Реферативні питання:

1. Сутність кредиту та його зв'язок з іншими економічними категоріями.

2. Функції кредиту та дискусії з цього питання.

3. Роль кредиту у розвитку ринкової економіки в Україні.

4. Провідні теорії кредиту у світлі сучасних поглядів на грошово-кредитне регулювання економіки.

5. Кредит у системі державного регулювання економіки.

Семінарське заняття 14 тема: «кредит у ринковій економіці»

Мета: визначити теоретичні знання щодо видів і форм кредиту, сутності позичкового проценту, аналізувати та оцінювати проблемні ситуації, активізувати пізнавальну діяльність при обговорюванні питань.

Студенти повинні знати: сучасні форми та види кредиту, особливості їх реалізації в ринковій економіці; місце та роль процента у банківській діяльності, зміст основних видів банківського процента - облікового, депозитного, позичкового, міжбанківського, облігаційного, їх зв'язок та взаємозамінність.

Студенти повинні вміти: розв'язувати тести та аналізувати проблемні ситуації, приймати участь в обговорюванні питань теми.

Література:

1. Гальчинській А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 1996.

2. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.

3. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. – К.: Либідь, 1992.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999.

5. Гроші та кредит. О.М. Колодізєв, О.Р. Яременко. – Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2004 р. – 156 с.

6. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2006.

7. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор., К: Вира – Р., 2003. – 528 с.

8. Долан З. Дж., Кемпбелл К.Д., Кемпбелл Р.Д. Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика. – СПб: Оркестр, 1994.

9. Кочетков В.Н., Бондарева О.В., Басюк Н.Б. Сучасна система грошових розрахунків: 2-е видавництво, перераб. і доп. – К.: Либра, 1994.

Методичні поради щодо підготовки до семінару

Вивчаючи тему, треба з'ясувати зміст понять «форма кредиту» та «вид кредиту». Проявом кредиту є форма позиченої вартості, у якій вона рухається між кредитором і позичальником. Розрізняють форми кредиту товарну (натурально-речову) та грошову. Вид кредиту - це підрозділ форми кредиту, що об'єднує ряд кредитів за їх спільними ознаками.

Слід звернути увагу, що в товарній формі кредит виступає як комерційний, лізинг, споживчий.

У грошовій формі, яка має більш широке застосування, ніж товарна, отримують та надають кредити банки, уряди, міжнародні фінансово-кредитні установи.

Види кредиту можна класифікувати залежно від суб'єктів кредиту, сфери економіки, у яку спрямовуються позичені кошти, за терміном надання кредиту, його галузевою спрямованістю, цільовим призначенням тощо. Залежно від суб'єктів виділяють банківський кредит, державний кредит, комерційний кредит, міжнародний, приватний. Суб'єктами кредитних відносин є у банківському - банк, у державному - держава, у міжгосподарському - господарські структури, у міжнародному - резиденти різних держав, у приватному - одним із суб'єктів є приватна особа. Виробничий кредит використовується для поповнення та формування основного та оборотного капіталу, а споживчий - задоволення особистих потреб людей.

При вивченні теми треба звернути увагу на зміст основних видів кредиту, таких, як банківський, державний, споживчий, міжнародний, комерційний, лізинг; на галузеву спрямованість кредиту, його надання за укрупненими об'єктами тощо. Треба розуміти межі кредиту як балансування попиту і пропозиції на кредит за допомогою ринкової процентної ставки.

Особливу увагу необхідно звернути на питання ролі кредиту в ринковій економіці. Роль кредиту - це результат «роботи» його функцій, що проявляється у забезпеченні потреб додатковими коштами позичальників для нормального здійснення виробничої та іншої діяльності, грошових розрахунків, уникаючи неплатежів, запровадження передових технологій та новітньої техніки у виробництво, вирішення житлової проблеми тощо.

Необхідно чітко усвідомити, що сьогоднішні гроші цінніші, ніж майбутні, оскільки вони можуть бути розміщені в кредити чи інвестиції і принести додатковий дохід. Концепція вартості грошей у часі полягає в тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку, якою зазвичай є норма процента. Майбутня вартість грошей являє собою суму інвестованих у теперішній час коштів, у яку вони перетворяться через певний проміжок часу з урахуванням певної процентної ставки. Визначення майбутньої вартості грошей характеризує процес нарощення їх вартості (компаундинг), який полягає у приєднанні до їх початкової суми нарахованої суми процентів. Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових коштів, приведену з урахуванням певної процентної ставки до теперішнього періоду часу. Визначення теперішньої вартості грошей характеризує процес дисконтування їх вартості, який здійснюється через віднімання від майбутньої вартості відповідної суми відсотків (дисконтної суми або «дисконту»).

Основним інструментом оцінювання вартості грошей у часі є процент (відсоток), тобто плата за користування позичковим капіталом, його ціна. Сутність процента визначається його функціями. Виконуючи розподільну функцію, функцію збереження позичкового капіталу та стимулювальну функцію, процент впливає на ділову активність суб'єктів господарювання.

Джерелом сплати процента є прибуток підприємця, що створюється із застосуванням позичкового капіталу у процесі виробництва, чи дохід фізичної особи або держави. Кількісним визначенням процента є процентна ставка (норма процента) - відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножену на 100. Процентна ставка є вартістю позички для позичальника і винагородою для кредитора (позикодавця) за інвестицію.

Оскільки позичковий капітал переважно концентрується в банках, які є посередниками між кредиторами і позичальниками, то розрізняють проценти на вклади і проценти за кредитами. Процентна ставка за кредитами вища за процентну ставку на депозити, унаслідок чого виникає маржа, яка є одним з основних джерел доходів банків. Розраховуючи суми процентів за банківськими вкладами, треба мати на увазі, що згідно зі статтею 1061 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 p. № 435-IV проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Ця норма не поширюється на банківські кредити, за якими при нарахуванні процентів за користування день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем.

Процентну ставку можна класифікувати за такими ознаками:

1) за врахуванням чинника інфляції;

2) за рівнем стабільності процентної ставки в межах періоду нарахування;

3) за рівнем забезпечення нарахування певної річної суми процентів;

4) за умовами формування.

Відповідно розрізняють: а) номінальні і реальні процентні ставки; б) плаваючі і фіксовані; в) періодичні і ефективні; г) базові і договірні.

Відповідно до способів нарахування процентів прості та складні проценти. Існують різні методи нарахування процентів, зокрема антисипативний (попередній або метод пренумерандо) та декурсивний (прикінцевий або метод постнумерандо).

Слід звернути увагу на методи нарахування процентів в ануїтетних кредитах, коли погашення отриманої позики, включаючи проценти, здійснюється однаковими траншами протягом тривалого часу. Тут найпоширенішим є актуарний метод, коли проценти нараховуються на суму непогашеного боргу, який поступово (у міру погашення) зменшується. При цьому спочатку із внесених боржником коштів погашаються нараховані проценти, а решта спрямовується на погашення основного боргу. Також в ануїтетних кредитах може застосовуватись метод разового нарахування процентів, коли проценти нараховують на всю суму позички і приєднують до основного боргу в момент відкриття кредиту.

Особливу увагу слід приділити питанням місця та ролі процента у банківській діяльності. Для цього потрібно з'ясувати зміст різних видів банківського процента - облікового, депозитного, позичкового, міжбанківського, облігаційного, зрозуміти їх зв'язок та взаємозамінність. Треба знати, що у разі не встановлення розміру процентів у Депозитному договорі банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Також потрібно з'ясувати, які чинники і в якому напрямі впливають на рівень банківського процента, запам'ятати, що у банківській практиці використовуються три основні системи нарахування процентів:

• американська (база 360 днів і 30 днів у кожному місяці);

• англійська (база 365 (366) днів (фактична) і фактична кількість днів у кожному місяці);

- європейська (база 360 днів і фактична кількість днів у кожному місяці).

Далі слід розібратись, що розуміють під терміном «активи», які з них є фінансовими, а які матеріальними. Потрібно з'ясувати, як на формування портфеля активів впливає рівень багатства (доходів) економічних суб'єктів, рівень дохідності окремих активів, рівні їх ризиковості та ліквідності, вартість інформації про окремі активи та їх емітентів. Треба знати, що ступінь реагування величини попиту економічного суб'єкта щодо придбання окремих видів активів на зміну обсягу його майна (доходу) називається еластичністю попиту. Залежно від цієї еластичності розрізняють активи нижчого і вищого порядку.

Вивчаючи ризикову та строкову структури процентних ставок, необхідно усвідомити, чому процентні ставки є неоднаковими на різні види активів, а також чому за інших рівних умов рівень процентної ставки зростає зі зростанням строку позички і, навпаки, знижується при його скороченні.