2. Стратегія підвищення якості товару (послуги)
Корисність товару (послуги) для споживачів обумовлюється його якістю — сукупністю властивостей і характеристик, завдяки яким він набуває здатності задовольнят обумовлені чи передбачувані потреби. Ці властивості, характеристики мають відповідні показники і вимірювачі.
Відповідно до «дерева ефективності товару» показники якості можуть мати кілька рівнів:
1) інтегральний показник або корисний ефект;
2) узагальнюючі показники;
3) часткові показники;
4) фактори, що впливають на часткові показники якості.
Найважливішими узагальнюючими показниками є:
1) призначення товару (використання у певних цілях);
2) надійність товару (безвідмовність, сталість властивостей, довговічність, ремонтопридатність). Ремонтопридатність товару оцінюють на підставі коефіцієнта готовності Кг (технічного використання), який визначають за формулою:
Кг = То / 0То + Тв
де Т0 — середні затрати на відновлення об’єкта; Тв — середній час відновлення об’єкта після псування;
3) екологічність і безпечність товару. До таких показників відносять вміст шкідливих домішок у продуктах згорання двигунів машин, устаткування, агрегатів, комплексів; викиди в повітря, воду, ґрунт шкідливих речовин хімічних, гірничодобувних, металургійних, харчових та інших виробництв; радіоактивність при функціонуванні атомних електростанцій та інших об’єктів, пов’язаних з дослідженням, використанням атомної енергії та ін.;
4) ергономічність товару. Ергономічні показники продукції поділяють на: гігієнічні (відповідність виробу гігієнічним умовам життєдіяльності і працездатності людини при її взаємодії з виробом); антропометричні (відповідність виробу розмірам, формі людського тіла і його окремих частин); фізіологічні і психофізіологічні (відповідність виробу фізіологічним властивостям людини та особливостям функціонування її органів чуття: швидкісні і силові можливості, пороги слуху, зору, тактильного відчуття); психологічні (відповідність виробу психологічним особливостям людини: інженерно-психологічні вимоги, вимоги психології праці, загальної психології до промислових виробів) тощо.
Загальне управління якістю (забезпечення якості) є одним із найголовніших принципів функціонування передових фірм світу, який набув особливої актуальності у 80—90-ті роки XX ст. Найважливіші елементи управління якістю подано на рис. 14.2.
Рис.14.2 Елементи загального управління якістю
В Україні універсальним методом вирішення проблем якості, в т. ч. і проблем вдосконалення систем управління якістю (СУЯ), є стандартизація і сертифікація: укладено кілька міжнародних угод, впроваджено ISO-9000, здійснюється діяльність щодо вступу у Світову організацію торгівлі (СОТ). Кожне підприємство для забезпечення найвищих результатів за всіма споживчими категоріями повинне орієнтувати свої ОС на загальносвітові вимоги до якості.
3. Операційна стратегія лідерства за витратами
У стратегічному управлінні забезпечення лідерських позицій підприємства за витратами є однією з його загальних стратегій, спрямованих на створення конкурентних переваг.
Стратегія лідерства за витратами — внутрішня стратегія операційної ефективності виробництва, яка забезпечує лідерство за рахунок економи витрат.
Зниження витрат на підприємстві відбувається за рахунок цілеспрямованого проектування виробництва товару, оптимізації виробничих операцій, ефекту масштабу, кривої досвіду (рис. 14.3)
Рис. 14.3 Стратегічні напрями зниження витрат
Резерви економи можна відшукати на всіх етапах життєвого циклу продукту. На основі стратегії лідерства за витратами підприємство орієнтується на широкий ринок, випускаючи великі парти товару, що забезпечує мінімізацію витрат і низькі ціни. Ця стратегія спирається на продуктивність і пов’язана з існуванням ефекту кривої досвіду, яка свідчить, що із двократним збільшенням обсягів виробництва витрати на будь-яку виробничу операцію зменшуються на 25%.
У лідера за витратами найвигідніша позиція на ринку щодо завоювання чутливих до ціни покупців за рахунок встановлення найнижчих цін на свою продукцію. Однак, застосування стратегії лідерства за витратами пов’язане із певними ризиками (рис. 14.4).
Рис. 14.4 Ризики застосування стратегії лідерства за витратами
Обираючи стратегію лідерства за витратами, підприємство повинне переконатися в її стійкості, тобто наскільки вона є стійкою щодо копіювання, використання конкурентами. Крім того, стратегія лідерства за витратами може призвести до тривалої війни цін, в якій втрати у зв’язку зі зниженням цін перевищують економію, спричинюють зниження до критичної межі загальної рентабельності підприємства.
Лідер за витратами ризикує також надмірно захопитися їх зниженням, випустити з поля зору інші важливі фактори. Наприклад, пропозиція додаткових товарів і послуг, вдосконалення існуючих товарів, розроблення нових методів використання товару можуть зменшити чутливість покупця до ціни. Загалом лідерство за витратами дуже нестійке, адже будь-який технологічний прорив, створення більш економічної моделі ланцюжка цінності зводить до нуля здобуту перевагу.
Вдалий конкурентний підхід полягає в досягненні підприємством позицій виробника різноманітних найкращих у галузі товарів з найнижчими витратами.