Тема 7 хрещені батьки

У багатьох випадках порушення природної структури сім’ї постає необхідною система організації компенсаторної діяльності дорослих у наданні дітям із різних типів сімей допомоги, яка б у різних умовах передбачала вибір хрещених батьків із числа близьких, рідних, друзів сім’ї, вміле викорис­тання різних способів заміщення дитині недостатнього впливу через спілкування з ними дитини.

Педагогічне значення інституту хрещених батьків (кумів­ства) загальновідоме. Завдяки його існуванню дитина, крім бать­ка й матері, має і “батьків-дублерів”, суспільних уповнова­жених, які добровільно приймають педагогічне шефство над дитиною від народження до повноліття. Сімейно-побутові від­носини, які складаються на основі кумівства, значно посилюють потенційні можливості сім’ї у вихованні дітей. В особі хреще­них батьків виступають не тільки помічники, але, головним чином, і громадські контролери. Українське народне прислів’я “Що кум, то розум” свідчить про достатньо активну педагогічну діяльність й авторитет кумів.

Підкреслюючи значення кумівства і роль хрещених бать­ків, М. Стельмахович так описує цю почесну місію: „Після за­прошення у куми між рідними й почесними батьками встанов­люються дружні взаємини. За активної участі кумів відбувається наречення дитини, посвята в повноліття і навіть весілля вихо­ванців, які називають вибраного батька нанашком, а вибрану маму – нанашкою (очевидно, від слова наш, тобто свій, такий, як свій рідний). Народна педагогіка вимагає, щоб діти з повагою ставилися до почесних батьків, слухалися їхніх порад, з вдяч­ністю сприймали зауваження, так само ретельно виконували їхні вказівки, як і рідних батька й матері. Звичайно, що батьки із задовленням сприймають таку громадську допомогу у вихован­ні, нерідко, особливо в святкові дні, відвідують своїх кумів, при­носять дарунки. Кум і кума з свого боку, обдаровують гостин­цями своїх підопічних, які у відповідь на це прагнуть радувати їх гарною поведінкою, приходять дол них додому, розповідають про свої справи” [1997, 115]. Про авторитет інституту хрещених батьків свідчить те, що під час першого дня весілля кумам відводиться одне з найпочесніших місць – навпроти молодих, перші скибки весільного короваю вручаються саме їм – почесним батькам молодої і молодого, перші дарунки молода вручає хрещеній матері й хрещеному батькові молодого. Другого дня рідні і почесні батьки сідають на місце молодих, молода пара вшановує їх [Стельмахович М., 1997, 116]. У деяких селах західних областей України ще збереглись традиції проведення весільного столу й частування гостей спочатку у домі хрещених.

Сказане свідчить, що ця знахідка народної педагогіки (Скуратівський В., 1992, 53-55) має прогресивний характер і заслуговує, щоб її зберегти в здоровій основі, творчо збагатив­ши новими педагогічними елементами. У сучасних громадян­ських обрядах реєстрації новонароджених важливе місце відве­дено хрещеним батькам. До них зі словом звертається обрядо­вий староста, закликає стати дійсним помічником батьків у вихованні дитини, не жаліючи для цієї почесної справи ні сил, ні енергії, з честю виправдати високу місію хрещених батьків. Вони, в свою чергу, запевняють усіх присутніх, що виправдають довіру, будуть піклуватися, щоб дитина росла доброю, розум­ною чесною, працьовитою, в любові до батьків і Батьківщини. Офіційно скріплюючи підписами свою відповідальність, хрещені батьки “визнають перед суспільством, батьками і самою дитиною моральні обов`язки – допомагати правильному її вихованню і розвитку” [Комановський І., 1977, 26]. Вони стають наставниками дітей на довгі роки.

Вплив на дитину з різних типів сімей за допомогою хре­щених батьків, які знають особливості її особистості та життє­вих обставин, приносить добрі результати. Відомо немало випадків, коли вони не тільки надавали батькам допомогу у вихованні, але й успішно справлялись із перевихованням “важких” підлітків, від яких відступились і сім`я, і школа.

Такий дорослий не виховує дитину щодня, тому в стосун­ках із ним дитина не виявляє внутрішнього протесту і супереч­ностей. Свій виховний вплив він здійснює через власний дієвий приклад поведінки, через позитивні враження від спілкування з нею. Наведемо один із прикладів такого спілкування.

До 7 класу Женя З. (батько помер, коли дитині було 3 ро­ки) вчився задовільно, у справах класу зовсім ніякої участі не брав. Його частіше можна було зустріти в компанії друзів (ку­рив, говорив погані слова). На початку сьомого класу захворів, його поклали в районну лікарню. За два тижні ніхто з його друзів, ні однокласників не провідав його. У відвертій розмові з дядьком (хрещеним татом) тут, у лікарні, він поділився – як важко бути одному? Тут уперше він реально поставив перед собою запитання: “Чому так? Як я живу? Чим я буду надалі займатися?”. Дядько, добре знаючи його риси характеру (само­любство, впертість) закінчив розмову так: “Навчання не для тебе (натяк на “трійки”), потрібно закінчувати школу, йти в ПТУ, стати добрим робітником, допомагати матері”. Вже потім Женя згадував: “Ця розмова була для мене початком нового життя. Я став серйозно виконувати домашні завдання, обурювався, коли за звичкою вчителі ставили за “нормальну” відповідь “трійку”. Моєї боротьби не могли не помітити. Спочатку однокласники, потім класний керівник (не без допомоги дядька), а далі й інші вчителі. Мене почали підключати до виконання різних громад­ських доручень. Восьмий клас закінчив з двома “трійками”. Далі пішло ще впевненіше, школу закінчив на “добре” й “відмінно”, поступив у педагогічний інститут.

Орієнтовний приклад компенсаторної діяльності хреще­ного батька (матері) описано в низці газетних і журнальних статей. Наведемо уривок із повчальних бесід однієї з них:

“... Коли ти появився, нарешті, на світ, вся нагромаджена нерозтрачена любов до сина і внука на тебе й упала. Це небез­печно.., хтось у сім`ї повинен вносити стосовно тебе нотку стро­гості, вимогливості, тверезості. Взагалі це місія батька, якби він так рано не пішов із життя, він би її успішно виконав. Я знаю – це була сильна людина... Прийшлось мені роль батька із самого початку певною мірою взяти на себе і так у цій ролі й залиши­тись...” Але ж ні, тіточко! Я вважаю тебе зовсім не батьком, а своєю другою мамою!” – “Спасибі, Ігорю. Друга мама – все ж не перша. Їй, другій, легше дисциплінувати свою любов до дитини. Але знаєш, мені здається, що сліпа батьківська любов шкодить дитині лише в тому випадку, якщо виходити з вузьких, егоїстич­них, соціально недорозвинутих натур. А хіба твої домашні такі? Ти можеш собі уявити, щоб твоя мама чи бабуся схвалили твій якийсь нечесний вчинок, стали б тебе вигороджувати? При всій їхній безмежній любові до тебе? Ні? Отож ... Твої домашні ми­лувались у дитинстві кожним твоїм словом, навперебій кидались тобі догоджати, але їх здорові натури, весь стиль їх чесного жит­тя об’єктивно впливав на тебе тільки в добру сторону. Уклад жит­тя, помножений на суспільне оточення, – і маємо таку симпатич­ну, інколи й не врівноважену, молоду людину, як мій племінник”.

Наставництво хрещених батьків на довгі роки може запов­нити прогалини морального й психічного розвитку насамперед дитини з позашлюбної чи осиротілої сім’ї. Це особливо важливо для хлопчиків, взірцем поведінки для яких є приклад батька. Хрещений батько доповнить матір у вихованні школяра, бо не­достатній розвиток чоловічих рис у характері хлопчика повер­тається й проти жінки-матері, пізніше дружини, які не знаходять у своєму нареченому чоловічої опори, чоловічого ідеалу.

Саме в процесі компенсаторної діяльності близьких людей щодо доповнення відсутнього батьківського (материнського) впливу проявляються теплі емоційні взаємини, що надають можливість для задоволення життєво важливих потреб особи, створюються умови для розвитку добрих стосунків між дитиною і батьком, іншими рідними, успішно виробляються необхідні навички взаємин із іншими людьми, відбувається включення їх у систему суспільних відносин із метою засвоєння адекватних соціальних ролей.

Отже, хрещені батьки сприяють зміцненню здоров’я та благополуччя дитини, належному вихованню дітей у сім’ї, тому виховний потенціал цього громадського інституту необхідно всіляко підтримувати й збагачувати.