II. Практична частина

2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів нижчих грибів.

Систематичне положення досліджуваних об єктів

Гриби — Mycota (Fungi)

Клас Хітридіоміети Chytridioimycetes

Ольпідіум капустяний (чорна ніжка) - Olpidium brassicae

Сінхитріум, або рак картоплі - Synchytirium endobioticuin

Клас Ооміцети Oomycetes

Порядок Пероноспоральні — Peronosporales

Картопляний гриб (фітофтора) - Phytophthora infestans

Клас Зигоміцети Zygomicetes

Порядок Мукоральні Mycorales

Мукор — Mucor mucedo

2.2. Вивчіть за допомогою запропонованих гербарних зразків, фотографій, рисунків пошкоджені чорною ніжкою стебла і корені капустяної розсади, раку картоплі.

2.3. Розгляньте пошкоджені фітофторою стебла і бульби картоплі (або листя і плоди томатів). Виготовіть тимчасовий водний препарат (зіскоб з пошкоджених органів). На препараті знайдіть, вивчіть і зарисуйте конідієносці (споранпєносці) та конідії (спорангії) збудника фітофтори (рис. 1)

2.4. Розгляньте міцелій і спорангієносці мукора. Виготовіть тимчасовий водний препарат міцелію зі спорангіями та споранпоспорами. Вивчіть при малому та великому збільшенні мікроскопа і зарисуйте найважливіші морфолого-анатомічні особливості мукора. На рис.2. позначте несептований міцелій, спорангієносець, спорангії, споранпоспори.

III. Контрольні питання

1. Наведіть особливості хітридієвих грибів.

2. Охарактеризуйте цикл розвитку "чорної ніжки" капусти і рака картоплі.

3. Наведіть найважливіші характерні особливості ооміцетів.

4. Розгляньте цикл розвитку фітофтори.

5. Наведіть найважливіші особливості зигоміцетів.

6. Які особливості будови органів нестатевого розмноження у мукора?

7. Розгляньте цикл розвитку мукора.

8. Яку роль мають "нижчі" гриби у природі і господарській діяльності людини?

Рис.1 Фітофтора картоплі: 1 – 2 – 3 – 4 – 5 –

Рис.2. Мукор з органами статевого і нестатевого розмноження: 1 – 2 – 3 – 4 –

IV. Зробіть висновки до роботи 4.

Відмітка про зарахування __________________ Викладач ________________

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5. Клас Ascomycetes

Мета роботи: розглянути і вивчити різні роди і види сумчастих грибів на прикладі запропонованих колекцій, гербаріїв та фотоматеріалів.

Матеріали і обладнання: мікроскопи, чашки Петрі, предметні і накривні скельця, піпетки, препарувальні голки, пінцети; живі і фіксовані культури хлібних дріжджів, пеніцила, аспергила, гербарні і фіксовані зразки злаків, уражених борошнистою росою уражені колоски жита з ріжками (склероціями) клавіцепса пурпурового, фіксовані плодові тіла пециці фіолетово-чорної, зморшка їстівного, строчка звичайного.

Хід роботи

І. Теоретичні відомості

Аскоміцети – це вищі гриби з добре розвиненим септованим багатоядерним, рідше одноядерним, міцелієм. Клас нараховує біля 30 тис. видів, що складає 30% всього видового складу грибів. Іноді утворюються спеціалізовані форми міцелію (видозміни). Аскоміцети дуже різноманітні, серед них є одноклітинні (дріжджі) та великі, до 20 сантиметрів види (зморшки, строчки). Найхарактернішою рисою грибів цього класу є статеве сумчасте спороношення, завдяки чому вони і отримали свою назву. Клітинна оболонка аскоміцетів містить до 25% хітину і глюкани. Розмножуються аскоміцети безстатеве (за допомогою конідій), вегетативно (частинами міцелію, поділом клітин та брунькуванням, склероціями) та статево (за допомогою аскоспор). Конідії утворюються на гаплоїдному міцелію екзогенне. Статевий процес проходить у вигляді гаметангіогамії і полягає в злитті вмісту багатоядерних антеридіїв та архикарпа. Антеридій має вигляд довгої циліндричної клітини, жіночий архикарп складається з розширеної частини аскогона та звуженої трихогіни. При злитті вмісту статевих органів відбувається лише цитогамія, а ядра тільки зближуються, утворюючи дикаріони. На аскогоні утворюється велика кількість аскогенних гіфів, ядра дикаріонів синхронно діляться і переходять в аскогенні гіфи. В них утворюються перегородки, верхівкові клітини розгалужуються, Із кінцевих клітин утворюються сумки. Кінцеві клітини ростуть, загинаються, ядра зливаються, зигота редукційне ділиться з утворенням чотирьох гаплоїдних ядер. В верхівковій клітині утворюються дві перегородки, розділяючи її на три. Верхівкова клітина несе два ядра, а апікальна та базальна по одному. Ядра верхівкової клітини зливаються, сама клітина витягується в аск, а зигота двічі редукційне ділиться з утворенням восьми гаплоїдних аскоспор. Апікальна та базальна клітини зливаються і також утворюють сумку з вісьмома аскоспорами. Таким чином, в циклі розвитку грибів чергуються тривала гаплоїдна, короткотривала дикаріотична та дуже коротка диплоїдна стадії. Серед аскоміцетів є гомо- та гетероталічні види. Сумки у аскоміцетів можуть утворюватись, безпосередньо, на поверхні міцелію (так звані голосумчасті види) або ж в спеціальних виростах — плодових тілах (так звані плодосумчасті). Між сумками часто утворюються безплідні вирости парафізм, які виконують механічну функцію. У сумчастих грибів плодові тіла бувають трьох типів: клейстотеції, перитеції та апотеції. Клейстотеції — зовсім закриті плодові тіла, перитеції — напіввідкриті плодові тіла глечикоподібної форми та апотеції — зовсім відкриті блюдцеподібні плодові тіла. Ці типи плодових тіл відносяться до справжніх. Проте, є аскоміцети, у яких утворюються аскостроми, розвиток яких проходить по асколокулярному типу. Спочатку закладається строма з переплетених гіфів, в ній закладаються аскогони і відбувається статевий процес. Аскогенні гіфи і сумки, що утворюються на них розсовують або розчиняють плектенхіму строми, утворюючи локулу. Кожна локула містить одну або кілька сумок. Тканина строми під локулою руйнується і створює отвір, через який звільняються аскоспори. Зовні аскоспори нагадують перитеції і відрізняються від них відсутністю справжнього перидія, оболонкою їм служить плектенхіма строми.

За наявністю або відсутністю плодових тіл та способом їх утворення клас розділяється на З підкласи: Голосумчасті або Геміаскоміцети, Єуаскоміцети, Локулоаскоміцети. Аскоміцети досить поширені на всій Земній кулі в різних географічних широтах та кліматичних зонах, серед них є як сапрофіти, мікоризоутворювачі, так і паразити. Багато з них мають велике народногосподарське значення як продуценти антибіотиків, алкалоїдів, фітонцидів, вітамінів (рибофлавіну), ферментів, кормового білка, збудника спиртового бродіння. Багато використовуються як об'єкти біохімічних та генетичних досліджень.