- •Реєстр. № ______________________ конспект лекцій
- •Зміст модулів і тем дисципліни «стратегія підприємства»
- •Тема 13. Загальна характеристика функціональної стратегії
- •2. Концепції стратегії підприємства
- •3. Еволюція стратегій підприємства
- •4. Ієрархія та етапи формування стратегій підприємства
- •5. Класифікація стратегій підприємства
- •6. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій
- •Тема 2.Місія та цілі підприємства
- •1. Формулювання та характеристика елементів місії підприємства
- •2. Визначення мети підприємства
- •3. Поняття та класифікація цілей підприємства
- •4. Механізм вироблення системи цілей підприємства
- •5. Управління за цілями
- •Тема 3. Стратегічний контекст підприємства
- •1. Методичний підхід до діагностики середовища
- •2. Методи ситуаційного аналізу
- •3. Прогнозування тенденцій зміни середовища організації
- •4. Інформаційне забезпечення аналізу середовища
- •5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
- •Тема 4.Оцінювання зовнішнього середовища підприємства
- •1. Загальні поняття про середовище підприємства
- •2. Діагностика і прогноз макросередовища
- •3. Аналіз і прогнозування мікросередовища
- •3.1. Конкурентне середовище (галузь, конкуренти)
- •3.2. Оцінка впливу на підприємство покупців
- •3.3. Оцінка впливу на підприємство зовнішніх партнерів
- •3.4. Аналіз впливу постачальників
- •Тема 5.Аналіз стратегічного потенціалу підприємства
- •1. Сутність, види та складові стратегічного потенціалу підприємства.
- •1. Сутність, види та складові стратегічного потенціалу підприємства
- •2. Теоретичні основи оцінювання стратегічного потенціалу підприємства
- •3. Методика оцінювання стратегічного потенціалу підприємства
- •Тема 6. Стратегії бізнесу
- •1. Сутність та зміст стратегії бізнесу (ділові стратегії, стратегії конкуренції) підприємства
- •2. Загальний аналіз конкурентних стратегій за класифікаційними ознаками
- •3. Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства
- •4. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства
- •5. Оцінювання конкурентоспроможності організації на основі визначення конкурентоспроможності товару
- •Тема 7.Стратегія диверсифікації діяльності підприємства
- •1. Сутність стратегії диверсифікації діяльності підприємства
- •2. Види стратегії диверсифікації діяльності підприємства
- •3. Похідні стратегії диверсифікації підприємства
- •4. Управління диверсифікованими підприємствами
- •Тема 8.Стратегії зовнішнього розвитку підприємства
- •1. Стратегії зовнішнього розвитку підприємства: етапи формування, види, методи їх вибору в умовах невизначеності
- •2. Розробка стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку
- •3. Стратегії галузевої орієнтації
- •3.1. Стратегія для конкуренції у фрагментованих галузях
- •3.2. Стратегія для підприємств, що розвиваються
- •3.3. Стратегії для слабкого бізнесу
- •3.4. Стратегії в нових галузях
- •3.5. Конкурентна стратегія в галузях, які перебувають у стадії зрілості
- •3.6. Конкурентні стратегії для фірм, які діють у галузях, що перебувають у стані стагнації або спаду
- •3.7. Стратегія відновлення для кризових ситуацій
- •3.8. Стратегія лідерів галузі
- •Тема 9. Корпоративна стратегія підприємства
- •1. Сутність і особливості корпоративної стратегії підприємства
- •2. Принципи формування корпоративних стратегій
- •3. Види базових корпоративних стратегій
- •4. Стратегічні альтернативи базових корпоративних стратегій підприємства
- •Тема 10. Матричні методи у формуванні корпоративної стратегії підприємства
- •1. Поняття про матричні методи в проведенні портфельного аналізу та його етапи
- •2. Аналіз темпів приросту та частки ринку за методом Бостонсько'і консалтингової групи
- •3. Багатофакторна портфельна матриця „Мак-Кінсі» „привабливість- конкурентоспроможність»
- •4. Модель портфельного аналізу методом «Shell» — dрм
- •5. Матриця фірми Arthur d. Little (adl/lc)
- •6. Матриця Ансоффа
- •7. Тривимірна схема Абеля
- •8. Портфельна матриця р. Купера
- •9. Модель Хофера-Шендела
- •10. Модель стратегічного аналізу (база даних pims)
- •Тема 11. Альтернативність у стратегічному виборі
- •1. Поняття стратегічні альтернативи підприємства та етапи їх вибору
- •2. Поняття про вибір стратегії підприємства і чинники вибору
- •Конкурентна позиція
- •3. Обмеження, критерії і методи стратегічного вибору
- •4. Економічні альтернативи для сучасного підприємництва
- •Тема 12.Декомпонування корпоративної стратегії підприємства
- •1. Особливості і основні етапи розробки стратегії підприємств
- •2. Типові підходи до розроблення стратегій підприємства
- •3. Способи розроблення стратегії
- •4. Функції вищого керівництва підприємства при розробці стратегії
- •5. Інформаційне забезпечення процесу розробки стратегії
- •6. Поняття декомпонування стратегії підприємства
- •7. Особливості декомпонування корпоративної стратегії підприємства
- •8. Концепція підприємницьких стратегій
- •9. Концепція організаційних стратегій підприємства
- •10. Концепція виробничих стратегій
- •11. Сучасні підходи до декомпонування корпоративної стратегії підприємства
- •Тема 13.Загальна характеристика функціональної стратегії
- •1. Сутність та призначення функціональних стратегій
- •2. Типологія функціональних стратегій підприємства
- •3. Маркетингова стратегія підприємства
- •4. Стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок
- •5. Виробнича стратегія підприємства
- •6. Стратегія фінансування
- •7. Стратегія управління персоналом підприємства
- •8. Інші функціональні стратегії підприємства
- •Тема 14.Стратегічні аспекти у функціональних сферах діяльності підприємства
- •1. Роль операційних стратегій в управлінні підприємством
- •2. Стратегія підвищення якості товару (послуги)
- •3. Операційна стратегія лідерства за витратами
- •4. Стратегія оптимальних витрат
- •5. Операційна стратегія диференціації (концентрації)
- •6. Стратегія розвитку виробничих потужностей
- •7. Сфокусовані (нішеві) стратегії підприємства
- •8. Стратегія виробничих процесів
- •9. Стратегія ресурсозаощадження
- •Тема 15.Сучасний стан і перспективи розвитку стратегічного управління в україні
- •1. Особливості стратегічного підходу в управлінні українськими підприємствами
- •2. Перспективи використання стратегічного управління в Україні
- •Список рекомендованої літератури
3.8. Стратегія лідерів галузі
Конкурентні позиції лідерів галузі звичайно змінюються в межах від сильних (вищий середній рівень) до дуже сильних. Лідери звичайно добре відомі, вони орієнтуються на перевірені стратегії або на лідерство по витратах, або на диференціацію. Добре відомі лідери у своїх галузях: Anheuser Busch (пиво), IBM (комп'ютери), McDonald's (ресторани швидкого харчування), Gillette (леза для гоління), Campbell's Soup (консервовані супи), Gerber (дитяче харчування), AT&T (послуги міжнародного телефонного зв'язку), Levi Strauss (джинси). Основною турботою для лідера з погляду стратегії є підтримка лідируючих позицій і, можливо, перетворення із простого лідера в домінуючого. Тим часом погоня за лідерством у галузі й за більшою часткою ринку в основному важлива через конкурентні переваги й прибутковість, які випадають на частку найбільшої в галузі компанії. Для лідерів можливі три стратегічні лінії.
1. Стратегія постійного наступу. Ця стратегія ґрунтується на принципі — «найкраща оборона — гарний наступ». Агресивно настроєні лідери намагаються бути першими в створенні конкурентних переваг (низькі витрати або диференціація) та іміджу лідера. Фірми, що орієнтуються на низькі витрати, агресивно додержуються політики зниження витрат, а фірми, що орієнтуються на диференціацію, постійно шукають нові шляхи позиціювання своєї продукції, відмінні від конкурентів. Ключем до постійного наступу є безперервна гонка за безперервним удосконалюванням та інноваціями. Боротьба за те, щоб першим вийти з новим продуктом, мати кращі показники, удосконалити якість, поліпшити обслуговування покупців і знайти шляхи зниження виробничих витрат, не тільки дають лідерові можливість уникнути небезпеки зупинитися на досягнутому, а й змушують суперників оборонятися й щосили намагатися не відстати. Набір наступальних засобів може містити в собі заходи щодо збільшення загального попиту в галузі (відкриття нових способів застосування товару), залучення нових споживачів, ініціювання більш частого використання товару. Крім того, розумний лідер, що здійснює наступальні дії, постійно стежить за тим, як зробити більш легким і менш дорогим для потенційних клієнтів перехід від покупки продукції компаній, які слідують за лідером, до покупки продукції його власного виробництва. Якщо тільки частка лідера галузі на ринку не настільки велика, щоб привести до вживання антимонопольних заходів (звичайно безпечна частка на ринку становить до 60%), стратегія постійного наступу являє собою спробу зростання швидкішими темпами, ніж по галузі в цілому, для того щоб вирвати в суперника частку ринку. Лідер, чиї темпи зростання відстають від середніх темпів зростання по галузі, втрачає позиції на ринку.
2. Стратегія оборони й зміцнення. Зміст цієї стратегії полягає в тому, щоб утруднити доступ на ринок новим фірмам, а претендентам на лідерство — зміцнити позиції. Завданням міцної оборони є втримання існуючої частки ринку, зміцнення досягнутого положення на ринку, захист наявних у фірми конкурентних переваг.
Конкретні оборонні дії можуть містити в собі:
спроби підняти конкурентний бар'єр для претендентів на лідерство в новачків через збільшення витрат на рекламу, вищий рівень сервісного обслуговування й більші витрати на дослідження й розробки власних товарних марок на продукцію, на яку претендент на лідерство вже має товарні марки або, можливо, буде мати;
перехід до більш вираженої персоналізації обслуговування й використання інших доповнень для посилення лояльності споживачів та ускладнення або подорожчання їхнього переходу до продукції конкурентів;
розширення параметричного ряду продукції, щоб закрити для конкурентів можливі вільні ніші;
збереження розумних цін і привабливої якості;
створення нових потужностей, щоб випередити зростання ринкового попиту й блокувати потенціал розширення дрібних конкурентів;
здійснення інвестування, що забезпечує конкурентоспроможність по витратах і технологічний розвиток;
патентування альтернативних технологій;
укладення ексклюзивних контрактів з кращими постачальниками й дилерами.
Стратегія оборони й зміцнення більше підходить для фірм, які вже досягли домінуючого положення в галузі й не бажають піддатися ризику застосування до них антимонопольних заходів. Вона також ідеально підходить для ситуацій, коли фірма хоче максимально вигідно використати своє нинішнє положення для одержання найбільшого прибутку, тому що перспективи зростання галузі непривабливі або майбутнє розширення частки ринку здається не настільки прибутковим, щоб за нього боротися. Але ця стратегія завжди має на увазі спроби зростання такими ж швидкими темпами, що й у ринку в цілому (щоб не упустити свою частку ринку), а також достатні капіталовкладення для підтримки конкурентоспроможності лідера.
3. Стратегія щодо фірм, які слідують за лідером. У цьому випадку стратегічна позиція лідера допускає використання конкурентного тиску (чесного й етичного) на фірми, що не є лідерами, щоб сприяти їхньому перетворенню на слухняних послідовників, а не агресивних претендентів на лідерство. Лідер потрапляє в скрутне становище, коли дрібніші конкуренти «розгойдують його човен», знижуючи ціни, або вживають інші наступальні дії, що є прямою загрозою для його положення. Відповідні дії лідера можуть містити в собі швидке зниження цін (до рівня цін претендента на лідерство або навіть нижче), використання широкомасштабної кампанії з просування своїх товарів на ринок, щоб протистояти спробам претендента завоювати частку ринку й запропонувати кращі умови основним споживачам фірм, що діють на ринку самостійно. Лідери можуть також ретельно обслуговувати дистриб'юторів, відговорюючи їх від реалізації товарів фірм-суперників і постачаючи документально підтвердженою інформацією про слабкі сторони продукції «агресорів», або прагнути заповнити вакантні місця на своїй фірмі, переманюючи кращих фахівців у тих конкурентів, які «занадто висуваються». Якщо лідер постійно подібним чином реагує на всі спроби проникнути в його бізнес, він дає зрозуміти, що наступ на його позиції буде зустрінутий у всеозброєнні й не дасть результату. Проте лідери, що дотримуються такої стратегії, повинні вибирати засоби боротьби. Може бути стратегічно доцільніше спостерігати, а не використовувати важку наступальну артилерію, коли невеликі фірми борються один з одним за споживачів, якщо ця боротьба не зачіпає інтересів лідера.
Література: [3, с. 120-134]