Тема 10. Пам’ять.

• Питання: 1. Визначення пам’яті. Теорії пам’яті. 2. Види пам’яті. Характеристика процесів пам’яті. 3. Структура пам’яті. 4. Індивідуальні властивості пам’яті.

• Пам’яттю називають закріплення, зберігання , наступне відтворення та забування людиною її попереднього досвіду.

• Теорії пам’яті.

• Перші спроби науково пояснити феномен пам’яті здійснені асоціативним напрямом психології.Центральним поняттям асоціативної психології є поняття асоціації, що означає зв’язок, з’єднування. Механізм асоціації полягає у встановленні зв’язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості. Залежно від умов утворення асоціації поділяють на: асоціації за суміжністю, асоціації зо схожістю та асоціації за контрастом.

• Асоціація за суміжністю – це відображення в мозку людини зв’язків між предметами та явищами, які йдуть один за одним у часі (суміжність у часі) або перебувають поряд у просторі (суміжність у просторі). Асоціації за суміжністю виникають при згадуванні подій, свідкрм яких була людина, при заучуванні матеріалу тощо.

• Асоціація за схожістю має місце у випадках, коли в мозку відображаються зв’язки між предметами, схожими між собою у певному відношенні (помилкове сприймання незнайомої людини як знайомої наприклад).

• Асоціація за контрастом утворюється при відображенні в мозку людини предметів та явищ дійсності, що пов’язані між собою протилежними ознаками (високий – низький, веселий – сумнитй тощо).

• Особливим різновидом асоціацій є причиново-наслідкові асоціації, які відображають не лише збіг подразників у часі і просторі, їх схожість чи відмінність, але і причинові залежності між ними. Ці асоціації є головними стосовно міркувань і логічних побудов.

• Недоліком асоціанізму було те, що він не пояснив чим детермінован асоціативний процес, що зумовлює його вибірковість.

• Рішучої критики асоціативна теорія зазнала від гештальт-психології. Головним поняттям нової теорії було поняття ”гештальт”- цілісний образ, який неможливо звести до суми окремих його частин. Тому утворення зв’язків базується на організації матеріалу, що визначає і структуру слідів у мозкуза принципом подібності за формою.

• Фізіологічна теорія пам’яті пов’язана з положеннями вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність.Згідно з вченням Павлова матеріальним підгрунтям пам’яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати тимчасові нервові зв’язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв’язків є фізіологічним базисом пам’яті. Запам’ятоване зберігається не як образ, а як “слід”,як тимчасові нервові зв’язки, що утворилися у відповідь на дію подразника.

• Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого збудження через групу клітин (нейронів) залишає по собі фізичний слід, що призводить до механічних та електронних змін у сінапсах. При зоровому сприйманні предмета відбувається обстеження оком об’єкта по контуру, що супроводжується рухом імпульса по відповідній групі нервових клітин, які “моделюють” сприйнятий об’єкт у вигляді просторово-часової нервової структури.

• Біохімічна теорія пам’яті наголошує про двощаблевий характер процесу запам’ятовування. – На першому щаблі, одразу після впливу подразника, в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає оборотні фізіологічні процеси в клітині. Друга стадія виникає на грунті першої – це власно біохімічна реакція, пов’язана з синтезом протеїнів. Перша стадія триває секунди (хвилини) і є механізмом корткочасної пам’яті, друга, яка характеризується необоротністю хімічних зін в клітинах, вважається механізмом довготривалої пам'яті.

• Види пам’яті.

• Найбільш поширеною класифікацією мнемічних процесів є запропонований П.П.Блонським розподіл пам’яті в залежності від особливостей матеріалу запам’ятовування та відтворення:

1. рухова пам’ять – це пам’ять на рухи та їх системи, що дозволяє формувати практичні навички;

2. емоційна (афективна) тобто пам’ять на почуття та емоційні стани;

3. образна пам’ять, яка включає зорову, слухову, нюхову, смакову та дотикову пам’ять;

4. словесно-логічна (вербальна) пам’ять.

В залежності від характеру діяльності пам’ять поділяють на немимовільну та довільну.

За засобами запам’ятовування розрізняють механічну та змістовну пам’ять.

За тривалістю – оперативна, короткочасна та довготривала.