Тема 18 особливості родинного виховання дітей у позашлюбній сім`ї

Позашлюбна сім'я – один із типів неповної сім’ї, що виникає в результаті народження дитини жінкою поза шлюбом. Бажання скрасити самотність, прагнення задовольнити потребу материнства й інші причини ведуть до того, що багато жінок вирішуються сьогодні на такий крок свідомо.

Ще зовсім недавно народження дитини в незамужньої жінки вважалося соціально-аномальним явищем і було негожим із погляду моральності. Тепер, коли деякі жінки й чоловіки вибирають нетрадиційні форми сумісного життя, а нерідко жінки навмисно ухвалюють рішення мати дитину й виховувати її без батька, позашлюбні народження стали реальністю, причому їх частка в загальному числі народжень за всіма регіонами з року в рік зростає.

Встановити позашлюбні сім’ї досить важко, оскільки в де­яких випадках відсутність офіційної реєстрації шлюбу не зава­жає батькам жити разом (цивільний шлюб), а дитині вихову­ватися в повній сім'ї; з іншого, „встановлене батьківство” може бути зафіксовано в момент реєстрації, а реально батько не бере ніякої участі в утриманні й вихованні дитини. Крім того, деякі самотні мами згодом виходять заміж, але в актах запису цвіль­ного стану статус їх дітей не змінюється (за винятком випадків усиновлення), вони продовжують „рахуватися” позашлюбними дітьми.

Головний мотив позашлюбного народження дитини – пра­гнення до материнства, до сімейного життя. При цьому невступ до шлюбу, народження дитини без чоловіка зовсім не є для жінок „демонстрацією незалежності”. Велика частина опитаних матерів були цілком щасливими в партнерстві-співжитті з батьком майбутньої дитини, й хотіли б, і збиралися мати повну сім’ю, але з різних причин союз розпадався після народження дитини. Інша група – жінки, що залишилися без наречених, партнерів через нещасні випадки (загибель нареченого, батька майбутньої дитини). Ще інша – ті, хто після народження дитини, і другої, і третьої, і четвертої продовжують залишатися в незареєстрованому союзі з батьком дітей.

Відійшло в минуле зневажливе ставлення до дитини, на­родженої поза шлюбом, та до її матері. Однак відбиток мину­лого певною мірою й сьогодні позначається на формуванні й вияві громадської думки стосовно позашлюбної сім’ї. Нерідко непосильним для дитини стає психічне навантаження, коли вона в спотвореному вигляді дізнається про факт позашлюбності. Сприйняття дитиною факту свого позашлюбного народження виступає в ролі сильного негативного чинника у виховному плані, особливо коли вона дізнається про це на межі молодшого шкільного й підліткового віку. Як правило, це може різко змінити морально-психологічний світ дитини й нерідко створює руйнівний вплив на її моральний розвиток і поведінку. Щоб уникнути цього, матері правильно чинять, відкриваючи дитині правду якомога раніше, щоб вона засвоїла її, перш ніж навчиться аналізувати всі складнощі життя.

У багатьох випадках народження матір’ю позашлюбної дитини руйнує правильний стиль життя сім`ї, є могутнім чин­ником невротизації самої матері та її батьків, викликає неста­більність батьківських почуттів, збільшує число труднощів, що виникає перед позашлюбною сім`єю.

Окреслимо головні напрями проблемних питань, які по­стають перед позашлюбною сім’єю: 1) розумне задоволення по­треб і бажань дитини з метою попередження грубого індивіду­алізму й викривлень у розвитку особистості; 2) формування свідомості й почуття міри в домаганнях особи, їх зіставлення з можливостями суспільства; 3) формування аномальних із су­спільної точки зору уявлень та звичок вихованців у випадку порушень у виховному дозуванні матір`ю любові й строгості, піклування й вимогливості, близькості й відстані, нестатків і забезпеченості, підпорядкування чужій волі й самостійності дитини; 4) необхідність дотримання міри в сімейних стосунках – шкідливість “простого сусідства”, байдужого ставлення матері до позашлюбної дитини й надмірної опіки, “сліпої” материн­ської любові.

Виховання дітей у позашлюбній сім’ї, стає ефективнішим, якщо мати усвідомлює становище й враховує обставини й труд­нощі, що виникають на їхньому життєвому шляху. У розвитку дитини важливим постає задоволення її насущних потреб, зок­рема, потреби в емоційному самоутвердженні, в соціальній орі­єнтації. Труднощі для позашлюбної сім’ї полягають в основно­му в тому, що мати зазвичай переобтяжена роботою і не приді­ляє дитині достатньої уваги. У такій сім'ї утруднено ознайомлен­ня дитини з соціальною роллю батька: вона не може знайти при­клад для наслідування, засвоїти належні зразки батьківської по­ведінки. Нерідко самотня мати тремтить над дитиною й виховує її за своїм образом і подобою. Дитина ж крок за кроком повто­рює особистісне життя матері, з дитинства засвоює стандарти її поведінки. І не дивно, що більше половини жінок, які зважилися на позашлюбну дитину, самі народилися поза шлюбом.

Хлопчики реагують на відсутність батька хворобливіше, ніж дівчатка, й при цьому більше уразливі. У міру дорослішання дедалі гостріше стикаються вони з проблемою відсутності авто­ритету, що уособлюється батьком, не мають зразка чоловіка, здатного задовольнити їх спортивні, технічні та інші інтереси. Дівчатка ж легше адаптуються до обстановки, що змінюється, з ними зовні менше клопоту, але „образ чоловіка” виявляється для них збідненим, що призводить пізніше до спрощеності в особистісних стосунках. Особливо несприятливо відсутність батьківської опіки відбивається на підготовці дівчаток до майбутнього сімейного життя.

У позашлюбній сім’ї вельми небажані крайнощі в ставлен­ні до дитини. В окремих випадках жінка дивиться на свою дити­ну як на лишній тягар, перешкоду для укладення офіційного шлюбу. Переносячи свої особисті нелади на ставлення до дити­ни, мати мимоволі виховує дочку так, щоб вона „помстилася” за всі її розчарування, а сина так, щоб і він підготував жінкам таку ж долю, яка випала на її частку. В умовах невдач, численних труднощів у матері досить часто складається неприязне, а іноді й вороже ставлення до дитини, хоча зовнішньо це проявляється як гаряче прагнення виростити з неї гідну людину. Внаслідок цього виникає грубе, почасти несправедливе поводження з дитиною, що згубним чином позначається на її моральному розвитку. Негативно впливає на дитину й бездумна материнська любов, що нерідко виникає, коли в самотньої жінки народжу­ється бажане дитя.

Основними умовами успішного виховання дітей у поза­шлюбній сім’ї є: усвідомлення матір’ю становища сім’ї і враху­вання обставин і труднощів, що виникають на їх життєвому шляху; повідомлення дитині доступної для її віку правди сто­совно її позашлюбного народження; задоволення насущних потреб дитини, зокрема потреби в емоційному самоутвердженні, в соціальній орієнтації; налагодження збалансованого режиму праці (усунення переобтяжень у роботі й приділення належної уваги дитині); організація ознайомлення дитини з соціальною роллю батька з метою наведення батьківського прикладу для наслідування, засвоєння зразків і моделей поведінки; усунення симбіотичної прив’язаності до дитини; відкидання стандартів поведінки дитини за своїм образом і подобою; усунення неба­жаних крайнощів у ставленні до дитини (неприязного і воро­жого ставлення, бездумної материнської любові).