29.Походження і сутність свідомості як філософська проблема.

Проблема свідомості – це одна з великих проблем філософії. Однозначної відповіді на те, що таке свідомість, досі немає. Свідомість є тільки у людини, а вищих тварин існують лише зачатки свідомості. В основі свідомості лежить відображення. Вона виникла завдяки сумісній діяльності людей та спілкуванню.

Отже, свідомість – це вища, властива тільки людям та пов’язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому та ціленаправленому відображенні дійсності, попередньомисленній побудові дій та передбаченні їх результатів, розумному регулюванні та самоконтролі поведінки людини. Свідомість – це здатність високоорганізованої матерії відображати світ. З фізіологічної точки зору, свідомість – це результат нервової діяльності кори великих півкуль головного мозку. Але ототожнювати свідомість тільки з фізіологічними процесами нервової системи є неправильним, бо існують і інші сторони.

Структура свідомості: Свідомість – це здатність ідеального (психічного) відображення дійсності, перетворення змісту предмета в суб’єктивний зміст духовного життя людини, а також специфічні соціальні механізми та форми такого відображення на різних рівнях.

1. сфера тілесно-перцептивних здатностей, де отримуються знання. До цих здатностей відносять сприйняття, відчуття, конкретні уявлення, за допомогою яких людина формує погляд на світ.

2. логіко-понятійні компоненти свідомості. За допомогою мислення людина виходить за межі безпосереднього (чуттєвого) сприйняття. Це сфера загальних понять, аналітико-синтетичних висловних операцій, логічних доказів. Головною метою і регулятором логіко-понятійної сфери є істина.

1 та 2 сфери – це ліва половина свідомості (зовнішньо-предметна складова свідомості).

3. емоційний компонент свідомості. Це сфера особистих суб’єктивно-психологічних переживань, спогадів, передчуттів з приводу ситуацій: інстинктивно-афективні стани (нечіткі переживання, видіння, галюцинації, стреси), емоції (страх, гнів, захват), відчуття (відраза, любов, симпатія).

4. ціннісно-мотиваційна сфера (ціннісно-смисловий компонент) – вищі мотиви, духовні ідеали, фантазії, інтуїція.

В полі свідомості відокремлюють верхній і нижній сегменти. Нижній – це підсвідоме, верхній – надсвідоме. До складу свідомості також входить самосвідомість.

Безсвідоме – це сукупність психічних явищ, станів, дій, які лежать поза сферою людського розуму і не піддаються (по меншій мірі, в даний час) контролю з боку свідомості – сновидіння, сомнамбулізм тощо.

1.пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу , суспільстві і самій людині.

2.творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати їх), проте це не доцільно.

3.регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності людини, його взаємини із зовнішнім світом.