2 Ураження групових цілей глибиною більше 100 м.

Під час стрільби на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше поразка цілі по глибині буде нерівномірною: частина цілі, яка накривається краями еліпсу розсіювання розривів буде уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною частиною еліпсу розсіювання розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися випадковими осколками. Для накриття цілі областю розривів і рівномірної поразки всієї цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання, тобто вести стрільбу на декількох установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових стрільб показують, що в цьому випадку, як і при веденні вогню по неспостереженій цілі, стрільбу необхідно вести на трьох установках прицілу зі стрибком, рівним 1/3 глибині цілі, що і записано в Правилах стрільби і управління вогнем артилерії.

Стрільбу на Ураження спостережених групових цілей вигідніше вести при віялі, побудованому за шириною цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але при малих розмірах цілі не завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, при стрільбі шести гарматною батареєю на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів інтервал віяла буде менше 1-ї поділки кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах необхідно вести при скупченому віялі. Крім того необхідно мати на увазі, що при скупченому віялі розриви снарядів відбудуться не в одній точці, так як присутнє розсіювання снарядів та помилки побудови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на деякому фронті.

Розрахунки показують, що при стрільбі взводом (батареєю)нарізних гармат при скупченому віялі фронт поразки дорівнюватиме в середньому приблизно 50 метрів. Тому при стрільбі по цілям розмірами по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а інших випадках – віяло по ширині цілі.

В подальшому пояснити особовому складу порядок поразки групових цілей, розташованих у взводних опорних пунктах. Випадок, коли під час пристрілювання окрема або групова ціль стає не спостереженою пояснити і практично відпрацювати на практичних заняттях.

3 Встановити підривник ргм-2 на миттєву дію

а) б)

Рисунок 1 - Механічний підривник РГМ-2:

1 – ковпачок; 2 – мембрана; 3 – обмежуюче кільце; 4 – осідаюча гільза; 5 – запобіжна пружина; 6 – кулька-запобіжник; 7 – кулька-стопор; 8 – втулочка; 9 – кран;10 – кільце- обтюратор; 11– корпус; 12 – осідаюча втулка; 13– пружина стопора; 14 – запобіжна пружина; 15 – стопор; 16 – донна втулка; 17 – детонатор; 18 – ковпачок; 19 – кришка; 20 – шпилька; 21 – контрзапобіжна пружина; 22 – грибок; 23 – ударний стрижень; 24 – запобіжна пружина; 25 – жало; 26 – ударник; 27 – втулка з капсуль-підпалювачем; 28 – сповільнююча втулка; 29 – корпус; 30 – запобіжна пружина; 31 – вісь; 32 – рубашка; 33 – передаточний заряд; 34 – донна втулка; 35 – детонуюча втулка; 36 – поворотна втулка; 37 – капсуль-детонатор; 38 – нирець; 39 – чека; 40 – контрзапобіжник; 41 – запо-біжне кільце; 42 – головка.

За допомогою жимків (спеціального ключа) зґвинтити ковпачок 1 (див. рис.1), положення крана на «О»

Білет № 40