- •1. Надійність і вирішення задач прискорення науково-технічного прогресу.
- •2. Причини відмов і, як наслідок, втрата працездатності виробу внаслідок руйнування і пошкодження деталей і спряжень внаслідок кавітаційно-ерозійних пошкоджень.
- •3. Способи захисту технологічного обладнання від корозії.
- •1. Об'єкти, що розглядаються в надійності.
- •2. Показники довговічності.
- •3. Класифікація методів термічної обробки деталей.
- •1. Розуміння технічної системи з точки зору надійності.
- •2. Структурне резервування систем.
- •3. Термообробка шестерен і зірочок.
- •61.Властивості і показники надійності.
- •3. Класифікація технологічних методів зміцнення поверхонь деталей.
- •1. Надійність паралельних систем.
- •2. Основи хіміко-термічної обробки. Приклади..
- •3. Властивості і показники надійності.
- •1. Надійність комбінованих систем.
- •2. Застосування відпалу деталей для забезпечення надійності обладнання.
- •3. Приклади застосування хіміко-термічної обробки.
- •1. Основні поняття математичної статистики, що застосовують в теорії надійності.
- •2. Класифікація видів гартування, їхнє призначення.
- •3. Суть методу дифузійної металізації.
- •1. Показники довговічності.
- •2. Основні відмінності між низьким, середнім і високим відпуском..
- •3. Гальванічний захист від корозії.
- •1. Вплив резервування на надійність.
- •2. Конструктивні заходи (деякі) для зменшення корозійного зношення (руйнування) і негативного впливу середовища. Типові конструктивні вирішення корозійної стійкості.
- •3. Основні види термічної обробки.
- •1. Технологічна система. Складові технологічної системи. Події і стан технологічних систем.
- •2. Вибір матеріалів для деталей, які труться.
- •3. Класифікація методів хіміко-термічної обробки.
- •1. Оцінка надійності технологічних систем.
- •3. Суть методу азотування.
- •1. Фізична суть надійності.
- •2. Види руйнування деталей машин при експлуатації..
- •3. Теоретичні основи цементації.
- •1. Причини втрати працездатності машин і обладнання.
- •2. Забезпечення надійності в процесі розробки і проектування машин.
- •3. Основи нікелювання і кадмування.
- •1. Вплив технології виготовлення деталей на їх надійність і довговічність.
- •2. Порівняння гартування з іншими методами термообробки.
- •3. Наплавлення зносостійких матеріалів на робочій поверхні деталей машин.
- •1. Причини відмов і, як наслідок, втрата працездатності деталей і спряжень машин внаслідок сумісного впливу зовнішніх навантажень, зношувальних явищ і дії хімічно активних середовищ.
- •2. Зміна властивостей матеріалу змащування в експлуатації.
- •3.Переваги і недоліки гартування.
- •1. Вплив умов експлуатації і режиму роботи машин на зношування їх деталей.
- •2. Вплив температурних деформацій деталей на технологічне обладнання.
- •3. Способи хіміко-термічної обробки..
- •1. Корозія металів, види корозії і їх особливості.
- •2. Основні етапи відпрацювання конструкції машини на технологічність.
- •3. Хімічні покриття.
- •1. Оцінка надійності технологічних систем
- •2. Захист робочих поверхонь пар тертя від забруднення. Типові конструкції ущільнень для підшипникових вузлів.
- •3. Інгібіторний захист обладнання.
- •1. Нормування вимог до надійності
- •2. Покращення умов тертя.
- •3. Причини відмов і, як наслідок, втрата працездатності внаслідок руйнування і пошкодження матеріалів деталей внаслідок втомних явищ і зменшення міцності.
- •1. Основні поняття властивостей продукції.
- •2. Зміцнення поверхонь деталей машин пластичним деформуванням (наклепом).
- •3. Вибір способу зміцнення в залежності від характеру роботи деталей машин.
- •1. Методи компенсації зносу в машинах. Приклади.
- •2. Оптимізація форми деталей.
- •3. Зміна властивостей матеріалу змащування в експлуатації.
- •1. Класифікація видів тертя.
- •2. Компенсація зношування. Приклади.
- •3. Обкатка машин. Види обкатки.
- •1. Об'єкти, що розглядаються в надійності.
- •2. Резервування зносостійкості.
- •3. Змащування машин при експлуатації.
- •1. Причини втрати працездатності машин і обладнання.
- •2. Вибір матеріалів при конструюванні вузлів тертя.
- •3. Роль поверхнево-активних речовин (пар) в змащувальних матеріалах.
- •1. Зношування і пошкоджуваність. Класифікація видів зношування.
- •2. Компенсатори зношування (приклади).
- •3. Особливості тертя шаруватих матеріалів (графіт, молібденіт, нітрит бору, тощо).
- •1. Окисне зношування.
- •2. Класифікація технологічних методів зміцнення поверхні деталей.
- •3. Особливості тертя фторопласту.
- •1. Абразивне зношування.
- •2. Зміцнення поверхонь деталей машин пластичним деформуванням (наклепом).
- •3. Вплив умов експлуатації і режиму роботи машин на зношування їх деталей.
- •1. Нормальні і паталогічні процеси при терті.
- •2. Особливості тертя фторопласту.
- •3. Граничне зношування і терміни служби деталей. Критерії визначення граничного зносу.
1. Фізична суть надійності.
2. Види руйнування деталей машин при експлуатації..
3. Теоретичні основи цементації.
Цементація – це поверхневе насичення сталі вуглецем з метою отримання високовуглецевого поверхневого шару. В основному для цементації використовують низьковуглецеву сталь, тим самим отримуючи в’язку серцевину при високій твердості поверхні не дивлячись на те, що після цементації проводять загартування сталі.
Розрізняють два види цементації: тверду та газову.
Тверда цементація проходить в герметичній ємності, в якій знаходиться виріб та карбюризатор – дерев’яне вугілля з різними добавками. Процес відбувається при температурі 900-950оС. При недостатку кисню проходить окислення вуглецю з утворенням СО, який при контакті з поверхнею виробу розкладається по реакції:
2СО=СО2+С
Активні атоми вуглецю адсорбуються поверхнею і потім за рахунок дифузії переміщаються в глибину металу. Процес активізується при добавленні до вугілля вуглекислих солей (ВаСО3, Nа2СО3), які розкладаючись, сприяють протіканню реакції між вуглекислим газом та вуглецем з утворенням додаткових кількостей СО. Процес досить повільний, для отримання шару товщиною 1мм. потрібно декілька годин. Процес суттєво пришвидшується при газовій цементації.
Для цього процесу герметично закрита камера печі наповнюється або продувається цементуючим газом, в якості якого використовують окис вуглецю та газоподібні вуглеводні, розклад яких дає активний атомарний вуглець:
2СО=СО2+С
СnН2n=2nН+nС
СnН2n+2=(2n+2)Н+nС
Вміст вуглецю в поверхневому шарі визначається межею розчинності вуглецю в аустеніті (лінія SE діаграми залізо-вуглець). Таким чином поверхневі шари металу будуть мати концентрацію вуглецю відповідно до температури протікання процесу (але не більше 2%), яка буде знижуватися в глибину виробу до вихідної концентрації в сталі. Після повільного охолодження отримаємо на поверхні структуру заевтектоїдної сталі (перліто-цементитну), потім буде зона чисто перлітної структури і далі ферито-перлітна. Рекомендується отримувати в поверхневому шарі вміст вуглецю не більше 1,1 - 1,2%. При подальшому збільшенні кількості вуглецю суттєво зростає крихкість металу. Для забезпечення високої твердості цементованої поверхні після процесу цементації проводять загартування та низький (150 – 200оС) відпуск для зняття внутрішніх напружень. Така обробка забезпечує твердість поверхні 58-62HRC при серцевині 20HRC для вуглецевих та 25HRC для легованих сталей.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 13
1. Причини втрати працездатності машин і обладнання.
Якщо виріб перейшов в стан, при якому він не здатний виконувати задані функції, то такий стан називається непрацездатним. Непрацездатний виріб є одночасно і несправним.
Найбільш розповсюдженими причинами відказів і, як наслідок, втрата працездатності деталей машин є наступні: руйнування матеріалів деталей внаслідок втомних явищ і зменшення міцності; деформація деталей і заклинювання рухомих спряжень під дією "пікових навантажень"; зміна розмірів, форми і взаєморозміщення вузлів тертя, внаслідок зношування матеріалу поверхневих шарів; зменшення працездатності деталей і спряжень внаслідок сумісного впливу зовнішніх навантажень, явищ зношення і дії хімічно активних середовищ; руйнування і пошкодження деталей під дією корозії і старіння матеріалів; руйнування деталей внаслідок кавітаційно-ерозійних пошкоджень.
Крім того, в машинах часто виникають відкази і внаслідок порушення регулювання (налагодження) агрегатів і механізмів машин, порушення (ослаблення) кріплення деталей і цілих агрегат.