4.5. Висновки

У висновках і пропозиціях автор в концентрованому вигляді підбиває теоретичні та практичні підсумки виконаної роботи, вказує на можливості практичного застосування результатів дослідження і, в разі потреби, визначає перспективи подальшого дослідження проблеми.

Заключні висновки не повинні дублювати висновки окремих розділів, вони мають бути більш усеохоплюючими, цілісними, узагальнювати результати досліджуваної теми в цілому, відображати те нове й суттєве, що виноситься на обговорення й оцінку в процесі публічного захисту роботи.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан наукового вивчення проблеми. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з уже відомими розв’язаннями. Висновки мають доводити досягнення автором мети роботи, розв’язання визначених у ній завдань, тому доцільно висновки структурувати за допомогою пунктів (1, 2, 3), які відповідають завданням дослідження. Також автор має підтвердити або спростувати висунену ним або нею гіпотезу дослідження.

У висновках також необхідно:

• наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів;

• обґрунтувати їх достовірність;

• викласти рекомендації щодо використання результатів дослідження у практичній діяльності органів влади (див. дод. К).

Вагомість висновків і рекомендацій щодо наукового та практичного використання здобутих результатів значно зростає, якщо вони додатково набувають форми проектів документів, кон­цепцій, постанов або наказів керівних органів державної влади, містять адресні пропозиції та методичні рекомендації, які пропонуються автором для вдосконалення та підвищення ефективності системи державного управління, місцевого самоврядування (див. дод. Л, М, Н).

4.6. Список використаних джерел і додатки

Список використаних джерел має важливе значення для оцінки якості виконаного дослідження. У переліку повинно бути відображено різноманітність джерельної бази. Формальних вимог до кількості пунктів списку не існує, проте логіка підготовки такого роду робіт передбачає наступну формулу: кількість сторінок текстової частини приблизно має дорівнювати кількості пунктів у списку.

Список використаних джерел слід оформляти згідно відповідних чинних вимог щодо їх бібліографічного оформлення.

Форму і зміст магістерської роботи значно збагачують додатки: статистичні та хронологічні таблиці, ілюстрації, карти, схеми, діаграми та інші матеріали, які мають допоміжний ілюстративний чи пояснюючий характер.

Отже, підготувавши магістерську роботу в чорновому варіанті, можна приступити до її остаточного наукового та літературного редагування. Передусім необхідно вдумливо прочитати роботу і внести редакційні правки в чернетку, далі – знову перечитати роботу і само­критично проаналізувати її з погляду розкриття теми в цілому, логічності і послідовності змісту розділів і параграфів, глибини і ґрунтовності розкриття в них основних питань, переконливості, аргументованості, доказовості позиції ав­тора з тих чи інших питань дослідження, конкретності висновків і пропозицій, відсутності повторів, мовних огріхів.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

Далі приступають до остаточного редагування тексту. На цьому етапі потрібно вилучити не дуже суттєвий матеріал, занадто довгі висловлювання, замінивши їх на короткі, лаконічні речення. Критерій успіху правки – стислість, конкретність, простота викладу і разом з тим збереження попереднього смислового значення абзацу (речення) і його змістового навантаження.

Під час редагування рукопису доцільно користуватися тлумачними й орфографічними словниками, словниками синонімів.