"Плавні рухи рук"
"Вітерець" - перехресні рухи рук над головою. У роботі беруть участь плече, передпліччя, кисть.
"Стрічки" - попереміні пластичні рухи правою і лівою руками вверх - вниз, перед собою.
"Хвиля" - плавний рух уверх і вниз однією рукою. Вона може бути відведена в сторону чи витягнута вперед. "Хвиля" створюється за рахунок пластичного руху плеча, передпліччя, кисті. Може плавно переходити від однієї руки до другої.
"Крила" - плавні махові рухи руками розведеними в сторони. Слід пам'ятати, що при підніманні рук кисті опущені, а при опускані рук лікті трохи зігнуті, кисті виразно підняті вверх.
"Руки, що співають" - з положення руки в сторону м'яким рухом кисті направляють руки назустріч одна одній, немовби "збираючи" перед собою пружне повітря. Такими ж пластичними рухами руки треба знову розвести в сторону. Корпус при цьому сприяє виразності руху, злегка нахиляючись уперед і від кидаючись назад.
"Дзвінкі долоні"
"Дзвони" - активне плескання в долоні, піднявши руки над головою. Рух яскравий, з великим розмахом злегка зігнутих у ліктях і ненапружених рук.
"Дзвіночки" - мілкі плескання прямими пальцями однієї руки у долоню другої. Рух легкий, по силі не голосний. Руки можуть бути зігнути в ліктях, випрямлені чи підняті в сторону - вверх (вправо чи вліво).
"Тарілки" - ковзне плескання. Одна рука з розмаху рухається зверху вниз, друга - знизу вверх.
"Ловлю комариків" - легкі, дзвінкі оплески прямими долонями справа і зліва від корпуса, вверху і внизу із зігнутими в ліктях руками.
"Бубон" - плескання долонею однієї руки у нерухому розкриту долоню другої. Плескання може бути голосним чи тихим, залежно від динаміки музичного образу.
"Веселі каблучки"
(Рухи для ніг)
Притуп - один із основних рухів танцю, що відповідають веселій, танцювальній музиці й передають її ритмічний малюнок. При енергійних, сильних при-тупах ногу треба піднімати вище і швидше, а опускати -трохи тихіше. Коліно опорної ноги повинно злегка пружинити.
"Я наполеглива"-притуп однією ногою. Необхідно стежити за тим, щоб притупувати, не виносячи ногу далеко вперед. Руки тримати на поясі, що допоможе зберегти осанку.
"Дрібушечки" - притупи обома ногами почергово -це швидкі кроки з притупуванням на місці або з просуванням.
"Я веселий" - поперемінні притупи, які виконують то однією, то другою ногою (на "раз" - притуп попереду себе, "два" - притуп, приставляючи ногу).
"Кокетка" - повороти корпусу (вправо, вліво) з легким підніманням плечей. Погляд спрямований поперед собе, підборіддя підняте.
"Стрибаю, як м'яч" - великий чи малий відскок від підлоги може бути використаний залежно від характеру музично-рухового образу. У будь-якому випадку приземлюватися слід безшумно, м'яко згинаючи коліна. Корпус завжди має залишатися прямим. Стрибки можуть мати варіанти: на двох ногах, на одній, попе-ремінно, чергування стрибків на двох ногах зі стрибками на одній нозі.
"Стрімка" - боковий галоп.
"Я легка" - крок польки.
Танцювальні елементи українського танцю
"Зальотний"-звичайний крок із носка (хороводний). "Човганець" - перемінний фок. "Гуцулка" - приставний крок. "Бігунець", "Тинок", "Вірьовочка", "Вихиляс", "Голубці" та інші.
У своїй роботі ми розрізняємо два види творчості в танці: виконавську і композиційну, що базується на позиції, прийнятій в мистецтвознавстві.
Дитячою виконавською творчістю в танці називається виразність, індивідуальна манера виконання музично-пластичних, танцювальних образів.
Композиційною творчістю в танці може називатися створення нових музично-пластичних, танцювальних образів, які втілюються засобами мови, рухів і є більш чи менш завершеними танцювальними композиціями.
Показниками творчості можуть бути вдалий підбір рухів, що сприяє втіленню музично-пластичного, танцювального образу, оригінальність поєднання, комбінування, варіювання відомих рухів, своєрідність виразної пластики.
Усі дитячі танці можна поділити на декілька типів: танці наслідування, які є однією з форм організованого дитячого танцю. Масовість і відсутність попередньої підготовки обумовлює і побудову танцю: проста, доступна, яка легко сприймається. Наслідувальний танець дає поштовх до розгортання вільного (творчого) танцю дітей. Педагог мусить знайти слушний момент для переходу до творчого танцю і сприяти розвитку ініціативи дітей. Творчий (вільний) танець сприяє розвитку уяви, фантазії, творчих здібностей молодших школярів.
Хотілося б звернути увагу педагогів на те, що не слід заохочувати одних і тих же дітей, оскільки це стримує ініціативу інших; деякі діти, відчуваючи перевагу інших, соромляться проявити себе, тому потрібно вміло залучати до вільного танцю поступово всіх дітей, іноді використовувати на занятті такі завдання, де всім доводиться танцювати одночасно, невеликими групами, по черзі.
Фіксований танець (танець-постановка) пропонується дітям у завершеній, чітко зафіксованій формі, де всі рухи та їх порядок не змінюються, а чергуються відповідно до музики. Педагогічні цілі у фіксованому танці можуть бути різними - від цього залежатиме їх образ, форма і зміст, але головна вимога до кожного танцю постановки - це відповідність рухів музиці.
Якість виконання, швидкість і легкість сприймання досягаються силою художнього та емоційного впливу показу, якістю і підбором рухів, доступних і приємних дітям, красою побудови. Гарний художній показ навіть найпростішого танцю збуджує естетичне почуття дитини і стимулює її до кращого виконання.
Стає очевидним, що завдання з формування у молодших школярів танцювальної творчості неможливо вирішити, якщо в дітей не буде свідомого ставлення до виразних рухів, розуміння їх образного значення, якщо вони не оволодіють виразною мовою пантоміми і танцювальних рухів.
У зв'язку з цим треба зробити висновок: навчання молодших школярів мові рухів (пантомімних і танцювальних), оволодіння деякими способами їх сполучення, образним перевтіленням, варіювання, виразне виконання і прийоми композиції танцю створює умови для формування танцювальної творчості дґгей.