7. По αзнаходимо д

8. Визначаємо поправку дальності: ΔД= Д– Д

9. Визначаємо поправку напрямку: Δ∂= ∂– ∂

Доповідаємо в штаб дивізіону.

3 Надати основній гарматі основний напрямок стрільби по бусолі. (α_он = 60-00).

Розв’язання: для надання основній гарматі основного напрямку стрільби по бусолі, необхідно зорієнтувати бусоль в основному напрямку по дирекційному куту (α_он = 60-00).

В подальшому:

• навести монокуляр бусолі на панораму гармати та зняти відлік по кутомірному кільцю і барабану;

• отриманий відлік, як кутомір для наведення в бусоль, передати командою командиру основної гармати: “Основній стільки-то, навести у бусоль”. Цю роботу виконати двічі.

Встановити вказаний кутомір і навести панораму гармати в монокуляр бусолі. Відмітитися по точках наведення і доповісти відліки: “Основна готова. По основній стільки-то. По запасній стільки-то”.

Білет № 44

1 Створення наземного фіктивного репера.

Суть створення наземного фіктивного репера полягає в тому, що на вирахуваних установках по наміченій точці призначають групу пострілів, координати центру якої визначають за допомогою технічних засобів розвідки (точка репера) і по ній визначають топографічні дані.

Фіктивний репер створюють за допомогою далекоміра, спряженого спостереження, радіолокаційної станції або за допомогою підрозділу звукової розвідки.

Умови створення репера:

При створенні репера за допомогою стереоскопічного далекоміра дальність засічки розривів не повинна перевищувати для ДС-1  2 км, для ДС-2  4 км. Для квантового далекоміра, радіолокаційної станції та підрозділу звукової розвідки  межі дальності дії.

При створені репера за допомогою спряженого спостереження дальність визначення розривів не повинна перевищувати 4 км за наявністю взаємної видимості пунктів та куту засічки не менше 1-00. якщо відсутня взаємна видимість пунктів, а також якщо дальності визначення більше 4 км, кут засічки повинен бути не менше 2-50.

Для створення фіктивного репера вибирають в районі цілей місце, яке забезпечує сприятливі умови визначення розривів. Намічають в цьому місці точку на місцевості або на карті і готують по ній установки для стрільби. Координати повідомляють засобам розвідки для орієнтування їх в район створення репера.

Порядок створення фіктивного репера:

1. На вирахуваних установках основній гарматі призначають один постріл.

2. Після доповіді про засічку розриву призначають групу з чотирьох пострілів.

3. Якщо перший розрив не був визначений, то постріл повторюють, виправивши, якщо необхідно, установки для стрільби або орієнтування приладів (засобів засічки).

4. Створення фіктивного репера закінчують, якщо надійно засічено не менше 4-х розривів.

Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу управління вогнем або аналітичним способом, координати реперу визначають як середнє значення координат розривів.

2 Документи, що ведуться на спостережних пунктах.

На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів і ведеться журнал розвідки і обслуговування стрільби. На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта, великомасштабний планшет і схема цілей.

При організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах при наявності достатнього часу на спостережних пунктах складають схеми полів, що не спостерігаються.

Схема орієнтирів (рис. 4.10) призначена для полегшення відшукування орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі (прийому) цілевказівок, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

Порядок вибору орієнтирів і складання схеми орієнтирів викладений в розділу 4.5.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби (додаток 9) являється документом, в якому враховуються (реєструються) результати розвідки противника і обслуговування стрільби.

В журналі записують: номер об'єкту (цілі); час виявлення; положення цілі відносно командно-спостережного (спостережного) пункту (дані засічки); найменування об'єкту і результати спостереження, прямокутні координати об'єкту і його висоту над рівнем моря; характеристику точності засічки, а також коли і кому зроблена доповідь про ціль або висновок з вірогідності цілі.

На робочу карту командира наносять: передній край противника і своїх військ, спостережні пункти і вогневі позиції свого підрозділу; смугу (сектор) розвідки і райони особливої уваги; орієнтири; основний напрямок стрільби (розвідки); цілі, розвідані зі свого спостережного пункту і отримані від інших підрозділів; інженерне обладнання, а також рубежі що намічаються для розгортання і маршрути переміщення в ході бою; дані радіаційної і хімічної розвідки; позивні посадових осіб і сигнали управління.

Цілі на робочу карту наносять умовними знаками (додаток 6). Поруч з умовним знаком приписують номер цілі; для рухомих і високоманеврових цілей, крім того, вказують дату і час виявлення, а для артилерійських (мінометних) батарей - калібр і кількість гармат (мінометів).

Цілі, розташування яких визначено неточно чи які потребують додаткової розвідки, при нанесенні на карту обводяться пунктирними колом.

Великомасштабний планшет ведеться, як правило, в масштабі 1:10000. На планшет наносять умовні позначення по координатах, усі розвідані цілі (як знову виявлені, так ті що підтвердилися), визначають положення взводних опорних пунктів і систему вогню противника.

Після визначення положення взводних опорних пунктів і інших цілей їх переносять з планшету на карту.

Схема цілей оформлюється на кальки з нанесеною координатною сіткою, на схему наносять з карти (великомасштабного планшету) об'єкти (цілі), розвідані за певний проміжок часу з вказівкою їх координат.

Схема полів, що не спостерігаються, складається для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються зі спостережних пунктів.

При складанні схеми полів, що не спостерігаються, накреслюють на карті напрямок на місцеві предмети і висоти характерні форми, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. На кожному з накреслених напрямків відмічають межі ділянок, які не спостерігаються, визначаючи їх на око (по місцевих предметах) у відповідності з рельєфом місцевості.

Неспостережені ділянки по окремих напрямках з'єднують в поле що не спостерігається, у відповідності з рельєфом і місцевими предметами. Неспостережені ділянки покривають штрихуванням чи затушовують.

Межі смуги розвідки і полів, що не спостерігаються, які нанесені на карту, копіюють на кальку, на неї наносять також координатну сітку, яку оціфровують, свій передній край і точку спостережного пункту.

Робоча карта КВУ 3 батареї

Схема полів, що неспостерегаються

Великомасштабний планшет

3 Визначити координати цілі 101, якщо зі спостережного пункту з координатами Х = 17705 У = 43210, визначили по цілі α = 33 – 75 Д = 2240. Задачу вирішити графічно на карті У – 33 – 65 – А (Глухово), або на ПУВ, або аналітично на калькуляторі.

Розв’язання:

а) графічно на карті:

• нанести на карту спостережний пункт (СП) по прямокутним координатам;

• за допомогою АК – 3(4) побудувати напрямок на ціль за α = 33 – 75;

• на побудованому напрямку від СП відкласти відстань Д = 2240 м;

• за допомогою циркуля – вимірювача та поперечного масштабу визначити прямокутні координати цілі. Х = 15635 У = 42353.

в) аналітично на калькуляторі:

– увімкнути калькулятор і виставити режим роботи у градусах;

– розрахувати координати за формулами:

Хц = Хсп + Д • cos α_ц, Уц = Усп + Д • sіn α_ц;

порядок роботи на калькуляторі:

Відповідь: Х = 15635 У = 42353

Білет № 45