Література:

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.

2. Гроші та кредит. О.М. Колодізєв, О.Р. Яременко. – Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2004 р. – 156 с.

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2006.

4. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор., К: Вира – Р., 2003. – 528 с.

5. Долан З. Дж., Кемпбелл К.Д., Кемпбелл Р.Д. Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика. – СПб: Оркестр, 1994.

6. Кочетков В.Н., Бондарева О.В., Басюк Н.Б. Сучасна система грошових розрахунків: 2-е видавництво, перераб. І доп. – К.: Либра, 1994.

7. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний та ін, - К.: КНЕУ, 2002.

Методичні поради щодо підготовки до семінару

Досить важливим при вивченні даної теми є питання призначення та розвитку валютних систем. Слід розуміти, що, оскільки валютні відносини пов'язані з міждержавним рухом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-партнерів і тому підлягають державному регулюванню та контролю. З цією метою створюються так звані валютні системи, які являють собою сукупність законодавчо визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. У зв'язку з цим виділяють національну, міжнародну та світову валютні системи.

Функціонування валютної системи визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни, її міжнародних зв'язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними інструментами валютної політики є: курсова політика, облікова (дисконтна) політика, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балансу, формування та використання золотовалютних резервів, політика валютних обмежень.

Національні валютні системи ґрунтуються на національних грошах, по суті, є складовою грошових систем окремих країн і тому визначаються загальнодержавним законодавством. Основним призначенням національної валютної системи є формування та реалізація державної валютної політики.

Валютна політика є сукупністю економічних, організаційних, правових заходів у сфері валютних відносин, що здійснюються з метою досягнення певних визначених державою цілей. Кінцеві цілі валютної політики збігаються зі стратегічними цілями грошово-кредитної політики, а механізм реалізації валютної політики пов'язаний як з проміжними, так і тактичними цілями грошово-кредитної політики. Водночас необхідно зрозуміти, що, крім досягнення загальноекономічних цілей, механізм валютної політики також спрямований на досягнення специфічних цілей, що реалізуються безпосередньо у валютній сфері. До специфічних цілей валютної політики слід віднести забезпечення збалансованості платіжного балансу, забезпечення високого рівня конвертованості валюти, забезпечення стабільності курсу національної валюти, захист іноземних та національних інвестицій у країні, визначення ступеня лібералізації валютних відносин у країні та інші цілі. Реалізація валютної політики відбувається через валютне регулювання та валютний контроль.

Вивчаючи дану тему, важливо зрозуміти, що валютне регулювання - це діяльність держави через відповідні уповноважені органи щодо регламентації діяльності економічних суб'єктів на валютному ринку. Залежно від механізму впливу на економічних суб'єктів регулятивні заходи держави можуть бути прямими та опосередкованими. Пряме валютне регулювання ґрунтується на застосуванні сукупності законодавчих та нормативно-правових актів, та адміністративних дій державної влади, що визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями. Опосередковане валютне регулювання передбачає використання економічних важелів впливу на поведінку суб'єктів валютного ринку через створення у них економічної зацікавленості у проведені тих чи інших валютних операцій.

Особливу увагу необхідно звернути на роль золотовалютних Резервів у забезпеченні міжнародних торговельно-економічних та кредитно-фінансових відносин. Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, що належать Державі і можуть бути використані для міжнародних розрахунків та погашення зовнішніх боргів. Вони мають подвійне призначення." по-перше, трансакційне - забезпечення країни достатнім з пасом міжнародних платіжних засобів для того, щоб держава й окремі економічні суб'єкти мали можливість своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Тобто це запас ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку. По-друге, інтервенційне призначення - забезпечення країни достатнім запасом платіжних засобів для проведення валютних інтервенцій з метою підтримки курсу національної валюти.

Вивчаючи дане питання, важливо з'ясувати чинники, які визначають оптимальний обсяг золотовалютних резервів. Визначення оптимального розміру золотовалютних резервів має дуже велике значення для ефективної взаємодії національної економіки зі світовою. Треба розуміти, що занижений обсяг золотовалютних резервів погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений - призводить до заморожування значної частини національного багатства на тривалий період.

Зауважимо, що коли йдеться про інтервенційне призначення золотовалютних резервів, то їх обсяг визначається обсягом грошової маси, яка обслуговує внутрішній грошовий оборот. Тобто існує внутрішній зв'язок між обсягом золотовалютних резервів та обсягом грошової маси в країні. При цьому централізовані резерви є своєрідним забезпеченням для національних грошей, за допомогою якого можна збільшити або зменшити масу грошей в обороті, а отже, впливати на їх стабільність. Наявність цього внутрішнього зв'язку дає підстави говорити про оптимальний рівень золотовалютних резервів відносно наявної маси грошей в обороті, хоча в світовій практиці подібний показник не визначається.

Водночас практика свідчить про те, що коли держава має у своєму розпорядженні значний обсяг золотовалютних резервів, то вона має змогу за допомогою валютних інтервенцій локалізувати будь-які негативні чинники, що порушують рівновагу на валютному ринку і втримати курс національної валюти на потрібному рівні. У зв'язку з цим усі країни намагаються накопичувати певний обсяг золотовалютних резервів. Особливо це важливо для країн, що розвиваються.

У процесі вивчення даної теми певну увагу треба приділити розгляду платіжного балансу, який за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни та містить інформаційну базу для оцінювання перспектив розвитку валютних відносин, валютного ринку в країні, а також для визначення цілей та заходів валютної політики. При цьому важливо зрозуміти, що через забезпечення збалансованості валютних потоків за поточними та капітальними операціями платіжного балансу держава впливає на кон'юнктуру валютного ринку, забезпечує умови для ефективного регулювання валютних відносин.

Вивчаючи тему необхідно з'ясувати призначення та основні складові світової валютної системи. Світова валютна система - це спільно розроблена та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин. У своєму розвитку вона пройшла чотири основні етапи, які були обумовлені ступенем розвитку світового ринку та міжнародними зв'язками, а також типом національних грошових систем. Першою в історії валютною світовою системою була система, що заснована на золотому стандарті. Вона сформувалася стихійно наприкінці XIX та початку XX ст. як сукупність національних валютних систем і функціонувала до Першої світової війни. Треба знати, що при цій системі не існувало міжнародних норм, які б регулювали валютні відносини. У цьому не було потреби, оскільки платіжний оборот обслуговувався переважно золотом. Вивчаючи це питання певну увагу слід звернути на характерні риси даної системи. На початку свого існування система золотого стандарту сприяла швидкому розвитку продуктивних сил, активізації зовнішньо-торговельних зв'язків. Але згодом вона стала перешкоджати концентрації та централізації капіталу, стримувала розвиток торгівлі та рух капіталів, не відповідала інтересам держави, оскільки протидіяла активному регулюванню економіки з боку держави.

Другою світовою валютною системою вважається Генуезька валютна система, яка існувала з 1922 р. і була заснована на золотодевізному та золотозливковому стандарті. При вивченні цього питання певну увагу треба звернути на характерні риси даної системи.

У період світової економічної кризи 1929 - 1933 pp. єдина світова валютна система припинила своє існування та розпалася на три валютні блоки. Важливо зрозуміти, що створення валютних блоків, а згодом і валютних зон перешкоджало розвитку міждержавних економічних відносин, обмежувало розвиток торгівлі, рух капіталу. Крім того, валютна сфера стала ареною гострого міждержавного суперництва. Усе це прискорило формування нової світової валютної системи.

Основні принципи третьої або Бреттон-Вудської валютної системи були проголошені у 1944 р. і діяли до 1972 р. Основою Бреттон-Вудської системи стала система золотовалютного (золотодевізного) стандарту, яка згодом трансформувалась у систему золотодоларового стандарту. Метою створення цієї системи було забезпечення стабільності валютних курсів та конвертованості національних валют. Вивчаючи дане питання певну увагу слід звернути на характерні риси зазначеної системи. Бреттон-Вудсь-ка валютна система протягом 50—60 років сприяла розвитку міжнародних економічних зв'язків. Однак вона містила глибокі внутрішні суперечності, зокрема, по суті, прирівнювала долар до золота, дозволяючи США постійно збільшувати дефіцит платіжного балансу, який з часом значно перевищив їхні золоті резерви. У 1971 р. Уряд США відмовився від обміну доларів на золото, що фактично означало припинення функціонування Бреттон-Вудської валютної системи.

Четверта світова, або Ямайська, валютна система була заснована в 1976 р. і юридично закріпила демонетизацію золота. Ця система ґрунтується на багатовалютному стандарті та вільному виборі країнами режимів їх валютних курсів. Вивчаючи дане питання певну увагу слід звернути на характерні риси Ямайської системи. Ямайська угода фактично зафіксувала відносини, що вже склалися у світі з характерним домінуючим становищем долара США. Проте головним досягненням Ямайської угоди вважається перехід до багатовалютного стандарту та надання країнам права вільного вибору режимів валютних курсів.

Міжнародні регіональні валютні системи є результатом взаємодії національних грошових систем та валютних відносин групи країн. Вони тісно взаємодіють між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні