Концепція регіональної програми транскордонного співробітництва в межах Єврорегіону “Верхній Прут”

Передмова

Концепцію розроблено на виконання Закону України від 24.06.2004 №1861-ІV “Про транскордонне співробітництво”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 № 59-р “Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва у межах єврорегіону “Верхній Прут”, постанови Верховної Ради України від 17.01.2002 № 2999-ІІІ “Про рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до ЄС”.

Концепція передбачає започаткування загальнодержавної системи координації та підтримки діяльності єврорегіонів України.

Наведені нижче основні терміни вживаються у Концепції в такому значенні:

Транскордонне співробітництво – співробітництво між місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування адміністративно-територіальних одиниць України з територіальними общинами й органами влади адміністративно-територіальних одиниць інших держав, що є учасниками Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади, підписаної у м. Мадриді 21 травня 1980 р. (надалі – Конвенція). Прикордонним вважається співробітництво, що здійснюється безпосередньо в зоні державного кордону (як правило, на відстані до 30 км по обидва боки кордону).

Єврорегіон – форма транскордонного співробітництва адміністративно- територіальних одиниць суміжних держав відповідно до двосторонніх та/чи багатосторонніх угод цих держав і наявного європейського досвіду для розв’язання спільних проблем за узгодженими механізмами, які визначаються Угодою про утворення та Статутом Єврорегіону

Члени Єврорегіону – адміністративно-територіальні одиниці України та суміжних з нею держав, уповноважені представники яких підписали Угоду про утворення Єврорегіону та прийняли його Статут відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних угод своїх держав.

Рада Єврорегіону – вищий орган з координації та забезпечення діяльності Єврорегіону, утворюваний з керівників або уповноважених представників членів Єврорегіону,

Партнер Єврорегіону – адміністративно-територіальна одиниця країни-учасниці Конвенції, керівництво якої прийняло спільне з Радою Єврорегіону рішення щодо участі цієї адміністративно-територіальної одиниці у програмах і проектах Єврорегіону, діяльності його Ради і робочих органів згідно положень Угоди про утворення і Статуту Єврорегіону.

Асоціація Єврорегіону – виконавчий орган Єврорегіону, який сприяє сталому розвитку регіонів-членів Єврорегіону та реалізує рішення Ради і Робочих Комісій Єврорегіону.

Загальні положення

До Єврорегіону “Верхній Прут” входять Чернівецька та Івано-Франківська області України, Сучавський і Ботошанський повіти Румунії, Бриченський, Глоденський, Єдинецький, Окницький, Ришканський, Фале­шт­сь­кий райони Республіки Молдова. Його утворення у 2000 р. завершило формування суцільної системи єврорегіонів вздовж майбутніх кордонів ЄС з Україною.

У зоні розширення ЄС від Балтики до Середземного моря Україна єдина межує з усіма країнами-членами ЄС, що знаходяться по західний бік від цих кордонів: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Болгарією. На транспортно-торговому перехресті Захід-Схід та Південь-Північ це надає широкі можливості для транскордонної співпраці, як це, зокрема, передбачено Комплексною програмою утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 рр.

Метою транскордонного співробітництва є усунення негативних наслідків прикордонного розміщення територій, тобто їх віддаленості від головних економічних центрів країни і одночасно використання тих можливостей, які відкриваються у зв’язку із близькістю території сусідньої країни. Така співпраця – істотний чинник поліпшення міждержавного клімату, виникнення стосунків порозуміння. Вона є одним із важливих засобів ліквідації диспропорцій в економічному і соціальному розвитку по обидва боки кордону.

У контексті європейського вибору України реалізація цих переваг стикається з проблемами, визначальними не тільки для Єврорегіону “Верхній Прут”, але й для інших.

1. Істотні відміни від країн-кандидатів за ментальністю населення, економічною інфраструктурою, технологіями виробництва і надання послуг, підходами до природо- та ресурсокористування, субсидіарністю влад та іншими показниками, за якими українська сторона суттєво відрізняється від регіонів ЄС.

2. Недосконала нормативно-правова база та усталені механізми транскордонної співпраці з суміжними країнами і членами ЄС на міжрегіональному рівні. Не узгоджені також питання взаємодії державних, регіональних і місцевих влад між собою, зокрема у справах спільного отримання допомоги з боку ЄС та інших міжнародних структур.

За загальноприйнятою в Європі точкою зору замкнені периферійні регіони (особливо поліетнічні, гірські та густонаселені), як правило, є депресивними і стикаються зі значними соціальними і економічними проблемами Розвиток транспортних коридорів, транскордонної кооперації, торгівлі, туризму та відповідної інфраструктури різко покращує темпи розвитку економіки, інвестиційну привабливість, зайнятість населення, стандарти життя та, відповідно, надходження до державного і місцевих бюджетів. Міжнаціональні проблеми у депресивному стані додатково загострюються. Але в разі розвитку транскордонного співробітництва відбувається їх трансформація у додаткові фактори залучення коштів шляхом вкладання капіталів по обидва боки кордону і одержання допомоги від діаспор вихідців з регіону, що сформувались у розвинених країнах.

3. Українська сторона практично не використовує потенціал міжрегіональної співпраці та транскордонного співробітництва з сусідами та країнами ЄС. Зокрема, це стосується стратегічного прогнозування сталого просторового розвитку регіонів. Не завжди враховують місцеві пріоритети при визначенні загальнодержавних інтересів щодо розбудови транскордонних комунікацій і енергетичних мереж, кооперації, торгівлі, туризму, техногенно-екологічної безпеки тощо.

Єдиною альтернативою подальшому ускладненню означених проблем є швидка розбудова сучасної інфраструктури транскордонного співробітництва. Це прискорить двосторонній зустрічний рух до взаємовигідної ринкової співпраці та забезпечення взаємоприйнятних норм безпеки. Загальновизнаним інструментом для визначення, ідентифікації та послідовного розв’язання подібних проблем є єврорегіони.

Основні принципи подальшого розвитку транскордонного співробітництва у спільних єврорегіонах з країнами-кандидатами до вступу у ЄС сформульовані у заключних документах ряду європейських конференцій, проведених Радою Європи.

Цілі, принципи, завдання та умови реалізації Концепції

Розробка регіональної програми транскордонного співробітництва в межах Єврорегіону “Верхній Прут” (РП ТКС) за цією Концепцією має забезпечити досягнення наступних цілей щодо розв’язання вищезазначених проблем.

1. На рівні державної політики – встановлення взаємодії центральних і місцевих органів влади України з відповідними центральними і регіональними структурами суміжних держав, а також Євросоюзу та його членів, що виступають партнерами у розбудові транскордонного співробітництва з українською стороною.

2. Опрацювання на основі законодавства суміжних країн і стандартів ЄС механізмів транскордонної співпраці та практичних рекомендацій (проектів нормативно-правових актів) для узгодженого співробітництва на міждержавному і міжрегіональному рівнях.

3. Для конкретних транскордонних проектів Єврорегіону, що реалізовуватимуться у взаємодії з ЄС, ЦЄІ, НАТО, GEF, СБ, ЄБРР, іншими впливовими міжнародними структурами – налагодження збалансованої на регіональному, державному та міжнародному рівні системи політичного лобіювання, технічного і фінансового забезпечення .

Означені цілі визначають побудову Концепції за принципом синтезу державних пріоритетів, визначених Програмою інтеграції України до ЄС, Концепцією державної регіональної політики та Комплексною програмою утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 рр.; зобов’язань за міжнародними актами, підписаними Україною, з ЄС, його членами і суміжними державами; завдань Програми розвитку єврорегіонів, та основних напрямів транскордонного співробітництва в Єврорегіоні “Верхній Прут”, визначених його засновницькими документами та рішеннями Ради Єврорегіону.

За Концепцією державної регіональної політики (Указ Президента України від 25.05.01 р. № 341/2001) передбачається розвиток транскордонного співробітництва як дійового засобу зміцнення міждержавних відносин і розв’язання регіональних проблем у контексті налагодження міжнародного співробітництва в сфері регіональної політики і наближення національного законодавства з цих питань до норм і стандартів ЄС

Концепція спрямована на максимальне використання процесу просування України до членства в ЄС як головного чинника формування та подальшої реалізації РП ТКС. Зокрема, Програмою інтеграції України до ЄС, затвердженою Указом Президента України від 14.09.2000 № 1072/2000, передбачені збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій, перенесення частини державних владних повноважень з національного рівня на субнаціональний; сприяння розвитку внутрішніх міжрегіональних зв’язків, зовнішнього міжрегіонального та транскордонного співробітництва; створення системи моніторингу розвитку регіонів, яка відповідатиме стандартам ЄС; поступове наближення практики регіональної політики в Україні до стандартів і програмних стратегій відповідно до основоположних принципів функціонування структурних фондів ЄС; ініціювання створення для України програми ЄС щодо підтримки регіонального розвитку та підготовки до процедур використання структурних фондів, формування соціально-економічного середовища, яке забезпечить активне залучення ринкових структур до процесу регіонального співробітництва; реалізацію єдиної транспортної політики щодо пунктів пропуску через державний кордон та головних транспортних напрямків, будівництво автомагістралей і головних доріг, розвиток регіональної системи залізниць, розвиток регіонального повітряного транспорту в рамках єврорегіонів; формування конкурентної економічної структури єврорегіонів; прискорення економічної трансформації та ефективного залучення в господарський обіг природних ресурсів, поширення технологічних інновацій і подальший розвиток інфраструктури, яка необхідна для запровадження цих інновацій, створення спільних фондів, асоціацій; реалізацію проектів спільного розвитку, укладення міжрегіональних угод, які забезпечать найефективніше використання і розвиток потенціалів об’єднаних територій, сприятимуть формуванню єдиного господарського комплексу в межах єврорегіонів; розвиток спільної підприємницької діяльності, узгодження політики щодо регулювання потоків робочої сили, вирівнювання економічного та соціального розвитку територій, що входять до євро регіонів.

Окрім завдань Єврорегіону, що випливають з спільних актів України з Євросоюзом, передбачається також взаємодія з окремими країнами та регіонами ЄС на основі двосторонніх документів, зокрема рішень українсько-австрійської Змішаної комісії з питань торгівельно-економічних зв’язків, Постійної українсько-баварської робочої комісії тощо.

Успішність втілення Концепції залежатиме від поширення на українських учасників принаймні деяких правил підтримки регіональних проектів, що діють у депресивних регіонах країн - членів і кандидатів до вступу у ЄС. Але допомога з боку ЄС (у розмірі до 85 % загальних витрат) надається таким регіонам за правилами Європейського фонду регіонального розвитку тільки на додаток до національних асигнувань, а не замість них.

Постановою Верховної Ради України від 17.01.2002 № 2999-ІІІ “Про рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до ЄС” Кабінету Міністрів України рекомендовано “сприяти розвитку транскордонного співробітництва в рамках єврорегіонів, здійснити спільні заходи з ЄС щодо підвищення ефективності технічної допомоги Україні, активізувати роботу з наближення законодавства України до норм ЄС,. щорічно забезпечувати врахування в бюджетних програмах органів виконавчої влади всіх рівнів видатків на забезпечення пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС, вживати заходів щодо поступової інтеграції національної інфраструктури України (транспортної, інформаційно-комунікаційної, енергетичної) у європейську, забезпечити проведення наукових досліджень політичних, економічних і правових аспектів європейської інтеграції”.

Співпраця української, румунської та молдовської сторін в Єврорегіоні “Верхній Прут” визначена Угодою про його утворення від 22.09.2000 р. і зазначеними у ній документами, Декларацією Бухарестського Самміту “Довкілля і сталий розвиток у Карпатсько-Дунайському регіоні” від 30.04.2001 та іншими міжнародними і міжрегіональними актами.

Завданнями Єврорегіону “Верхній Прут”, що мають вирішуватися за цими актами через механізми взаємовигідного транскордонного співробітництва і безпосередні контакти, є: сприяння забезпеченню загальноєвропейської безпеки, розвиток і гармонізація торгових і економічних відносин, нові проекти співробітництва, розвиток і впровадження передових технологій, екологічна безпека, відвернення забруднень Дунаю і Чорного моря, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, збільшення екологічно чистих виробництв, гармонізація розвитку національних інфраструктур, включаючи енергетичні системи, транспортні та комунікаційні мережі; транскордонні зв’язки та розвиток національних меншин, охорона здоров’я і туризм.

Як основні інструменти для реалізації цих основних завдань тристороннього співробітництва визначені: принцип спільного інтересу, спрощення прикордонного і митного контролю, розширення прямих зв’язків між науковцями, виробничими структурами, адміністративно- територіальними одиницями відповідно до концепції єврорегіонів, виробничої кооперації та інтеграції, формування екорегіонів, забезпечення поступової імплементації загальноприйнятих європейських стандартів в галузі екології у відповідних районах; визначення разом із зацікавленими відомствами на центральному і місцевому рівнях конкретних заходів в рамках спільних програм у фінансово-економічній галузі стосовно розвитку Єврорегіону “Верхній Прут”, а також погодження за участю представників відповідних міністерств трьох держав орієнтовного списку пріоритетних проектів, стосовно яких вже визначилась наявність спільного інтересу; вживання спільних дій у міжнародних фінансово-економічних організаціях з метою забезпечення відповідного фінансування проектів, погоджених на тристоронньому рівні; розширення співробітництва з іншими придунайськими і причорноморськими державами, координація спільних підходів до ініціатив в рамках ООН та її спеціалізованих установ, ОБСЄ, Ради Європи, ЦЄІ тощо.

Основні пріоритетні напрями розвитку у сфері ТКС:

1. Реалізація на території Чернівецької області проектів транскордонного співробітництва “Облаштування міжнародних автомобільних пунктів перетину кордонів “Красноїльськ”, “Дяківці” та Екологічна безпека та попередження населення про можливі повені” за Спільною операційною програмою “Румунія-Україна-Республіка Молдова” ENPI/CBC 2007-2013.

2. Забезпечення ефективної участі Чернівецької області у реалізації програм ТКС Європейського інструменту сусідства та партнерства на 2007-2013 роки, Східного партнерства та Дунайської стратегії.

3. Реалізація проекту відтворення транс’європейського транзиту територією України, тобто відновлення найкоротших транс’європейських сполучень від Балтики до Середземномор’я в обхід Карпат через Львів і Чернівці, а також з Південної та Центральної Європи через Трансільванію і Буковину на схід.

4. Участь Чернівецької області у транснаціональній програмі ЄС “Південно-Східна Європа” шляхом реалізації проекту “Модель сталого розвитку гірських територій “Зелена Гора”.

Основні заходи, що мають здійснюватись на виконання

поставлених завдань

1. Утворення Асоціації Єврорегіону “Верхній Прут” як неприбуткової, юридичної особи та незалежної неурядової спільної організації менеджменту транскордонного співробітництва в єврорегіональній площині з місцезнаходженням у країні-члені ЄС – Румунії.

Асоціація має сприяти сталому розвитку регіонів-членів шляхом активізації транскордонного економічного співробітництва, підвищення рівня життя населення прикордонних територій, залучення іноземних інвестицій, поліпшення транспортної інфраструктури, ефективного та інтегрованого менеджменту ресурсами, розвитку транскордонного туризму, інтенсифікації культурного обміну, впровадження транскордонних програм та інфраструктурних проектів, фінансованих за рахунок коштів Європейського Союзу.

До складу Асоціації можуть входити органи державної влади та місцевого самоврядування адміністративно-територіальних одиниць прикордонних територій Румунії, України та Республіки Молдова. Усі регіони-члени рівні між собою, незалежно від площі адміністративно-територіальної одиниці, кількості населення, рівня економічного розвитку чи будь - яких інших параметрів.

2. Розбудова інфраструктури кордону: пунктів пропуску через державний кордон, митних постів, паркінгів, консигнаційних складів (будівництво, облаштування, інформаційні технології тощо).

3. Використання додаткових можливостей співробітництва та інтеграції до ЄС шляхом подальшого розвитку субрегіонального партнерства Єврорегіону “Верхній Прут” з адміністративно-територіальними одиницями країн ЄС.

4. Розвиток прикордонної торгівлі, кооперації та спрощення процедур взаємовизнання та сертифікації відповідно до норм і стандартів ЄС.

5. Відновлення за узгодженням на міжурядовому рівні транспортних сполучень, розбудованих через Буковину в зоні колишніх кордонів Австро-Угорської та Російської імперій, як найкоротшого транзитного шляху зі Сходу до Центральної та Південно-Східної Європи, Середземномор’я і Західного Причорномор’я, а також – вздовж нових східних кордонів ЄС з Півдня на Північ. Зокрема, відбудова автодоріг до міжнародних пунктів пропуску, залізничних сполучень і авіаційних перевезень між аеропортами Чернівців та інших членів Єврорегіону.

6. Розвиток у екологічно безпечний спосіб транскордонної інфраструктури туризму (зокрема молодіжного, фольклорного. культурно-етнічного, релігійного, сільського, “зеленого”, як одного з найбільш ефективних шляхів використання унікального ландшафтно-рекреаційного потенціалу регіону, підвищення рівня зайнятості та прискореного залучення європейського досвіду і кредитів, а також найбільш сприятливого бізнесу для розвитку системи транскордонних транспортних сполучень в межах Єврорегіону.

7. Спільний розвиток регіональної енергетики, транскордонних енергетичних мереж та транзиту енергоносіїв.

8. Використання моделі Екоєврорегіону для одночасного забезпечення сталого просторового розвитку, покращання конкурентоспроможності продукції і послуг та підвищення рівня безпеки, зокрема за рахунок зниження питомої ресурсоенергоємності виробництв, оптимізації поводження з відходами та розробки спільних планів запобігання надзвичайним ситуаціям і сумісної діяльності в разі їх виникнення.

9. Для забезпечення перспектив транскордонного співробітництва та регіонального розвитку передбачено реалізацію наступних великомасштабних проектів у рамках Спільної операційної програми “Румунія-Україна-Республіка Молдова” ENPI/CBC 2007-2013 рр.: “Облаштування міжнародних автомобільних пунктів перетину кордонів “Красноїльськ”, “Дяківці”; “Екологічна безпека та попередження населення про можливі повені”.

Експериментальний статус Єврорегіону “Верхній Прут” сприятиме досягненню домовленостей Мінекономіки і МЗС України з центральними органами влади Румунії, Республіки Молдова і відповідними структурами ЄС щодо подальшої координації транскордонної діяльності в усіх спільних єврорегіонах зазначених країн.

Забезпечення реалізації Концепції

Етапність реалізації Концепції визначатиметься послідовністю державної політики у вищезазначених сферах, відповідним фінансуванням у межах можливостей бюджету та технічної підтримки на місцевому, регіональному, державному та міжнародному рівнях.

Для ефективної реалізації Концепції необхідне забезпечення взаємодії між органами виконавчої влади і місцевого самоврядування суміжних держав усіх необхідних рівнів, а також з відповідними структурами ЄС і міжнародних інституцій щодо ідентифікації проблем, здійснення спільних заходів і створення необхідних умов для їх розв’язання; запровадження конкретних механізмів надання узгодженої фінансової та технічної підтримки (зокрема, через агенції регіонального розвитку).

Очікувані результати:

Реалізація зазначеної Концепції дозволить використати можливості для впровадження її концептуальних положень в усіх єврорегіонах України.

Основу для транскордонного співробітництва за РП ТКС складають Угода про утворення і Статут Єврорегіону “Верхній Прут”, рішення його Ради, партнерство з Каринтією (Австрія), Швабією (Німеччина), Майєнном (Франція). Вони дозволяють погоджувати пріоритети та реалізувати взаємні інтереси через спільні проекти. Для ефективного використання цих можливостей необхідно визначити механізми державної підтримки РП ТКС у цілому та її окремих проектів: політичного лобіювання, узгодження на міжнародному рівні, прийняти рішення щодо джерел співфінансування, інших питань сприяння реалізації проектів з боку суміжних держав, програм ЄС та його окремих членів, стимулювання здійснення конкретних проектів (окрім спеціальних умов оподаткування) та забезпечення моніторингу їх реалізації.

Концепція передбачає, що у найближчі роки головним напрямком здійснення РП ТКС має бути підготовка, узгодження з відповідними владними структурами в Україні, членами і партнерами Єврорегіону “Верхній Прут”, міжнародними інституціями системи конкретних проектів за спільно визначеними пріоритетами Єврорегіону.

Додаток П

Типовий зразок сторінки магістерської роботи

Заголовок розділу

Номер сторінки

28

20 мм

Розділ 2

Зарубіжний досвід

формування етики державних службовців

2.1. Нормативні стандарти етики державних службовців

2.2.1. Механізми функціонування етики державних службовців країн Західної Європи

Професiйна етика у розвинених демократичних країнах Європи розглядається як основна мета управлiння людськими ресурсами. Якщо етичнi принципи проголошено, то вони мають бути нормою щоденної практики.

Професiйна етика – це прагматичний засiб. Її мета полягає в тому, щоб вiдмовитися вiд етики слухняностi й вiддати перевагу професiйнiй етицi переконання й вiдповiдальностi перед громадянами. Досягнення такої мети потребує не так розробки нових обов'язкiв або перебудови органiзацiї з використанням адмiнiстративно-правових засобiв, як створення державним службовцям належних умов працi. Комiтет Мiнiстрiв Ради Європи схвалив i рекомендував для прийняття країнами - членами Ради Європи зразок Кодексу поведiнки державних службовцiв. У цьому Кодексi вiдсутнi принципи щодо професiоналiзму державних службовцiв, адже квалiфiковану працю мають виконувати лише професiйно пiдготовленi особи. Прийняття етичного кодексу можна розглядати як один iз способiв подолання бюрократизму та корупції. Кодекс визначає стандарти чесності та поведінки, яких мають дотримуватися державні службовці, загальні принципи, що окреслюють етичні межі службової дiяльностi, норми про поведінку та концептуальні основи

Заголовок підрозділу

3 інтервали

Заголовок пункту

15 мм

30 мм

20 мм

Додаток Р

Зразок оформлення рисунка в магістерській роботі

… Зауважимо, що організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України ( рис. 2.1).

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПАРАТ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

Головне управління Держказначейства в Автономній Республіці Крим

Головні управління Держказначейства в областях

Головні управління Держказначейства в містах Києві та Севастополі

Управління у містах і районах

Рис. 2.1. Територіальна структура Державного казначейства України.

Додаток С

Зразок оформлення таблиці в магістерській роботі

… аспектів формування електоральної поведінки виділяються кількісні показники якісних ознак етнічної структури населення та мовної самоідентифікації людей. Зазначимо, що попри значні зміни у складі населення Чернівецька та Закарпатська області продовжують залишатися поліетнічними (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Склад населення

Чернівецької та Закарпатської областей за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Національність	Чернівецька обл. (тис. осіб)	Закарпатська обл. (тис. осіб)	Чернівецька обл. у % до підсумку		Закарпатська обл. у % до підсумку		Чернівецька обл.	Закарпатська обл.
	2001 р.	2001 р.	2001 р.	1989 р.	2001 р.	1989 р.	2001 р. у % до 1989 р.	2001 р. у % до 1989 р.
Українці	689056	1010127	75,0	70,8	80,5	78,4	103,4	103,4
Угорці	­­-	151516	-	-	12,1	12,5	-	97,3
Румуни	114555	32152	12,5	10,7	2,6	2,4	114,2	109,0
Молдовани	67225	-	7,3	9,0	-	-	79,5	-
Росіяни	37881	30993	4,1	6,7	2,5	4,0	60,1	62,7
Цигани	-	14004	-	-	1,1	1,0	-	115,4
Словаки	-	5695	-	-	0,5	0,6	-	77,7
Німці	-	3582	-	-	0,3	0,3	-	103,0
Поляки	3367	-	0,4	0,5	-	-	71,6	-
Білоруси	1483	1540	0,2	0,3	0,1	0,2	51,8	61,1
Євреї	1443	-	0,2	1,8	-	-	8,8	-

Джерело: Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / Держ. ком. статистики України / О.Г. Осауленко (ред.), Л.М. Стельмах, Н.С. Власенко (відп. за вип.). – К., 2003. – С. 132, 149.

Додаток Т

Оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел і літератури

Книги одного автора

1. Ротар Н. Політична участь громадян України у системних трансфор­маціях перехідного періоду: [монографія] / Н. РотаротарРоРрррррррррррррРРРрррррРррр. – Чернівці: Рута, 2007. – 472 с.

2. Гурне Бернар. Державне управління / Бернар Гурне; [пер. з фр. В. Шовкун]. – К.: Основи, 2006. – 307 с.

Книги двох-трьох авторів

1. Аве’рянов В.Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування / В. Авер’янов, О. Крупчан. – Харків: Право, 1998. – 37 с.

2. Василенко В. О. Стратегічне управління: Навчальний посібник / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396с.

3. Гаєвський Б. А. Культура державного управління / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К.: Вид-во НАДУ, 2008. – 144 с.

Книги чотирьох, п’яти чи більше авторів

1. Актуальні проблеми регіонального розвитку: Збірник науково-дослідних робіт за результатами соціологічних досліджень / [В.В. Бойчук, І.Г. Буркут, М.І. Маніліч, Л.В. Поляк та ін.]. – Чернівці: Прут, 2000. – 80 с.

2. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / [М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін.]; за заг. ред. А. Колодій; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти. – К.: Вид-во „Ай Бі”, 2002. – 684 с.

Без автора

1. Виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають із її членства в Раді Європи: Збірник матеріалів круглого столу / Держ. департамент у справах релігій; [редкол.: І.В. Боднарчук (голова), М.Р. Новиченко (заст. голови)]. – К.: Світ Знань, 2006. – 160 с.

Багатотомні видання

1. Енциклопедія історії України: У 5-ти т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова), Я.Д. Ісаєвич, С.В. Кульчицький та ін.; Ред. рада: В.М. Литвин (голова) та ін.; НАН України. Ін-т іст. України. – К.: Наук. думка, 2003 – 450 с.

2. Населення України, 1998 рік: Демографічний щорічник / Держ. ком. статистики України; Упр. статистики населення / Л.М.Стельмах (відп. за вип.). – К.: Наук. думка, 1999. – 466 с.