Мова рідна, слово рідне

Зміст і завдання

• заохочувати дітей до спілкування з дорослими та однолітками;

• знайомити з новими назвами предметів, частин, з яких вони складаються, якостей, ознак дій, з узагальнювальними назвами (родовими поняттями), спонукати до порівняння і використання при цьому слів з протилежним значенням (антонімів);

• розвивати фонематичне сприймання, вміння чути і виділяти у слові певний звук, удосконалювати артикуляцію, звуковимову (вимову шиплячих і сонорних звуків), виховувати інтонаційну виразність мовлення (вміння регулювати темп, силу голосу, мовне дихання);

• продовувати формувати граматичну правильність мовлення;

• розвивати зв'язне діалогічне і монологічне мовлення;

• сприяти засвоєнню і практичному вживанню правил етики у спілкуванні, знайомити з національними традиціями та оберегами.

Варіант А

Ми розмовляємо

(формування діалогічної компетенції)

Продовжувати учити культурі спілкування (дивитися в очі співбесіднику, коли запитуєш, відповідаєш, розповідаєш; стояти прямо, не озиратися, не тримати руки в кишенях; привчати у розмові з дорослими, однолітками вживати слова ввічливості: дякую, прошу, вибачте, даруйте, будь паска та ін.).

Продовжувати вчити будувати відповідь згідно запитань різного типу: питання констатації (де? що? який?), причинно-наслідкові (як? чому? навіщо?); відповідати на запитання загадок.

Спонукати до постановки запитань різного типу (пошукові, запитання, що стимулюють до виявлення внутрішнього емоційного стану співрозмовника).

Удосконалювати навички діалогічного мовлення з дорослими та однолітками: уважно слухати, вести діалог, дотримуючись теми розмови (конкретно відповідати на запитання, стимулювати до власних запитань, підтримувати діалог як вербальними, так і невербальними засобами: погляд, міміка, жести та ін.).

Продовжувати вчити будувати діалог в уявних сюжетних ситуаціях («В транспорті», «В крамниці», «В гостях», «Телефонна розмова» та ін.), народних, рухливих, дидактичних іграх.

Ми розповідаємо

(формування монологічної компетенції )

Продовжувати розвивати вміння зосереджено слухати зміст тексту до переказу (казка, оповідання); переказувати добре знайомі художні твори та вперше почуті короткі казки (по частинах; за ролями; за ілюстраціями), послідовно та виразно передавати зміст, називати імена персонажів, відтворювати пряму мову, сприяти включенню в переказ дитини примовок з тексту казки, якомога точнішій передачі мовлення персонажів, стежити за послідовністю відтворення подій;

Вчити дітей складати невеликі описові розповіді спільно з вихователем (за структурно-синтаксичною схемою), мовленнєвим зразком вихователя про одну іграшку, загадки-описи предметів та іграшок, за якими безпосередньо спостерігають; описові загадки про добре знайомі іграшки, предмети, за якими безпосередньо не спостерігають; описувати добре знайомі сюжетні та предметні картини.

Вчити складати невеликі сюжетні розовіді за добре знайомою сюжетною картиною (за зразком і з допомогою вихова­теля: структурно-синтаксична схема).

Вчити складати розповіді за зразком і з допомогою вихователя за заданою темою з власного та колективного досвіду (на основі життєвих вражень) «Моя улюблена іграшка», «Як я допомагаю вдома», «Як ми готувалися до свята…», «Як ми ходили до…» та ін.).

Слово до слова - зложиться мова

Поповнювати словниковий запас дітей словами-назвами предметів та явищ навколишнього світу, дій, ознак, кількості.

Нагромаджувати запас складних слів (листопад, електровоз).

Поповнювати словниковий запас словами-назвами тварин жіночого роду (вовчиця, слониха) та назвами малят тварин (кошеня, каченя), словами-назвами предметів із пестливими суфіксами (дзеркальце, віконце, відерце, кошенятко, зайченятко), словами-назвами людей за фахом, дією (продавець, поштар), за ха­рактерною ознакою (сплюха, хвастун), словами-назвами ознак (умитий, намальований).

Знайомити дітей з різними значеннями багатознач­них слів (хвостик мишки і хвостик у яблука, коса у дівчинки і коса, якою косять).

Звернути увагу, що деякі слова вимовляються однаково, але мають різне значення (прибирати (прикра­шати) ялинку і прибирати іграшки зі столу).

Збагачувати мовлення дітей словами з близьким та протилежним значенням (забитися - ударитись, со­лодкий - кислий).

Вводити в мовлення дітей узагальнюючі слова (квіти, дерева).

Розвивати вміння групувати предмети за характерними ознаками, властивостями (стіл письмовий, обідній, одяг для хлопчиків, для дівчаток).

Звернути увагу на лексичну сполучуваність слів (відчинити двері, кватирку, розгорнути книжку, відкрити коробку, насипати борщу, супу, заплющити очі).

Пояснювати дітям, що люди спілкуються словами. Учити відповідати на запитання типу: «Яким словом це називається? Які ви знаєте ще слова? Хто хоче назвати своє слово?»

Вчити відгадувати загадки.

У світі звуків

(формування фонетичної компетенції)

Продовжувати роботу над розвитком умінь слухати й чути звуки навколишнього середовища, а також звуки й інтонації мовлення, розрізняти їх, наслідувати тощо.

Розвивати фонематичний слух: учити впізнавати слова близького звучання (рими) і самим добирати подібні слова; розрізняти значення слів типу бик - бік, день - пень, правильно вживати наголос: ки –ру .руки

Вправляння у правильному і по можливості швидкому промовлянні нескладних скоромовок, потішок з різними типами звуків.

Удосконалювати вимову всіх засвоєних звуків, зокрема звернути увагу на вимову звуків [г], [к], [х], [б] (голуб, кетяг), у тому числі при збігу кількох приголосних: згу­бити, хвіст; також у сполуках типу: скло, підставляти. Тренувати у вимовлянні шиплячих звуків [ж], [ч], [ш] (жук, машина, чисто) та [шч] (щука, кущ). Домагатися правильної вимови звукосполучень у словах типу п'ять.

Вправляти у вимовлянні звуків [г] - [ґ] (Галя -ґуля), [дз] — [дж] (дзенькнути, ґедзь, дзиґа, джміль, джерело).

Розвивати вміння правильно вимовляти звуки [з'ц'], [с'ц'], [з'с']: на ніжці (на ні[з'ц']і), не поріжся (не порі[з'с']а) та звуки [ц':], [с':] у дієслівних формах: сміється (сміє[ц':]а), умиваєшся (умиває [с':]а). Вчити дотримуватися норм літературної вимови слів.

Розпізнавання окремих звуків (голосних і приголосних) у заданих вихователем словах; формування уміння часткового звукового аналізу слів (виокремлення першого, а згодом – останнього звуку в мовленому слові; визначення місця, запропонованого звуку у слові, придумування слів із заданим звуком: на початку, всередині, кінці слова; встановлення послідовності звуків у слові, визначення їх кількості). Самостійний добір слів із заданим звуком на основі поданих предметних малюнків.

Розвивати мовне дихання (вимовляти 3 - 4-складові слова на одному видиху). Вправляти в умінні передавати за допомогою інтонації різний настрій. Закріплювати вміння говорити чітко, виразно, володіти силою голосу, різним темпом мовлення.

У країні граматики

(формування граматичної компетенції)

Вправляти у вживанні слів-назв предметів у різних граматичних формах. Звертати увагу дітей на форми іменників чоловічого роду в родовому відмінку (винограду, меду, цукру, салату, снігу, торта, лимона, клена, тролейбуса, трамвая, пальта, ситра).

Звертати увагу дітей на чергування звуків при зміню­ванні деяких слів (муха - мусі, стіл - на столі).

Учити правильно вживати (вимовляти) закінчення -ою, -ею, -єю (з мамою, з бабусею, під грушею, акацією), -ом, -ем, -єм (м'ячем, гаєм), -ів у іменниках (сусідів, звірів, братів).

Звернути увагу дітей на відсутність закінчень у словах-назвах маленьких істот (лошат, курчат), назвах предметів жіночого роду (доріг, тополь) у родовому відмінку множини.

Учити вживати слова, в яких не змінюються закінчення (піаніно, ескімо, радіо, кіно).

Навчати правильно вживати слова-назви взуття у множині й однині (чоботи - чобіт, черевики - черевик).

Вправляти у правильному вживанні назв посуду (хлібниця – хлібницею, у хлібниці, цукорниця, сільниця), у правильному вживанні й утворенні назв приміщень за їх призначенням (спальня, вітальня).

Навчати утворювати іменники — назви людей за характерною ознакою (добряк, весельчак), за фахом (садівник), назви малят тварин, птахів (жабеня, горобеня).

Учити від звуконаслідувальних слів утворювати дієслова (кум - кумкати, няв - нявкати).

Звертати увагу на правильне вживання дієслів у різних особових формах із змінами звуків (ходити - ходжу, садити - саджу, ловити - ловлю); на дієслова, в яких за допомогою префіксів передається значення закінченої дії (пити - випити, малювати - намалю­вати).

Вправляти у вживанні дієслів наказового способу з часткою хай (нехай): хай скаже, нехай піде.

Вправляти у вживанні прикметників вищого й най­вищого ступенів (малий - менший - найменший; ви­сокий - вищий - найвищий; гарний - кращий (найгарніший); великий - більший; поганий - гірший).

Звертати увагу на прикметники з посиленою ознакою (злий — злющий, хитрий — хитрющий).

Тренувати у вживанні прикметників із суфіксами -ісіньк-, -есеньк-, вправляти в утворенні прикметників із суфіксом -ат (вухатий, головатий).

Учити утворювати прикметники від слів — назв тварин (ведмедів, котиків), а також від імен (Олин, Вірин).

Вправляти у вживанні іменників з кількісними чис­лівниками (одна лялька, дві ляльки), збірними (двоє хлопців, троє зайчиків), порядковими (перший день, третій раз).

Вправляти в узгодженні займенників з іменниками (наш двір, наші іграшки, моя лялька), в узгодженні займенника ви з дієсловом (ви обійшли, ви сказали).

Стимулювати вживання речень з однорідними членами (наш песик маленький, кудлатий, веселий); речень із сполучниками і, а, але, займенниками хто, що, чий, який.

Стимулювати вживання повних речень за допомогою запитань типу: Що ти бачив(ла) у парку?

Формування граматичного ладу мовлення в структурі речень:

а) узгодження підмета й присудка в числі та роді (хлопчик плавав, дівчинка плавала, діти плавали);

б) узгодження означення з означуваними словами в роді, числі й відмінку (Розцвіла біла ромашка. Я малюю зелену ялинку).

Варіант Б (для російськомовних дітей)

У світі звуків

Учити слухати й чути звуки навколишнього світу, розрізняти їх, імітувати.

Учити слухати — розуміти мовлення вихователя, сприймати на слух і розуміти зміст казки, оповідання,вірша.

Розвивати мовне дихання (вчити вимовляти слова з трьох і більше складів).

Навчати чітко вимовляти звуки [а], [о] незалежно від місця наголосу (трава, молоко, колосок, картопля, капуста).

Розвивати фонетичний слух, зокрема розрізняти вимову звуків [и], [і] (шити - шість, чисто - чітко, жито, ножі) після твердих і м'яких приголосних.

Учити впізнавати серед запропонованих вихователем слів слова з однаковими закінченнями (римами) (квіти - діти, коси - роси, мишка - шишка).

Навчати вимовляти приголосний [г] (Галя, виноград, горох, сніг; білого, синього), тверді й пом'якшені звуки [к], [х] перед и — і (кишка - кішка, гирка - гірка, схил - схід).

Учити вимовляти твердий звук [ч] (чай, чашка, бу­лочка, білочка, квач), звуки [ж], [ш] (жаль, жало, ніж), зокрема перед і — и (жити, вужі, груші, шина); сполучення звуків [шч], що на письмі позначається буквою щ (щока, щось, кущ, борщ, дощ, площа); сполучення звуків [хв] (хвіст, хвастун, хворий).

Вправляти у вимовлянні звуків [л], [л'],[ц'] (лити, літо, стілець).

Домагатися правильної вимови дзвінких приголосних У кінці й середині слова (ніж, дід, везти, ложка).

Привернути увагу дітей до змінювання голосних та приголосних звуків у словах (осінь - осені, піч – печі, кіт - кота, стіл - стола, ніч - ночі, нога - на нозі, рука - у руці, дорога - на дорозі, вухо - у вусі).

Учити правильно вимовляти звуки [дж], [дз], [дз'І (бджола, дзвінок, дзьоб).

Слово до слова - зложиться мова

Продовжувати роботу над засвоєнням слів — назв предметів, дій, явищ, ознак навколишнього середовища.

Привертати увагу дітей до багатозначності слів, по­яснювати їх значення (вуса у тата і вуса на колоску, носик у дитини і носик чайника і т.п.).

Стежити, щоб діти не плутали міжмовних омонімів (метать (рос.) — заважати (укр.), лечить (рос.) — лікувати (укр.); лічити (укр.) — считать (рос.); вместе (рос.) — разом (укр.); в городе (рос.) — у міс­ті (укр.); на месте (рос.) — на місці (укр.); в огороде (рос.) — у городі (укр.) та ін.).

Збагачувати мовлення дітей синонімами (бігати - мчати, смикати - сіпати, не чіпай - не займай, швидко - скоро).

Звертати увагу дітей на слова, які звучать однаково, але мають різне значення (прибирати (прикрашати) ялинку і прибирати іграшки).

Привертати увагу дітей до слів протилежного значення (холодний - теплий).

Розвивати вміння розрізняти предмети за характерними ознаками, властивостями (ложка чайна, столова, тарілка глибока, мілка).

Поповнювати запас іменників, що означають назви людей за професією (лікар, кухар, шофер, вихователь, няня); назви тварин, птахів і їх дитинчат (вовк, вовчиця, вовченя), назви рослинного світу (дерево - дерева, кущ -кущі), назви явищ природи (дощ - дощі).

Поповнювати запас слів однокореневими словами (ліс - лісник - лісок), звертаючи увагу на значення кожного з таких слів.

Звертати увагу на вживання (лексичну сполучуваність) деяких слів (зачиняти (двері, кватирку), закривати (коробку), насипати (суп, борщ), наливати (чай), заплющити (очі)).

Поповнювати словниковий запас іменниками, утвореними за допомогою суфікса -ець (хлібець, камінець), інших пестливих суфіксів (сонечко, дощик). Поповнювати словниковий запас дітей прикметниками: означення різної якості (твердий, м'який, високий,маленький), кольору (червоний, блакитний, синій, білий, жовтий), смаку (солодкий, гіркий), належності (заячий, ведмежий).

Поповнювати словниковий запас дітей дієсловами: на означення руху (бігати, стрибати), спокою (стояти, сидіти), стану (дрімати, спати), мовлення (казати, розмовляти, шептати).

Поповнювати словниковий запас дітей прислівниками (вчора, сьогодні, вверх, вниз).

Працювати над засвоєнням слів цей (ця, це), ось, тут, такий (така, таке), який? (яка? яке?), чий? (чия? чиє?), скільки? де? коли? звідки? куди? з ким? хто? що? хтось, щось, нехай (хай).

Знайомити дітей з поняттям слово. (Вихователь вживає його, запитуючи: «Яким словом називається цей предмет?» або «Хто хоче назвати слово?»).

Поповнити словниковий запас числівниками від 1 до 10.

У країні граматики

Формувати вміння вживати іменники чоловічого, жіночого і середнього роду в різних відмінкових формах, зокрема працювати над засвоєнням закінчень:

а) давального і місцевого відмінків однини (бабусі, мамі, на лузі, на вікні, у групі), звертати увагу на чергування приголосних (око - в оці, вухо - у вусі, книга - у книзі);

б) орудного відмінка (чашкою, вулицею, грушею, лінією (жін. рід); м'ячем, плащем, ножем (чол. рід); ніччю, осінню, сіллю (подовження звуків перед [ю]); радістю, хоробрістю, сміливістю (збіг приголосних [с'], [т'] і відсутність звука [й] перед [у], в російській мо­- ві — ночью, радостью).

Вправляти дітей у правильному вживанні закінчень родового відмінка іменників II відміни однини.

Учити вживати іменники у множині в родовому відмінку (братів, батьків, звірів, пташок), у місцевому відмінку з прийменником по (по лісах, по гаях, по морях).

Активізувати вміння узгоджувати прикметники іменниками в роді, числі й відмінку (велика лялька, пухнастий ведмедик, кумедне зайченя).

Вправляти у правильному вживанні закінчень прикметників у формі родового відмінка однини (пухнастого ведмедика, великої ляльки), давального і місцевого відмінків однини (пухнастому ведмедикові, великій ляльці), орудного відмінка однини (з великою лялькою з синьою хустинкою (жін. рід)).

Домагатися правильного вживання дієслів у формі II і III особи однини та І і III особи множини (він) пише, читає, малює, говорить; (ми) пишемо, читаємо; (вони) пишуть, читають.

Вправляти дітей у вживанні особових займенників він, вона, воно в різних відмінкових формах (у нього, у неї, йому, до нього, з нею, з ним).

Учити вживати прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння (великий — більший - найбільший).

Учити вживати прикметники з пестливими суфіксами -ісіньк-, -юсіньк- (малюсінький, гарнісінький), суфіксами -езн-, -енн-, -ат- (величезний, страшенний, рукатий, головатий, хвостатий).

Учити вживати кількісні й порядкові числівники та узгоджувати їх з іменниками, вживати збірні числівники (двоє, троє, четверо), прислівники із суфіксом -еньк- (хутенько, близенько), прислівники різних ступенів порівняння (високо - вище - найвище), займенники мій, свій (це мій пластилін, візьми свій олівець).

Під час опрацювання розділів «У нас в гостях книжка», «Ми розмовляємо» та «Любій малечі — про цікаві речі» слід орієнтуватися на програму, розроблену для україномовних дітей (варіант А).

У старшій групі вихователь повинен повністю перейти на роботу за програмою для украї­номовних дітей, оскільки у молодшій і середній групах діти мають оволодіти необхідними для цього навичками українського мовлення.

Умови успішної педагогічної роботи

Для україномовних садків — дотримання мовного режиму вихователями та іншими працівниками дошкільного закладу; заохочення дітей до спілкування між собою українською мовою;

організація ігор, що стимулюють мовленнєву активність дітей (вихователь подає власний приклад);

проведення бесід на цікаві для дітей теми;

залучення дітей до участі в інсценізаціях фрагментів художніх творів (переважно народних казок);

включення завдань мовленнєвого розвитку до всіх видів діяльності;

використання художніх творів різних жанрів на заняттях з мовленнєвого розвитку;

постійне розширення репертуару примовлянок для дітей (див. «Золотий колосок», ч. 1, стор. 190 і далі).

У родинному колі

У цей період важливо заохотити дитину активно підключатися до художньої оповіді, яку вона чує з уст батьків (виконувати ролі окремих персонажів, договорювати слова та вирази, цитувати окремі місця творів). Варто стимулювати дитину перевтілюватися (бути то зайчиком, то ведмедем, то дідом тощо) як в ігрових, так і в побутових ситуаціях з тим, щоб вона цитувала (дослівно чи перефразовуючи) відомі їй твори. Можна зарекомендувати завести так звану «Донину (синову) книжечку» — невеликий альбом або зошит без текстів, з ілюстраціями (виконаними самими батьками або дитиною) тих творів, які любить розказувати дитина. Дивлячись на ілюстрації, дитина «читає» твір. У бесідах про дитячий садок увага акцентується на тому, що було там цікавого, веселого, нового.

Показники успішного розвитку дітей

• володіють силою голосу, говорять чітко, правильно, виразно; встановлюють місце заданого звука у слові; добирають слова із заданим звуком (за допомогою предметних малюнків).

• називають предмети та явища навколишнього світу, ознаки, дії; групують предмети за їх характерними ознаками (це - посуд, це - меблі), порівнюють за формою, кольором, смаком, величиною тощо;

• правильно вживають відмінкові закінчення, рід, число, дієслівні форми, вищий, найвищий ступені порівняння прикметників; утворюють слова за допомогою суфіксів;

• граматично правильно будують речення;

• вміють спілкуватися з дорослими і однолітками відповідно до етичних норм, вживаючи звертання, слова ввічливості;

• формулюють у зв'язку із заданою ситуацією запитання тощо;

• уважно слухають розповідь вихователя та однолітків;

• зв'язно розповідають за добре знайомою сюжетною картиною (три-чотири речення), складають невеликі описові розповіді, розповіді з власного досвіду.