5. Класифікація стратегій підприємства

Систематизація і класифікація стратегій підприємств є важливим чинником пошуку ними шляхів досягнення своїх цілей, адже це дає змогу побачити конкретну стратегію на фоні тих, що привели суб’єктів господарювання до успіхів або унеможливили реалізацію ними свого потенціалу. Тому знання сильних і слабких сторін певних типів стратегій сприяє менеджменту підприємства у формуванні конкурен­тоспроможної стратеги власної діяльності, оцінюванні її переваг та недоліків і відповідній організації справ.

Своїм змістом стратегії підприємств відображають осо­бливості їх функціонування, стадії розвитку, конкурентний статус тощо. Позначаються на них і особливості національ­ної економіки, галузі, до якої вони належать, а також такі суб’єктивні чинники, як стратегічне бачення та мислення їх засновників і менеджерів. Складну і багатоманітну сукуп­ність стратегій класифікують за такими ознаками:

а) за напрямом розвитку підприємства — стратегії зро­стання, обмеженого зростання, скорочення тощо. Їх нази­вають базовими стратегічними альтернативами;

б) за рівнем управління — корпоративна (портфельна), ділова (бізнес-стратегія), функціональна (деталізує, під­тримує корпоративну і ділову), операційна (забезпечує досягнення стратегічної мети) стратегії. Всі вони утворюють «піраміду» взаємопов’язаних стратегій (А.-А. Томпсон, А.-Дж. Стрікленд);

в) за напрямами діяльності — товарна (визначає перс­пективний асортимент товару, обсяг його виробництва і реалізації, розроблення нових товарів, технологій) і рин­кова (обумовлює ринкову поведінку, організацію збуту тощо) стратегії;

г) за досягненням конкурентних переваг — стратегії фокусування, диверсифікації, економії на витратах, дифе­ренціації (М. Е. Портер);

ґ) за позицією в галузі, ринковому сегменті — конку­рентні стратегії (стратегії лідера, послідовника, претен­дента на лідерство і новачка (рис. 1.1));

Рис. 1.1. Конкурентні стратегії (за Ф. Котлером)

д) за багатоаспектністю стратегій. За такого підходу основною класифікаційною ознакою вважають ефективність стратегій підприємства. З огляду на це П. Друкер виокремив стратегії, які забезпечують першість у входженні на ринок і динамічне захоплення його; стратегії несподіваного і швид­кого освоєння ринку; стратегії пошуку і захоплення ринко­вої ніші; стратегії зміни економічних характеристик про­дукту (ринку, галузі). Цій класифікації бракує системного підходу, що унеможливлює ранжування стратегій;

е) за використанням множини класифікаційних ознак (суб’єктивно поєднують ключові ознаки різних класифіка­цій). Унаслідок цього стратегія може бути витлумачена як функціональна (наприклад, збутова), товарна, сфокусова­на на сегмент ринку, обмеженого зростання і стратегія новачка, що «нападає швидко і зненацька». Для уникнен­ня механічного поєднання критеріальних ознак потрібно на основі попереднього аналізу (кластерного, таксономіч­ного, факторного) визначити взаємозв’язок і вагові коефі­цієнти критеріальних показників.

Більшість класифікацій запропонували західні дослід­ники: І. Ансофф (конкурентні стратегії), А.-А. Томпсон, А.-Дж. Стрікленд (диверсифікація стратегій), П. Дойль, Д. Аакер (підприємницькі стратегії) (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація стратегій підприємства (за І. Ансоффом)

Класифікація стартегій І. Ансоффа має комерційну спря­мованість і орієнтується передусім на конкурентні стратегії, які можна описати з використанням уточнюючих характери­стик: товарна диференціація (продуктова ніша) визначає осо­бливості продукції підприємства, ринкова диференціація (ринкова ніша) — особливості його становища на ринку.

В Україні розробленням класифікації стратегій під­приємства займаються К. Редченко, В. Василенко, Т. Ткаченко, А. Бєлошапка, С. Покропивний, В. Колот, В. Пастухова, А. Наливайко, 3. Шершньова.

Класифікація економічних стратегій підприємства поєднує різні за змістом і напрямом дії стратегії. Одні з них спрямовані на зовнішнє конкурентне середовище, інші реалізуються безпосередньо на підприємстві, проте всіх їх об’єднує єдина мета — запобігання банкрутству під­приємства. Такий висновок зумовив аналіз класифікації економічних стратегій підприємства, яку здійснив російський дослідник О. Градов (рис. 1.3).

Рис.1.3. Економічні стратегії підприємства за (О. Градовим)

Інші класифікації зосереджуються на таких стратегіях підприємства, як поліпшення якості товару, підвищення організаційно-технічного рівня виробництва, ресурсозбереження, ціноутворення, вдосконалення управління персоналом, розвиток маркетингу. Такий підхід ілюструє класифікація стратегій підприємства, яку запропонував російський учений Раїс Фатхутдінов (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація стратегій підприємства (за Р. Фатхутдіновим)

Тип стратегії	Конкретизація напрямів
Стратегія поліпшення якості товару	Орієнтація на найкращий зразок, який випускають конкуренти; Орієнтація на найвищі світові досягнення, тенденції науково-технічного прогресу щодо виробництва певного товару
Стратегія підвищення організаційно-технічного рівня виробництва	Підвищення рівня автоматизації виробництва; Підвищення рівня технологічних процесів; Поліпшення фондоозброєності пращ; Підвищення організованості виробничих та управлінських процесів ( координація заходів щодо забезпечення якості, зниження витрат, дотримання термінів)
Стратегія ресурсозбереження в межах підприємства	Спрощення структури, принципу дії виробу; Поліпшення технологічності конструкції товару; Пошук і використання факторів ресурсозбереження; Розширення виробництва якісного товару в країнах, де можна використати дешевший ресурс
Стратегія ціноутворення	Стратегія преміальних націнок; Стратегія «глибокого проникнення»; Стратегія високої чи середньої ціни; Стратегія високої чи низької ціннісної значущості; Стратегія «пограбування»; Стратегія «демонстративного блиску»
Стратегія вдосконалення управління персоналом	Управління конфліктами і стресами; Дотримання режиму праці і відпочинку; Забезпечення нормального морально- психологічного клімату в колективі; Стимулювання праці персоналу;
Маркетингова стратегія	Стратегія «проштовхування» або «витягування»; Стратегія розподілу і ціноутворення; Стратегія «зняття вершків» або «проникнення»; Стратегія охоплення ринку; Стратегія інтенсивного чи вибіркового збуту; Стратегія ексклюзивного розподілу (охоплення ринку виробником тільки через одного продавця)

Представлені у цій класифікації стратегії спрямовані на пошук і реалізацію внутрішніх резервів підприємства, якими можуть бути організація виробництва, ресурси (матеріальні, інформаційні, технологічні), персонал. На зовнішнє середовище орієнтовані стратегії ціноутворення і маркетингу. Особливістю класифікації є конкретизація напрямів і об’єктів стратегічного аналізу.

Вищенаведені класифікації стратегій за різними критеріями дають уявлення про різноманітність напрямів діяльності підприємств. Різні стратегічні виміри враховує і комбінована класифікація стратегій підприємства: за рівнем ієрархії управління формування цілей на підприємстві стратегія підприємства буває функціональною та підприємницькою.

Функціональна стратегія класифікується за такими ознаками:

1. За сферами діяльності: стратегія маркетингу; фінансова стратегія; стратегія інновацій; стратегія виробництва; стратегія управління персоналом; соціальна стратегія; екологічна стратегія.

2. За напрямом розвитку та зростання: стратегія зростання (експансивна); стратегія обмеженого зростання (стабілізації); стратегія скорочення (виживання).

Підприємницька стратегія буває конкурентною та товарно-ринковою.

Конкурентна стратегія класифікується за такими ознаками:

1. За галузевою позицією: стратегія лідера; стратегія послідовника лідера; стратегія претен­дента на лідерство; стратегія новачка (нішера).

2. За базовими конкурентними перевагами: стратегія лідерства за витратами; стратегія диференціації; стратегія концентрації зусиль на сегменті.

Товарно-ринкова стратегія класифікується за такими ознаками:

1. За напрямом діяльності: товорно-ринкові стратегія для кожного товару/ринку.

Найдетальніша класифікація ґрунтується на застосуванні 12 критеріїв, однак і вона не є цілком досконалою (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Класифікація стратегій

Критерії	Види стратегій
За ієрархією в системі управління	корпоративна стратегія; ділова стратегія; функціональна стратегія;
За функціональними ознаками	маркетингова стратегія; виробнича стратегія; фінансова стратегія; організаційна стратегія; соціальна стратегія; екологічна стратегія; стратегія НДКПР
За стадіями життєвого циклу бізнесу	стратегія зростання; стратегія утримання; стратегія скорочення
За конкурентною позицією на ринку	стратегія лідерства; стратегія претендента; стратегія послідовника; стратегія новачка
За способом досягнення конкурентних переваг	стратегія оптимальних витрат; стратегія лідерства за витратами; стратегія диференціації; стратегія фокусування
За рівнем глобалізацій бізнесу	стратегія вузької спеціалізації; стратегія економії на масштабі; стратегія диверсифікації; стратегія адаптації до національного середовища
Залежно від ринкового попиту	стратегія маркетингу розвитку; стратегія стимуляційного маркетингу; стратегія конверсійного маркетингу; стратегія маркетингу підтримування; стратегія ремаркетингу; стратегія демаркетингу
Залежно від термінів реалізації стратегії	стратегія довгостроковості; стратегія середньостроковості; стратегія короткостроковості
Залежно від економічного стану фірми	стратегія ліквідації (банкрутство); стратегія виживання (запобігання банкрутству); стратегія стабілізації; стратегія зростання
Залежно від виду диференціації	стратегія товарної диференціації; стратегія сервісної диференціації; стратегія іміджевої диференціації; стратегія кадрової диференціації
Залежно від методу вибору цільового ринку	стратегія товарної спеціалізації; стратегія сегментної спеціалізації; стратегія односегментної концентрації; стратегія вибіркової спеціалізації; стратегія повного охоплення
Залежно від ступеня сегментування ринку	стратегія недиференційованого маркетингу; стратегія дифернційованого маркетингу; стратегія концентрованого маркетингу

Значний практичний потенціал репрезентує класифі­кація стратегій підприємства, яку запропонував українсь­кий дослідник Олександр Сумець:

а) стратегії зростання (використовують за позитивної ринкової кон’юнктури, освоєння нових сегментів ринку тощо);

б) стратегії підтримки (спрямовані на підтримку основ­ної діяльності, виробничого потенціалу підприємства, частки ринку, модифікації продукції тощо);

в) стратегії реструктуризації (застосовують для зміц­нення підприємства і пристосування його до динамічних умов ринку; передбачають скорочення витрат, освоєння нових видів діяльності і ринків);

г) стратегії скорочення (згортання) діяльності (викори­стовують у зв’язку з погіршенням фінансового стану, втра­тою пропозицій на ринку з метою організації «відступу» реструктуризації діяльності, активів);

д) стратегії ліквідації (передбачають ліквідацію окре­мих підрозділів підприємства з метою перегрупування сил для підвищення ефективності своєї діяльності; реалізу­ються шляхом санації, банкрутства або навіть закриття підприємства).

У нестабільних економіках нерідко доводиться вико­ристовувати стратегії виживання, стабілізації, обмежено­го зростання. Проникнення на національні ринки потуж­них іноземних компаній часто спонукає місцеві підприєм­ства шукати вихід зі скрутного становища з допомогою стратегій скорочення і переорієнтації, інтеграції, експан­сії, реструктуризації, диверсифікації, оптимізації вироб­ництва тощо.