Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПРОГРАМА ДИТИНА.doc
Скачиваний:
126
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.21 Mб
Скачать

Разом із сім'єю

У роботі з сім'єю малюків, які щойно прийшли в дитячий садок, основну увагу слід приділяти налагодженню стосунків з батьками. Завдання педагогів та батьків — полегшити дитині входження в нові умови життя, спростити процес адаптації до них. Це потребує від обох сторін досить частих зустрічей, готовності й бажання порозумітися.

Групові батьківські збори, як правило, проводять раз на квартал. Час від часу організовують індивідуальні бесіди і консультації.

Полегшенню адаптації молодших дошкільнят до нових умов життя сприятимуть:

запрошення батьків з дитиною, яка лише через тиждень-другий прийде до дитячого садка, на спільні з іншими дітьми прогулянки;

надання батькам можливості бути присутніми поруч із дитиною протягом перших днів, тижнів;

бесіди з батьками з метою ознайомлення педагога з індивідуальними особливостями новачка, його звичками й уподобаннями;

увага вихователя до нової дитини, терпіння, витримка, розуміння складності стану малюка, співчуття йому.

Тематика батьківських зборів, бесід, консультацій повинна включати такі важливі питання, як адаптація малюка до умов життя в дошкільному закладі; виховання навичок самообслуговування; шляхи формування самостій­ності дітей удома; здоров'я дітей; добрі й погані звички малюків; як правильно одягати дитину; як купувати й виготовляти іграшки; розвиток рухової активності в до­машніх умовах тощо.

Визначаючи тематику зборів, бесід, консультацій, вихователь ураховує запити і побажання батьків. Практика показує, що в роботі з сім'єю доцільно якомога частіше застосовувати такі прийоми, як показ, спостереження, вправляння. Оскільки дитина трьох років залежить від батьків, їхньої допомоги і підтримки, дорослих слід учити реальної взаємодії з малюками. З цією метою можна використати систему практичних занять («Учимося робити руками»; «Разом малюємо»; «Що можна зробити з па­перу» тощо).

Особливо слід спинитися на проблемі допомоги дітям з боку батьків: мамам і татам слід утримуватися від бажання постійно втручатися в діяльність своїх синів і доньок, підказувати, як і що робити. Дуже важливо помічати і всіляко заохочувати прагнення малюків зробити щось без допомоги дорослого, виявлення елементів ініціативи.

Дослідники, чомусики

Особливості розвитку, завдання виховання

і навчання дітей середньої групи

Основна кількість дітей приходить у середню групу з молодшої. Вони добре знають один одного, своїх , вихователів, звикли бути активними, життєрадісними, відгукуватись на різноманітні пропозиції вихователя. Ці малюки більш самостійні та врівноважені, ніж діти-новачки, які потребують особливої уваги педагогів. Пе­редусім з ними слід встановити добрий емоційний контакт, ласкаво зустрічати, звертаючись по імені, допомагати зорієнтуватися в різних ситуаціях, підбадьорювати, заспо­коювати, знайомити з дітьми.

Основне завдання в роботі з дітьми цього віку — забезпечити умови для розвитку і зростання активності кожного, ініціативної поведінки при ознайомленні з навко­лишніми предметами, світом, а також при встановленні контактів, спілкуванні.

Для налагодження спілкування дітей один з одним вихователь може використати різні методи і прийоми: заохочувати до спільної діяльності та взаємної допомоги дітей, що сидять за одним столом (спільні ігри, спільне чергування), організовувати колективні форми діяльності (колективне конструювання з будівельного матеріалу зоопарку для звірят, колективна аплікація — виготовлення панно для оздоблення групової кімнати, колективна пра­ця – садіння цибулі, квасолі тощо).

Для навчання вихованців спілкуватись, допомагати один одному, товаришувати, дружити психологи радять об'єднувати їх у сталі невеличкі групи. Такі групи мають бути по можливості рівноцінними, тобто включати певне співвідношення хлопчиків і дівчаток, новачків і дітей, що мають досвід перебування в дитсадку, активних, ініціативних і більш сором'язливих, пасивних малюків.

У чотирирічної дитини ускладнюються взаємовідносини з навколишнім світом, з дорослими і дітьми, виникають нові потреби, її увагу привертають нові, складніші, приховані, тобто не очевидні, властивості речей. За умов, що сприяють розумовому розвитку, діти цього віку задають

батькам і вихователю безліч запитань, тому психологи лас­каво називають їх маленькими мислителями, дослідниками, чомусиками. Доцільно використовувати різні прийоми підтримки і культивування дослідництва, допитливості у дітей.

Розумовий розвиток не слід розглядати як окреме самостійне завдання, — він є складовою частиною за­гального психічного розвитку дитини і відбувається нор­мально тоді, коли в контексті розумового розвитку ви­ховуються і збагачуються почуття дитини — естетичні, інтелектуальні, моральні, коли виховуються позитивні риси поведінки, добрі інтереси. Важливо продовжувати розвивати і збагачувати пізнавальні процеси — сприймання, мовлення, пам'ять, наочно-дійове мислення. У чотирирічних до­шкільнят інтенсивно формується наочно-образне і образне мислення.

Активність дитини розвивається в процесі пізнання навколишньої дійсності, що відбувається під час індиві­дуальних і колективних занять. Ці заняття набувають характеру цілеспрямованих, розгорнутих видів діяльності. Серед основних видів діяльності дитини цього віку психологи визначають гру, малювання, конструювання. Кожний з них має свій зміст, свої умови, вимоги, цілі, під впливом яких і відбувається розвиток пізнання. Так, основним завданням сенсорного виховання в цьому віці є ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, способами їх використання, формування дій цілеспрямованого, послі­довного обстеження предметів навколишньої дійсності, явищ природи. Умовою ефективного розвитку сприймання, пам'яті, мислення є організація відповідних дій самої дитини, забезпечення умов для її самостійних спроб, експеримен­тування, дослідництва в процесі конструювання (обстеження форм, величин, простору), образотворчої діяльності (змі-шування фарб, забарвлення води, дослідження характеру ліній і мазків), у дидактичних та пізнавальних іграх.

Кожен вид діяльності має зацікавити малюка, захопити його, приємно здивувати, подарувати радість. Тоді в процесі діяльності він буде орієнтуватись на певні умови, дбати про успішне завершення того чи іншого завдання. Наприклад, у цьому віці діти вже намагаються вести гру так, щоб додержувати правил поведінки людей у тих діях, що складають сюжет гри, правил організації художньої, конструкторської, трудової діяльності.

Якщо для дітей молодшої групи успіхи чи невдачі в певних заняттях ще не мали виразного значення, то в середньому віці відбуваються певні зміни: невдачі позбавляють дітей бажання продовжувати дію, а успіхи, навпаки, підтримують прагнення завершити почату справу.

Саме в цьому віці діти особливо сприйнятливі до оволодіння нормами порядку. Вони з цікавістю, приємністю, а отже, й з особливою легкістю засвоюють необхідність дотримувати певного порядку при одяганні, умиванні, в інших побутових справах, у різних заняттях, із задоволенням виконують правила, наприклад, таке універсальне як «кожна річ любить своє місце». Однак таких правил має бути небагато.

Часто діти цього віку, успішно виконуючи різні завдання, відчувають значні труднощі в поясненні своїх дій. На прохання вихователя проаналізувати свою роботу, розповісти, чому вони діяли саме так, малята губляться, не можуть підібрати відповідних слів. У таких ситуаціях вони дуже гостро реагують на негативну оцінку дорослих, не можуть зрозуміти підстав для неї, стають боязкими, уникають спілкування. Тому для підтримки загальної активності, виховання цілеспрямованості важливо якомога частіше позитивно оцінювати діяльність малят.

У дітей п'ятого року життя інтенсивно розвиваються вміння подумки оперувати уявленнями про предмети, про їх загальні властивості, зв'язки й відношення між предметами і подіями. У цьому віці дошкільнята здатні уявити різні етапи виконання завдання: мету (що потрібно зробити), план (послідовність виконання роботи), спосіб (як виконувати), результат (що зроблено). Уміння виділяти і розуміти деякі залежності між явищами і предметами породжує підвищений інтерес до будови різних речей, до причин тих чи інших явищ. У цей період збільшується кількість запитань, адресованих дорослим.

У дітей виникають змістові просторові уявлення, вони навіть можуть уявити собі місцевість, у якій самі не бували. Стають чіткішими і диференціюються уявлення про час – окрім теперішнього, виділяється минулий і майбутній.

Важливі принципові зміни відбуваються в мовленнєвому розвиткові. Речення стають довшими, розгорнутішими, а їх конструкція — складнішою. Збагачення уявлень про загальні властивості предметів сприяє появі в мовленні дитини нової категорії іменників — узагальнюючих (одяг, посуд, транспорт, солодощі, колір), прикметників, що означають емоційні стани (веселий, усміхнений, сумний, лагідний), етичні якості (добрий, справедливий, хороб­рий), естетичні характеристики.

Завдання виховання та навчання:

створювати умови для довірливих стосунків кожної дитини з вихователем, доброї, радісної атмосфери у групі, для виховання стійких позитивних контактів між дітьми;

сприяти, щоб у кожного хлопчика, у кожної дівчинки були приятелі та друзі;

підтримувати і стимулювати пізнавальну активність дітей, задовольняти їх запити, відповідаючи на численні запитання;

створювати умови для дослідництва, експерименту­вання, спонукати до самостійних пошуків відповіді на ті чи інші запитання;

розвивати мислення, вчити дітей узагальнювати, гру­пувати, укладати серії предметів за певними ознаками, лічити і співставляти, використовуючи як реальні предмети, так і їх зображення;

сприяти вихованню цілеспрямованості в діяльності та поведінці (додержанню правил, усвідомленню завдань та способів практичного виконання їх), запитуючи, що і як діти будуть виконувати;

повідомляти дітей про цікаві заняття, які їх чекатимуть наступного дня, враховувати бажання малят, плануючи зміст навчальної роботи;

у різних видах діяльності й спілкуванні з дорослими та з однолітками сприяти формуванню в дитини позитивного образу власного «Я»;

розвивати дитячу уяву, використовуючи казки, оповідання, спеціальні вправи, спостереження;

заохочувати дітей ділитись із батьками враженнями про цікаві події дня в дитячому садку;

привчати починати гру чи заняття, коли закінчені попереднє і відповідно прибрано матеріал.

Не слід:

обмежувати бажання дитини висловлюватись, звертатись до вихователя, запитувати;

порівнювати досягнення двох чи кількох дітей — слід оцінювати кожного позитивно та індивідуально;

відбирати для виставки кілька майже однакових дитячих робіт, виконаних за зразком (треба дбати, щоб у роботах виявилась індивідуальність дитини).

Організація життєдіяльності дітей

Визначальним принципом організації навчально-виховного процесу з дітьми середньої групи є відповідне віковим можливостям поєднання спільних та індивідуальних занять при обо­в'язковому забезпеченні останніх для кожної дитини (індивідуальне заняття з дитиною дає змогу вихователеві повніше визначити як її успіхи, так і труднощі, особливості психічного розвитку, надати відповідну допомогу).

Протягом року доцільно проводити п'ять-шість спільних занять на тиждень тривалістю до 20 хв. (підсумкові — до 25 хв.).

Заняття мають бути цікавими, приємними для дітей, насиченими ігровими прийомами, елементами гри-дра­матизації, відповідними предметними, практичними діями самих дітей, супроводжуватись схвальною оцінкою дій дитини з боку вихователя, загальною доброзичливою атмосферою, що викликає в дітей інтерес і любов до занять.

З особливою увагою слід ставитися до звертань і запитань кожної дитини, заохочуючи до спілкування. Для малят, що живуть у складній домашній обстановці, потрібно передбачити можливості для теплого емоційного спілкування і спільних з вихователем практичних, ігрових занять.

Вечірні години доцільно використовувати для читання дітям оповідань, казок — улюблених і нових, закріплювати враження від читання в іграх-драматизаціях.

Показники успішної роботи ті самі, що й у молодшій групі. А разом з тим слід враховувати:

чи у кожної дитини в групі є добрі приятелі, друзі;

чи часто діти звертаються до вихователя із запитаннями, розповідями, пропозиціями;

чи кожна дитина може знайти улюблене заняття;

чи проявляється індивідуальність, творчість, неповторність у дитячих роботах;

чи привчені діти після організованих і самостійних занять прибирати, складати на місце іграшки, матеріали.

Орієнтовний розподіл часу на процеси життєдіяльності дітей

Вдома

Підйом, ранковий туалет 6.30—7.30

У дитячому садку

Ранкова зустріч дітей, ігри, самостійна діяльність за ви­- бором дітей, індивідуальне спілкування, гімнастика 7.30—8.30

Підготовка до сніданку, сніданок 8.30—9.00 Ігри, підготовка до занять, заняття колективні та індиві­- дуальні, самостійна діяльність за вибором дітей 9.00—10.00

Підготовка до прогулянки, прогулянка, індивідуальні за-­ няття 10.00—12.00 Повернення з прогулянки,

підготовка до обіду, обід 12.00—13.00

Підготовка до сну, сон 13.00—15.00

Поступовий підйом, оздоров­- чі процедури 15.00—15.30 Полуденок, ігри, самостійна діяльність, індивідуальні

(спільні) заняття 15.30—16.30

Підготовка до прогулянки,

прогулянка 16.30—18.00

Повернення з прогулянки, ве­- черя, ігри, самостійна діяль­- ність за вибором дітей, бесі­- ди вихователя з батьками 18.00—18.45 Повернення дітей додому 18.45—19.00

Вдома

Прогулянка з батьками 19.00—20.00

Спокійні ігри з татом, бабу­- сею, дідусем, гігієнічні про­- цедури 20.00-20.30 Укладання, колискова мами, нічний сон 20.30- 6.30 (7.30)