Найменші приціли (д-30)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
				6-а		5-а		4-а		3-я		2-а		1-а
Праворуч 1400+250=1650	П	96	14	80		59		73		82		63		58
	2
	4
Прямо 1200+250=1450	П	102	12	82		67		80		77		90		84
	2
	4
Ліворуч 1000+250=1250	П	88	9	76	58		64		79		76		55
	2
	4

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Найменші приціли (2с3м)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
				6-а		5-а		4-а		3-я		2-а		1-а
Праворуч 1400+250=1650м	П	101	19	80		59		73		82		63		58
	3
	6
Прямо 1200+250=1450м	П	106	16	82		67		80		77		90		84
	3
	6
Ліворуч 1000+250=1250м	П	92	13	76	58		64		79		76		55
	3
	6

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Білет № 47

1 Визначення коректури рівня (трубки) під час пристрілювання висоти згоряння факелу освітлювального снаряда (міни).

Для визначення коректури рівня або трубки вимірюють від горизонту КСП кут місця затухання факела над ціллю (рубежем) віднімають від нього 50 м. Коректуру рівня розраховують діленням отриманої різниці на 0.001 дальності цілі топографічної () і змінюють отриманий знак на протилежний. Коректуру трубки розраховують діленням отриманої різниці на значення, яку беруть із таблиць стрільби за вирахуваною дальністю

2 Призначення підривників та склад їх вогневого кола

Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду.

Застосування підривників викликано тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.

Уперше вони з’явилися в середині XVI ст. у вигляді трубок для підриву порохових зарядів чавунних ядер, а з другої половини ХІХ ст. – у вигляді ударних або дистанційних підривників до продовгуватих снарядів нарізної артилерії. В подальшому роботи велися як по створення нових зразків підривників, так і із удосконаленню старих. Над створенням нових зразків підривників та їх удосконаленням працювали конструктори.

Так, Рдултовський В.Й. конструює цілу серію підривників ударної дії типу РГМ (РГМ, РГМ-2, РГМ-6 та ін.) для артилерійських снарядів.

Вишневський створює підривники ГВМЗ (ГВМЗ, ГВМЗ-1, ГВМЗ-7 та ін.) для мінометних пострілів, а в подальшому вони ж почали використовуватись і для реактивних снарядів.

Пчелінцев у середині 50-х років ХХ ст. розробляє п’єзоелектричні підривники типу ГПВ (ГПВ-1, ГПВ-2 та ін.) для кумулятивних снарядів та ПТРК.

З 1943 року почали використовуватися в зенітній, а потім у наземній артилерії радіопідривники для артилерійських снарядів та мін.

У післявоєнні роки разом з існуючими піротехнічними дистанційними підривниками з’являються механічні дистанційні підривники з годинниковими механізмами.