8. Стратегія виробничих процесів

Виробничий процес означає взаємодію між людьми, їх вплив на природні речовини (ресурси) для перетворення їх на товари і послуги.

Процес виробництва на промисловому підприємстві являє собою сукупність технологічних операцій з безпосереднього виготовлення продукції та різноманітних допоміжних і обслуговуючих процесів, які забезпечують нормальну роботу основних підрозділів. Операція — частина процесу виробництва, що виконується на робочому місці і складається з ряду дій над одним об’єктом виробництва. Основні процеси — такі виробничі процеси, в ході яких сировина і матеріали перетворюються у готову продукцію. Допоміжні процеси — відокремлені частини виробничого процесу, що можуть бути виділені у самостійні підприємства.

До них належить: виготовлення інструментів, технологічного оснащення та ін. Обслуговуючі процеси нерозривно пов’язані з основним виробництвом. Головне їх завдання — забезпечення безперебійної роботи всіх підрозділів підприємства.

Заготівельні процеси — це процеси, що перетворюють сировину і матеріали у необхідні заготівки. Обробляючими є процеси, в ході яких заготівки перетворюються у готову товарну продукцію. Випускаючі (збірні) виробничі процеси необхідні для виготовлення готової продукції, збирання вузлів, машин та ін.

Перервні виробничі процеси передбачають наявність перерв без шкоди для якості.

Безперервні виробничі процеси — це процеси, які здійснюються без зупинок.

Ручними називаються процеси, які виконуються без допомоги машин.

Частково механізовані процеси характеризуються заміною ручної праці машинами на окремих операціях.

Комплексно механізовані процеси передбачають наявність взаємопов’язаної системи машин і механізмів. Автоматизовані процеси забезпечують виконання всіх операцій.

Апаратурні процеси протікають у відповідних видах обладнання і не потребують участі робітників.

Дискретні процеси виконуються на окремих станках при участі робітників.

Наведена класифікація виробничих процесів необхідна для аналізу і розробки структури підприємства, планування його діяльності, визначення резервів підвищення ефективності виробництва.

Виробничий процес являє собою єдність і взаємодію трьох його елементів: робочої сили, предметів і засобів праці.

Під організацією виробничого процесу розуміють різні методи поєднання його елементів у просторі і часі з метою досягнення ефективності.

В основу організації виробничого процесу закладені наступні принципи:

• спеціалізація;

• безперервність;

• пропорційність;

• паралельність;

• спрямованість;

• ритмічність.

Типи виробництва визначають, головним чином, ступенем спеціалізації робочих місць, формою зв’язку різних операцій у часі та просторі, складністю та стійкістю номенклатури продукції, обсягами її випуску.

Існують три типи організації виробництва: масовий, серійний та одиничний. У залежності від масштабів виготовлення продукції серійне виробництво поділяється на багатосерійне, середньосерійне та дрібносерійне.

За якісними параметрами багатосерійне наближається до масового, дрібносерійне — до одиничного.

Критерієм віднесення серійного виробництва до того чи іншого різновиду є кількість операцій, які виконуються на обладнанні. За економічними параметрами переважаючим є масове виробництво. Орієнтація в умовах ринкової економіки на інтереси споживача, конкуренція, небезпека банкрутства викликають необхідність розширення номенклатури виробів, які випускаються, і збільшення сфери використання серійного типу організації виробництва.

Стратегія виробничих процесів — система дій щодо організації виробництва товарів, що задовольняють потреби покупця і відповідають специфіці виробництва за ціною та іншими критеріями.

Кожен виробничий процес повинен мати довгостроковий ефект за такими критеріями, як гнучкість, ціна і якість вироблених товарів. Тому правильний вибір виробничого процесу є важливим чинником ефективності підприємства, а витрати для раціональної його організації на початку набагато ефективніші, ніж зусилля, витрачені для удосконалення неправильно обраного чи налагодженого процесу.

Залежно від психологічної специфіки розрізняють такі типи виробничих процесів:

—тривалі або безперервні (виробництво чавуну, паперу, бензину);

—повторювані (складання окремих вузлів, агрегатів, комплексні обіди в їдальнях);

—різноманітні (виробництво оригінальних продуктів).

Кожен тип виробничого процесу потребує відповідних стратегій, якими можуть бути:

а) стратегії фокусування на процесі. Більше 75% виробництв у країнах Заходу мають дуже малі масштаби, продукують невеликі партії різноманітних товарів (виготовлення на замовлення). Навіть малий обсяг товарів може бути диверсифікованим (різноманітним);

б) стратегії, сфокусовані на продукті. Вони орієнтовані на великий обсяг виробництва і малу різноманітність процесів, які можуть бути тривалими, а іноді безупинними. З використанням таких процесів виробляють скло, папір, електричні лампи,гайки і болти;

в) стратегії, сфокусовані на повторювані процеси. Притаманні для виробництв, що використовують модулі — частини і компоненти, виготовлені на інших виробництвах з використанням тривалих процесів, наприклад підошви і фурнітура для взуття.