Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
деньги и кредит / ДиК Прогр.семнарських занять 2013.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
872.45 Кб
Скачать

Реферативні питання:

  1. Грошовий оборот та грошові потоки в Україні.

  2. Характеристика сучасних засобів платежу, які обслуговують грошовий оборот.

  3. Швидкість обігу грошей та її розрахунок.

  4. Кількісна характеристика грошової маси. Рівень монетизації ВВП.

  5. Вимірювання грошової маси через грошову базу та грошові агрегати.

  6. Ефект грошового-кредитного мультиплікатора.

Семінарське заняття 4 тема: «грошовий ринок»

МЕТА: визначити теоретичні знання студентів з теми, вміння аналізувати та оцінювати проблемні ситуації, активізувати пізнавальну діяльність при обговорюванні питань.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ:

  • економічний зміст та основи функціонування грошового ринку;

  • ознаки класифікації ринку капіталів й охарактеризувати його основні складові ;

  • наукові погляди на процес становлення та розвитку ринку грошей та ринку капіталів в Україні з моменту її незалежності;

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ: розв'язувати тести та аналізувати проблемні ситуації, приймати участь в обговорюванні питань теми.

Методичні поради щодо підготовки до семінару

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що грошовий ринок — це система економічних відносин у процесі здійснення купівлі-продажу грошей як специфічного товару, формування його попиту, пропозиції та ціни. Визначальний вплив цих елементів є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям ринку. Проте, поряд з ідентичністю механізму взаємодії, кожний із названих елементів грошового ринку відрізняється від свого аналога на інших ринках. Причина вагома — особливе функціональне призначення грошового ринку.

Необхідно зрозуміти, що об'єктом ринкових відносин тут є гроші. Специфіка останніх як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку. Звичайні поняття «продаж» і «купівля» до грошей і грошового ринку прямо не стосується. Передання грошей як ліквідності від одного суб'єкта ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли в продавця вони є вільними і немає потреби їх витрачати на купівлю реальних благ, а в покупця їх немає взагалі і немає реальних благ, від продажу яких потрібні гроші можна було б одержати. На відміну від товарних ринків, по-перше, метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. По-друге, власник грошей, передаючи їх своєму контрагентові, не одержує взамін як еквівалента рівновеликої цінності. Більше того, - по-третє, - продавець, як правило, не втрачає права власності на відповідну суму грошей і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах. Цей механізм ґрунтується на застосуванні спеціальних інструментів грошового ринку, роль яких у забезпеченні руху грошей аналогічна останнім на традиційних ринках.

Інструментами реалізації об'єкта на грошовому ринку є певні активи. За своїм характером це інструменти, за якими не виникають такі зобов'язання, як, наприклад, купівля-продаж валютних цінностей, банківських металів тощо, та інструменти, що є носіями зобов'язань покупців перед продавцями грошей. Другі відповідно до виду зобов'язання поділяються на боргові (кредитні інструменти: позички, депозити, боргові цінні папери та страхові інструменти1) і неборгові (інструменти власності або пайові, наприклад акції). Залежно ж від пріоритетної значимості розрізняють первинні або вторинні фінансові інструменти, а за гарантованістю рівня дохідності - з фіксованим або з невизначеним Доходом. Цікаво, що як об'єкти грошових вкладень, вони здебільшого самостійно можуть набувати здатності до обігу (якщо їх власники, що продали свої гроші, з якихось причин змушені продавати їх на ринку, не дочекавшись закінчення терміну дії, щоб повернути гроші у свій оборот). Гроші тоді займають лише своє традиційне місце - посередників в обміні. З цієї позиції змінює свій статус і грошовий ринок, трансформуючись у фінансовий.

З викладеного стає зрозумілою внутрішня єдність грошового і фінансового ринків. Вони мають спільні просторові межі. На обох ринках діють одні й ті ж самі суб'єкти, об'єкти та інструменти тільки в різних якостях. Якщо на грошовому ринку об'єктом є гроші, а інструментом їх реалізації - фінансові активи, то на фінансовому ринку - навпаки: об'єктом є фінансові активи, а інструментом їх реалізації - гроші, як і на традиційних товарних ринках.

Поряд із купівлею-продажем, ціна на грошовому ринку також має умовний характер. Ціна грошей проявляється у формі процента на позичені чи залучені кошти. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять куплені гроші, а їх споживною вартістю.

На фінансовому ринку дещо складніше, ніж на грошовому, проявляється ціна. На величину та динаміку останньої впливає не тільки банківський процент, як базова ціна грошового ринку, а й попит та пропозиція на самому ринку фінансових активів. Тому з позицій фінансового ринку базовою, заведено вважати курсову ціну фінансових активів, яка може істотно відхилятися від банківського процента (табл. 1).

Таблиця 1

Грошовий ринок

Показники

Фінансовий ринок

Гроші

1. Об’єкти

Фінансові інструменти

Фінансові інструменти

2. Інструменти

Гроші

Кредитори

Позичальники

3. Суб’єкти:

- продавці;

- покупці

Позичальники

Кредитори

Процент

4. Ціна

Ринкова вартість об’єкта

Звичайно, зазначене не виключає й інших відмінностей між ринками. Наприклад, для аналізу економічних явищ у монетарній сфері з позицій грошового ринку більш представницьким може виявитися один ринковий сегмент, а з позицій фінансового ринку - інший; для дослідження макроекономічних процесів у монетарній сфері слід опиратися переважно на механізм грошового ринку, а для дослідження мікроекономічних процесів, пов'язаних з формуванням капіталу, - на механізм фінансового ринку.

Отже, не зважаючи на внутрішню єдність грошового і фінансового ринків, є підстави розглядати їх самостійними економічними явищами. Як не можна ототожнювати поняття «фінанси» та «гроші» (хоч будучи тісно пов'язаними між собою, ці категорії не можуть існувати одна без одної), відповідно мають бути розмежовані і сфери грошового та фінансового ринків, хоч таке розмежування багато в чому має умовний характер.

Далі, для розуміння сутності грошового ринку ключове значення має і визначення такого його структурного елементу, як суб'єктів. З погляду права власності це можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, наприклад фірми, сімейні господарства, урядові структури тощо. З функціонального погляду кожний з перелічених суб'єктів може виступати як у ролі продавця або покупця грошей (базові суб'єкти), так і в тій та іншій ролі одночасно (бути так званими фінансовими посередниками).

В інституційній моделі грошового ринку, яка відображає взаємозв'язки між його суб'єктами, виокремлюються два сектори з різним характером руху потоків грошей — сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Перевагою першого сектору є те, що безпосередній характер взаємовідносин між продавцями і покупцями знижує їх витрати на здійснення операцій. Перевагою другого сектору є те, що участь у цих взаємовідносинах фінансових посередників істотно знижує ризики, Пов'язані з реалізацією зв'язків між базовими суб'єктами.

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку велике значення має також його сегментація.

Соседние файлы в папке деньги и кредит