- •Родинна педагогіка
- •Основи родинного виховання
- •Рецензенти:
- •Розділ і
- •Перша підсистема
- •Перша підсистема
- •Друга підсистема
- •Третя підсистема
- •Тема 2. Зміст і завдання родинного виховання дітей
- •Хрестоматійний матеріал до теми 2
- •Стратегія сімейного виховання дитини відповідно до її вікових особливостей:
- •Розділ іі виховний потенціал родини
- •Тема 3 загальна характеристика виховного потенціалу сім’ї
- •Хрестоматійний матеріал до теми 3
- •Тест для визначення рівня сформованості емпатії [Кіндратюк б., Литвин с., 1992, 15-17]
- •Тема 4 мати і батько – найперші вихователі дитини
- •Хрестоматійний матеріал до теми Народна психолого-педагогічна думка про роль батьківського впливу на дитину
- •Тема 5 можливості батька, матері у психолого-педагогічному супроводі дитини, формуванні якостей майбутнього сім’янина
- •Тема 6 батьки–опікуни в опікунській та „прийомній” сім’ях
- •Тема 7 хрещені батьки
- •Тема 8 дідусі, бабусі, брати і сестри як вихователі
- •Тема 9 засоби та методи родинного виховання
- •Тема 10
- •Хрестоматійний матеріал до теми На основі наведеного тексту ю. Руденко визначте роль і місце української народної казки в родинному вихованні дітей [2001].
- •Тематика практичних занять
- •Українське пестувальне мистецтво, його вплив на розвиток дитини. Колискова пісня
- •Контрольні питання
- •Питання для роздумів
- •Завдання
- •Народні дитячі ігри і забавлянки
- •Контрольні питання
- •Питання для роздумів
- •Завдання
- •Роль казки у вихованні дошкільнят
- •Контрольні питання
- •Тема 11
- •Хрестоматійний матеріал до тем 14-15 На основі наведеного тексту н. Лисенко визначте роль і місце релігійного виховання у розвитку особистості дитини [2001].
- •Контрольні питання
- •Питання для роздумів
- •Завдання
- •Контрольні питання
- •Питання для роздумів
- •Завдання
- •Тема 13 статеве виховання дітей у сім’ї
- •Статеве виховання дітей у сім’ї
- •Контрольні питання
- •Питання для роздумів
- •Завдання
- •Хрестоматійний додаток до теми статеве виховання дітей у сім`ї та суспільних закладах у педагогічній системі й досвіді а. Макаренка [Ковальчук л., 1997]
- •Тема 14 становлення різнобічної культури сім’янина
- •Розділ іv
- •Тема 16 врахування в родинному вихованні особливості поведінки дітей із розлучених сімей
- •Тема 17 особливості виховання дітей в осиротілій сім’ї
- •Тема 18 особливості родинного виховання дітей у позашлюбній сім`ї
- •Тема 19 особливості родинного виховання дітей у сім`ї, що розпалась
- •Тема 20 удосконалення виховного потенціалу неповної сім’ї
- •Особливості взаємин і специфіка виховання дітей у розлученій сім’ї
- •Розділ V
- •Хрестоматійний матеріал до теми
- •(Стельмахович м. Укра¿нська родинна етнопедагог³ка – наука про взаºмини батьк³в ³ д³тей)
- •Тема 22 педагогічна співпраця вчителів і батьків у збагаченні родинного виховання
- •Післямова
- •Список використаних і рекомендованих джерел
- •Додатки Методика pari 1
- •Орієнтовні зразки педагогічних задач-ситуацій з питань родинного виховання дітей1
- •Зміст і характеристика окремих методик
- •Твір на тему: “я і моя сім`я в минулому, тепер і майбутньому”.
- •Ковбас Богдан, Костів Володимир
Тема 2. Зміст і завдання родинного виховання дітей
Як правило, завданнями виховання традиційно визначаються окремі складові цього процесу, які споконвічно входять у зміст поняття „всебічний і гармонійний розвиток особистості”. Зокрема, І. Зайченко, конкретизує мету виховання через такі його складові: розумове виховання (розвиток культури розумової праці через формування світогляду, мислення (його видів – діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, категоріального, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, технічного, репродуктивного, творчого, системного, математичного, якостей стилю – гнучкості, активності, цілеспрямованості, організованості пам’яті, широти, глибини, критичності), здібностей, оволодіння розумовими операціями (аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, систематизації), набуття інтелектуальних умінь і навичок); моральне виховання (формування моральної свідомості, моральних почуттів, вироблення навичок моральної поведінки; естетичне виховання (формування естетичних смаків та ідеалів, розвиток почуттів і здібностей особистості до естетичного сприймання явищ дійсності); фізичне виховання (зміцнення здоров’я, фізичного розвитку, підвищення розумової і фізичної працездатності, розвиток і вдосконалення природних рухів, фізичних якостей, формування гігієнічних навичок); трудове виховання (вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, розвиток потреби в праці, діловитості, підприємництві; формування працелюбства, інших трудових якостей, глибокої поваги до праці й людей праці, підготовка й виконання необхідних і доступних видів професійної діяльності, підготовка до вибору професії); правове виховання (виховання правосвідомості, законослухняності, правозахищеності та інших правових якостей); екологічне виховання (розширення екологічних знань, формування екологічних умінь і якостей, розвиток навичок дослідництва, творчого експериментування, винахідництва); економічне виховання (вироблення економічного мислення, почуття громадянина-господаря, бережливого ставлення до різних видів власності, раціональне використання й примноження матеріальних і духовних цінностей, формування господарсько-економічних якостей) – [2003, 262-290].
Безперечно, що всі ці завдання входять в систему завдань і родинного виховання, оскільки сім’я – це першооснова формування всіх необхідних знань, умінь, навичок, різнобічних якостей особистості. Тому від урахування напрямів родинного виховання, розширення чи звуження спектру його складових відповідно до виховної мети, яку ставлять перед собою батьки й суспільство, не може відмовитися жоден теоретик чи практик. Не відмовимося повністю від цього підходу й ми, розкриваючи конкретний зміст таких завдань у певному підрозділі посібника.
Проте, конкретизація змісту і завдань родинного виховання через основні його складові в деяких випадках формалізує сам процес виховання, оскільки основна увага звертається не на якісний результат, а на кількість проведених виховних справ у цьому напрямі. Крім того, найпершими завданнями родинного виховання має бути вироблення в дитини навичок усвідомленого скерування мотиваційно-смисловою регуляцією своєї вчинкової діяльності, що становить основу відповідної моделі поведінки, й вищої міри сформованості системних якостей як окремих інтегральних властивостей, так і загальної культури особистості. Цю істину дедалі ширше утверджують у психолого-педагогічній літературі й виховній практиці.
Для прикладу, в Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні зміст виховання визначається системою загальнокультурних і національних цінностей і сукупності соціально значущих якостей особистості, що характеризують її відповідні відношення-ставлення: до суспільства й держави, до людей і себе, свого фізичного „Я”, до природи, праці й мистецтва. У цьому програмному документі конкретизується система таких ставлень, які передбачають „поєднання інтересів особистості – вільного саморозвитку й збереження своєї індивідуальності; суспільства – саморозвиток особистості має здійснюватись на моральній основі; держави, нації – діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі” [2004, 15-19].
Згідно з запропонованою системно-синергетичною моделлю процесу формування цілісної базової культури особистості, зміст родинного виховання визначається науково обґрунтованою системою: а) біологічних, соціально-економічних і духовних потреб особистості, загальнокультурних і національних цінностей, рівня домагань і самооцінки особи, мотиваційно-смисловою сферою особистісної саморегуляції, які складають цілісне поєднання елементів механізму ціннісно-нормативної регуляції відповідної поведінки людини; б) певною сукупністю соціально значущих якостей; в) характерними видами особистіcних відносин (до суспільства й держави, інших людей і самої себе, праці й відпочинку, природи і суспільних груп, релігії й мистецтва тощо); г) системною спрямованістю вчинкових дій людини.
Розглянемо коротко ці завдання стосовно виділених чотирьох напрямів.
Першою групою завдань родинного виховання є усвідомлення батьками та іншими вихователями особливостей функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції вчинкової діяльності дитини. Важливими аспектами тут постають: 1) створення батьками з допомогою суспільства умов доброчинного суспільного блага для задоволення й формування особистісних потреб дитини (фізіологічних – статевої потреби, потреб у повітрі, воді, їжі, теплі, сні, відпочинку, лактації, уринуванні, дефекації тощо; соціальних – потреби в емоційному контакті з рідними, спілкування з близькими, друзями; поваги, визнання серед ровесників, у гуртах, групах; отримання ситуації досягнення, успіху, автономії, внутрішньої свободи, потреби в самоактуалізації; економічних – потреби в одязі, повноцінному харчуванні, у житлі, добротних матеріально-побутових умовах тощо; духовних – спілкування з Богом, когнітивні та естетичні потреби, потреби в творчості й т. ін.; 2) передача досвіду членами родини, оточенням і суспільством ідеалів і взірців культури різнобічної поведінки й засвоєння дитиною норм і правил доброчинної діяльності; 3) утвердження ціннісних орієнтацій і переконань, інтеріоризація моральних та інших цінностей у внутрішню спонуку, готовність доброчинної діяльності в самостійному автентичному мотиваційному виборі; 4) вправляння в зіставленні, дихотомії ціннісно-орієнтаційної основи відповідної культури особистості: антиномій Добра і зла – в моральній, Закону й беззаконня – в правовій, Справедливості й несправедливості – в громадянській, Рівності й нерівності – в демократичній, Свободи й несвободи – в політичній, Віри й невіри – в релігійній, Новизни й рутини – в креативній, Волі й абулії – у вольовій, Збудження й гальмування – в темпераментальній культурах і т. ін., тобто у всіх (більше 100-150) інтегральних властивостях загальної культури людини; 5) досягнення рівня домагань і адекватної самооцінки дитини в ситуативних відношеннях; 6) формування усвідомленого зіставлення мотиваційного вибору в здійсненні окремої (моральної, креативної, іншої) дії-відношення, що є результатом циклу функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції певної (моральної, креативної, іншої) поведінки особистості; 7) корекція проявів неусвідомленої дії установок, комплексів у ситуаціях зовнішнього і внутрішнього стимулювання; 8) вибір і дотримання однієї, найбільш ефективної моделі поведінки.
Другу групу завдань складають: 1) включення дитини в систему різнобічних відносин спілкування й життєдіяльності для повноцінного самовираження своїх потенціальних можливостей аж до професійного самовизначення; 2) педагогічно-доцільний відбір системи ігрових, комунікаційних, інтелектуальних, трудових, навчальних, творчих, мистецьких, спортивних тощо видів діяльності для забезпечення умов усебічного розвитку системних інтегративних якостей базової культури особистості; 3) вправляння й утвердження в системі ситуативних відношень дитини доброзичливого, позитивно налаштованого ставлення; нейтралізація індиферентного й зведення до мінімуму негативного ставлення дитини до відповідних об’єктів і суб’єктів відносин.
Третя група завдань полягає у: 1) формуванні різнобічних соціально-значущих інтегративних якостей відповідної культури особистості; 2) урахуванні особливостей формування певних якостей у зіставленні з відповідними відносинами за принципом діади – відношення-якість; 3) розвитку позитивної домінанти у спектрі специфічних обдарувань і талантів особистості, 4) підтягування „западаючих ланок” у цілісній системі інтегративних якостей особистості.
Четверту групу завдань родинного виховання складають: 1) формування системних якостей другого порядку – відповідної спрямованості особистісних відношень і якостей; 2) відбір найбільш ефективної системи взаємодії процесів інтеріоризації –екстеріоризації, постійної амплітуди руху зовнішнього і внутрішнього (наприклад, у моральній культурі – це егоїстично-індивідуалістична (егоїст та індивідуаліст) чи суспільно-колективістична (колективіст і альтруїст) спрямованість моральних відносин і якостей); 3) знаходження особою своєї природної сфери відповідного (креативного, морального, іншого) самовизначення (наприклад, у креативній культурі – це узгодження конвергентного (спрямованість у коловій моделі всередину – синтез, з’єднання ознак, властивостей) і дивергентного (спрямованість назовні – аналіз, роз’єднання ознак і властивостей) виконання чотирьох системних функцій: програматор – відстеження змін у зовнішньому світі, синхронізатор – виконання внутрішніх оперативних завдань, коректор – виконання внутрішніх стратегічних завдань, ефектор – надання послуг, реалізація проектів).
Постановка й ефективне розв’язання завдань родинного виховання залежить від вікових особливостей дитини. Наприклад, „у молодшому шкільному віці батьки спрямовують свої зусилля на формування здатності дитини до емпатії, засвоєння нею морально-етичних правил поведінки, виховання базових якостей особистості, найпростіших форм соціальної компетентності; важливу роль відіграють батьки в статевому й гендерному вихованні дітей підліткового віку, формуванні у дівчат цнотливості, дівочої гідності, уміння володіти своїми почуттями; у хлопців – чоловічої гордості, мужності, великодушності, поваги до жінок, готовності оберігати дівочу честь і гідність; у юнацькому віці особливу увагу батьки приділяють проблемі самовизначення особистості, розвитку її професійних інтересів, свідомому ставленню до життєвих виборів, активній за формою та моральній за змістом громадянській позиції” [Національна програма виховання дітей та учнівської молоді..., 2004, 21] тощо. Орієнтовний перелік завдань родинного виховання дітей дошкільного віку наведено в хрестоматійному додатку до теми.