Танцювальна абетка і творчість

Творчість, її формування та розвиток - одна з найцікавіших проблем, якій приділяють увагу фахівці різних спеціальностей. Роз­виток творчих якостей особистості має починатися з дитинства. Педа­гоги, психологи вважають, що дітей слід якомога раніше залучати до виконання творчих завдань (Л.Ви-готський, Л.Баренбойм, Б.Теплов та ін.), вони підкреслюють не­обхідність розвитку в дітей художніх здібностей.

Формування в молодших шко­лярів музично-рухової, у тому числі танцювальної творчості - одне з програмних завдань освітньої га­лузі "Мистецтво". Чим раніше розпочнеться виявлення творчих можливостей школярів, їхній розвиток під цілеспрямованим педагогічним впливом, тим вільніше зможе дитина "тво­рити за законами краси".

Вирішення цієї проблеми ми бачимо, насамперед, у розв'язанні таких завдань, як формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

Музика і рух - такі ж взаємопов'язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку. Щоб розвивати в дітей почуття ритму, вираз­ності рухів, фантазію та уяву на заняттях проводимо ігри зі словом. Напри­клад, під час вивчення тривалості звуків використовуємо цікаву казку (автор Є.Корольова), в якій розповідається, як дружно жили і не тужили в сім'ї різні тривалості. Казка "Дружня сім'я"

Жила-була велика дружня сім'я.

Прабабуся -

Дві бабусі -Мами і татусі -

І діти -

вони часто всі разом ходили в парк на прогулянку. Одного разу, щоб було веселіше, придумали діти собі заняття: рахувати свої кроки. Алея в парку була довга, їм доводилося робити багато кроків, а рахувати вони вміли лише до чотирьох. Думали вони думали, як їм по­довжити рахунок і придумали: після кожної цифри вирішили додавати букву "і". Сказано - зроблено.

По доріжці діти біжать, Люблять кроки свої рахувать. А виходить у них ось так: Раз - і, два - і, три - і, чотири - і.

Мами з татами не відставали, Свої кроки вони рахували. І вийшло в них ось так: Раз і, два і, три і, чотири і.

Сиві бабусі, щоб не відстати, Стали кроки теж рахувати. Ось так:

Раз і, два і, три і, чотири і.

Прабабуся тихо сказала: І я кроки свої рахувала.

Раз і, два і, три і, чотири і. Ой як повільно йшла вона!

Завдання: ознайомлення дітей з тривалістю нот (звуків); виконання рухів відповідно до ритму (біг, ходь­ба); емоційна передача танцювального образу персо­нажів.

Гра "Знайомство"

Мета: розвиток ритму, координації рухів і танцю­вальної жестикуляції.

Хід гри: діти стоять у колі, на кожний такт музич­ного супроводу (2/4) вони мають по черзі на два опле­ски руками назвати своє ім'я (Наприклад: "Я Андрій", "Я Оксана" і т.д.) у такт музиці.

Варіант гри "Знайомство"

1. Замість оплесків у долоні робимо жест, подаючи руку долонею догори, і кожний називає своє ім'я. На­звавши ім'я, дитина кладе руку зверху долонею вниз, повертаючись далі по колу до наступного учасника.

2. Емоційна передача танцювального жесту (те ж саме, але "привітно").

Наступний етап - це засвоєння учнями елемен­тарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних).

Головний засіб формування музично-рухової твор­чості - навчання дітей мові рухів.

Мова рухів надзвичайно різноманітна. Для занять використовуємо досить прості, доступні дітям танцю­вальні рухи сучасного, народного танцю та елементи пантоміми, значення яких зрозуміле і знайоме дітям з їхнього власного життєвого досвіду і які можна викори­стати в танці для передачі взаємовідносин персо­нажів. Ці рухи склали систему виразних засобів і доз­волили створювати різноманітні танцювальні композиції.

Система виразних засобів подана в "Танцю­вальній абетці", пантомімічні рухи представлені жеста­ми: "прошу"," іди сюди", "не треба", шептання (на ву­хо), прислухання, плач, заклик (у простір), а також виразні рухи рук і положення корпуса. До танцюваль­ної лексики входять різні види притулів, танцювальної ходи, різноманітні стрибки та підскоки, повороти, що передають різний емоційний стан. Сполучною ланкою між ними є танцювальна жестикуляція (відкривання і закривання рук, поклони тощо), в яких органічно поєднуються пантомімічні танцювальні елементи.

Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової творчості в танці може бути ефектив­ним лише на основі повноцінного музичного ма­теріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання ви­разних рухів. Танцювальна абетка