2. Типологія функціональних стратегій підприємства

Корпоративна, ділова стратегії підприємства спира­ються на функціональні стратеги, які конкретизують окремі напрями в загальному плані розвитку підприєм­ства і реалізуються шляхом визначення підходів, необхід­них дій, практичних кроків щодо управління окремими під­розділами або функціями бізнесу.

Функціональні стратегії чітко орієнтують мене­джмент і персонал підприємства у конкретних ситуа­ціях його функціонування

Теорія загального менеджменту виокремлює функціональний та альтернативний йому предметний підходи до управління підприємством. З позицій стратегічного менеджменту, предметний підхід вдосконалює існуючий продукт, однак у перспективі це, як правило, не забезпечує його стійкої конкурентоспроможності.

Функціональний підхід означає орієнтацію на потреби. З огляду на необхідність їх задоволення підприємство часто створює нові оригінальні продукти (послуги). Це є свідченням важливої ролі функціональних стратегій.

Завдання функціональної стратегії підприємства полягає у підтримці загальної, ділової стратегій і забезпеченні конкурентоздатності підприємства, у створенні управлінських орієнтирів для досягнення певних його функціональних цілей. Вона є своєрідним планом, що передбачає необхідні заходи щодо реалізації ділової, корпоративної стратегій, досягнення загальних цілей і місії компанії.

Функціональна стратегія підприємства — модель дій щодо конкретизації за певними напрямами корпоративної, ділової стратегій; система орієнтирів у досягненні певних функціональних (виконавських) цілей.

Основними функціональними стратегіями підприємства є стратегія маркетингової діяльності, стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, стратегія виробництва, фінансова стратегія, стратегія управління персоналом, екологічна стратегія, а також комплексні стратегії, між якими у процесі їх здійснення існують різноманітні зв’язки (рис. 13.1). Ці зв’язки досить непрості і неоднозначні, оскільки кожен підрозділ, кожна служба підприємства мають своє бачення перспективи, що ускладнює узгодження функціональних стратегій, іноді породжує суперечності між ними.

Координуванням і збалансуванням їх займається керівництво підприємства з участю керівників функціональних підрозділів.

Оптимальність функціональних стратегій забезпечується максимальним урахуванням при їх формулюванні особливостей внутрішнього і зовнішнього середовищ, сильних і слабких сторін підприємства.

У цьому процесі вищий менеджмент, як правило, враховує:

зміст і значущість впливу діяльності функціонального підрозділу на досягнення цілей і місії підприємства;

вплив робіт, пов’язаних із реалізацією кожної функції, на розвиток підприємства;

переваги і недоліки окремих функцій;

ступінь збалансованості процесу розвитку підприємства і кваліфікації виконавців (персоналу);

можливості трудових, виробничих і фінансових ресурсів підприємства;

ступінь взаємозалежності функцій у загальній системі управління підприємством.

Функціональна стратегія, підтримуючи корпоративну, ділову стратегії, підпорядковує функціональні системи підприємства (виробництво, фінанси, персонал тощо) досягненню загальних цілей. У її межах зосереджуються ресурси, що забезпечують реалізацію головних стратегій. За більшістю ознак її роль є забезпечувальною, та аж ніяк не другорядною.