Організація навчально-виховного процесу на уроках музичного мистецтва

Урок – основна форма організації шкільної музичної освіти. Відомо, що хороша організація будь-якої справи – половина успіху, і це в повній мірі відноситься до уроку музичного мистецтва. В ньому все має бути продумано – мета і завдання, зміст і структура, засоби і методи. Інакше неможливо досягнути позитивних результатів.

Кожен урок має свою дидактичну структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність. Пропонується така орієнтовна структура уроку музичного мистецтва:

• вхід у супроводі звучання музики;

• повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів;

- розповіді учнів про музику, яку вони слухали протягом тижня (перевірка

домашнього завдання); перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань,

навичок, умінь;

• відтворення і корекція опорних знань учнів;

• слухання та інтерпретація музики, розучування і (чи) виконання пісень; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизація нових знань;

- підсумки уроку (узагальнення), повідомлення домашнього завдання;

• вихід у супроводі звучання музики.

До вибору музики, у супроводі звучання якої учні входять до класу та виходять з нього, слід ставитися уважно. Вона має налагоджувати учнів на сприйняття основних музичних творів та допомагати цьому. Можливо, щоб музику для входу на урок визначав учитель, а музику для виходу з уроку – учні. Отже, музикою для входу та виходу може бути твір, який учні слухали або виконували на минулих уроках чи новий музичний твір, що прозвучить на цьому уроці. До того ж, звучання музики під час входу на урок музичного мистецтва та виходу учнів з класу виділяє цей урок з-поміж інших, робить його особливим – уроком музичного мистецтва.

Розповіді учнів щодо прослуханої вдома музики за власним вибором (домашні завдання) в ключі навчальної теми з використанням термінології, засвоєної учнями, та з висновками відповідно до теми семестру можуть звучати не обов’язково на початку уроку. В залежності від побудови (драматургії) уроку, ці повідомлення можуть включатися в будь-який зручний момент і, навіть, поетапно (наприклад, на початку прозвучать розповіді кількох учнів, пізніше – інших). Важливо, щоб з уроку в урок зростала змістовність цих розповідей, приверталася увага до життєвого змісту прослуханої вдома музики, висловлювалося власне ставлення учня до неї, розвивались комунікативні здібності учнів. Розповіді учнів можна ілюструвати музикою (наспівати чи награти твір, про який розповідає учень, або інший твір – для порівняння). Під час розповіді учня вчитель може не лише ставити запитання, а й сам розповісти, коли це доречно, про музику яку він слухав удома і виконати її (або фрагмент), а також поставити учням запитання в руслі розмови та навчальної теми. Бажано, щоб інші учні також брали участь у обговоренні.

На кожному уроці заплановано слухання одного невеликого або фрагмента великого музичного твору. Слід максимально залучати якомога більшу частину учнів до обговорення його звучання, підтримувати розвиток дискусій, направляючи при цьому розмову в потрібному напрямку відповідно до теми та з метою розвитку комунікативних здібностей учнів у сфері мистецтва. При необхідності, наприклад, під час виникнення в класі дискусії щодо характеристики звучання або змісту того чи іншого твору, прослуховуємо його повторно, з поставленим конкретним завданням. Так само, можна прослухати з метою порівняння незапланований музичний твір – за вибором учнів або вчителя.

Розучування пісень має проводитися поетапно: на 1-му уроці, коли представлена пісня, – 1-й куплет (+ приспів); на 2-му – повторення вивченого + розучування наступних куплетів; на 3-му – доопрацювання, виправлення недоліків, виконання. Робота над розвитком вокально-хорових навичок учнів охоплює всі етапи розучування пісні.

Узагальнення (підведення підсумків) є важливим та необхідним етапом кожного уроку, що допомагає учням усвідомити найголовніше стосовно прослуханої та виконаної музики і зробити висновки відповідно до теми семестру.

Що стосується назви теми семестру та уроку (якщо остання сформульована вчителем), то їх не обов’язково повідомляти на початку уроку чи писати на дошці – це інколи виглядає формальним і нецікавим для учнів. Назва теми може прозвучати в потрібний момент у контексті розмови про будь-який твір, чи, навіть, у момент узагальнення матеріалу уроку.

Визначені в поурочних методичних рекомендаціях теми уроків є орієнтовними і такими, що можуть стати при нагоді для визначення вчителем основного завдання даного конкретного уроку в межах семестрової теми.

Типи уроків визначаються конкретною метою і розглядаються в тісному зв'язку зі структурою уроку.

Пропонуються традиційні типи уроків і нетрадиційні форми уроку музичного мистецтва:

• комбінований урок;

• урок введення в тему;

• урок поглиблення теми;

• урок узагальнення теми;

• синтетичний урок (бінарний, інтегрований);

• урок-екскурсія;

• урок-вистава;

• урок-гра;

• урок-концерт;

• урок-дискусія;

• урок-диспут;

• урок-вікторина;

• урок-монографія.

Важливим при проведенні нетрадиційних форм уроків музичного мистецтва є натхнення, фантазія, творча уява, використання засобів музичної творчості, урахування природи музичного мистецтва, музичного досвіду учнів та природи їх музичних здібностей.