Процес створення образів уяви.

Створення людиною образів нових об’єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Найбільщ елементарною формою синтезування нових образів є аглютинація ( в перекладі з латинської “ склеювання”). Це створення образу шляхом поєднання якостей, властивостей чи частин різних об’єктів (наприклад кентавр як поєдання коня і людини).

Прийом створення нових образів є аналогія. Його суть полягає в тому, що новий абраз схожий на існуючий об’єкт, але в ньому є принципово нова модель явища чи факту. Так, нова галузь інженерної справи біоніка відокремлює деяки властивості живих істот і використовує їх в конструюванні нових технічних систем.

Наголошення . Цей прийом полягає в навмисному посиленні в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших. Малюючи дружній шарж чи карикатуру, художник знаходить характерні, неповторні риси людини і наголошує на цьому художніми засобами.

Створення нових образів досягається і шляхом перебільшення або применьшення (гіперболізація) всіх характеристик об’єкта. Цей прийом використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою.

Найбільш складним засобом утворення образів уяви є типізація. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи.Так , при роботі над картиною “З’явлення Христа народові” художник Іванов зробив близько 200 ескізів.

Уява і особистість.

Діяльність уяви залежить від спрямованості особистості, від психічного життя людини. Особлива роль у створенні образів уяви належить інтересам, потребам, світогляду особистості. З діяльністю уяви пов’язане формування низки морально-психологічних якостей особистості – гуманність, чуйність, почуття обов’язку тощо.Зрозуміло, що виявити чуйність може людина, яка знає життя та особливості характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан.

У силі та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості вищої нервової діяльності. Уява – один з показників, за якими І.П.Павлов відносив людей до художнього чи мислиневого типу.

Тема 12. Мислення.

Питання: 1.Поняття про мислення. 2. Види і форми мислення. 3.Функції мислення. Мислення як рішення задач. 4.Миследіяльність. Змістовні та операційні компоненти мислення. 5.Інтелектуальні особливості особистості.

Мислення – це соціально обумовлений , пов’язаний з мовою психічний процес пошуку і відкриття істотно нового, процес опосередкованого та узагальненого відображення людиною предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’яках і відношеннях. Мислення виникає на підгрунті практичної діяльності з почуттєвого пізнання і далеко виходить за його межи. Мислення ,як психічний процес, виконує регулюючу функцію поведінки суб'’кта, оскільки пов’язане з утворенням цілей, засобів та програм діяльності; є властивістю складної функціональної системи мозку людини.

Види мислення.

1. За формою: наочно-дійове, наочно-образове, абстрактно-логічне (відвернуте).

2. За характером вирішуваємих задач: теоретичне та практичне.

3. За рівнем розгорнутості: дискурсивне та інтуітивне.

4. За мірою новизни та оригінальності: репродуктивне (відтворрювальне) та продуктивне (творче).

Наочно-дійове – це мислення, безпосередньо включене в діяльність.Генетично це найбільш рання стадія мислення людини. Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які вимагають практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, наприклад шахістам. Конструкторам, винахідникам.

Наочно-образне – це мислення, яке відбувається на підгрунті образів, уявлень того, що спримала людина раніше. Воно характеризується тим, що маніпуляція та аналіз образів призводить до узагальнення істотних аспектів предметів та явищ.

Словесно- логічне або абстрактне мислення здійснюється в словесній формі за допомогою понять, які є абстракціями. Більшість понять,є суспільними продуктами абстрагуючої діяльності мислення, в них нема безпосереднього зв’язку з чуттєвою реальністю.

Теоритичне – мислення на підгрунті теоретичних суджень і умовисновків.

Практичне – мислення (судження та умовисновки) на базисі рішення практичних задач.

Дискурсивне – мислення, опосередковане логікою суджень а не сприйняття.

Інтуітивне – мислення на підставі безпосереднього чуттєвого сприйняття .

Репродуктивне – мислення на грунті відомих образів та уявлень.

Продуктивне –мислення на базі творчої уяви.