1.5.2. Алгоритм роботи за методом піктограм

(А. Р. Лурія)

Історична довідка. Методика піктограм була запропонована вітчизняним нейропсихологом А. Р. Лурією в 1936 р. Спочатку вона призначалася тільки для клінічних випробувань, але простота та інформативність методу дотепер дозволяють розширювати сферу його засто­сування. Зараз метод піктограм відноситься до числа найпоширеніших методик досліджен­ня мислення, широко вживається для вивчення пізнавальної сфери й особистості у вітчиз­няній клінічній психодиагностиці.

Однією з особливостей, яка розширює інтерпретативну спрямованість методики, є та обставина, що опосередковане запам'ятовування відбиває як мнестичні, так і інтелектуаль­ні процеси. Деякі дослідники вважали роль пам'яті у мисленні настільки важливою, що, на­приклад, Блонський визначав розум як пам'ять, тобто він у мисленні орієнтувався насам­перед на запам'ятовування ознак. Побудова образу, придатного для запам'ятовування, є на­слідком творчої активності мислення, у якому відбивається його індивідуальна структура (С. В. Логінова, С. Я. Рубінштейн, 1972). Звідси широкі можливості для дослідження мислен­ня, у першу чергу процесу узагальнення. Не випадково перші дослідження були присвячені аналізу особливостей мислення психічно хворих, тому що побудова піктограми сполучена зі значними розумовими зусиллями й недоступна при інтелектуальній недостатності.

Методика дозволяє одержати досить великі відомості, що стосуються не тільки особ­ливостей наочно-образного мислення, але й особливостей емоційного стану випробуваних, спрямованості їхньої свідомості, особистісних властивостей тощо, бо може набувати проек­тивного значення. У наш час відзначається тенденція розробки й удосконалювання інтерпретативної схеми методики, шо враховує різноманітні категорії досліджуваних показників і передбачає формалізацію даних. Це розширює можливості методики, що допускала рані­ше лише якісну узагальнену інтерпретацію результатів, і є основою для стандартизації по­казників.

Сама назва — піктограма (від лат. pictus — намальований; грецьк. grapho — пишу — по­значає малюнковий аркуш, коли предмети, події, дії позначаються малюнками або умовни­ми знаками. Сутність методики складається в передачі якого-небудь вербально позначено­го поняття через його образ, що згодом піддається оцінці через ряд критеріїв: адекватності, відтворення, конкретності-абстрактності, стандартності-оригінальності.

1. ПЛАНУВАННЯ

Мета й завдання:

• оцінка особливостей наочно-образного мислення;

• перевірка опосередкованої пам'яті, її продуктивності;

• характер розумової діяльності;

• рівні формування понятійного мислення;

• можна використати для аналізу характеру асоціативного мислення;

• для оцінки емоційного стану випробуваних;

• встановлення деяких особистісних рис та спрямованості людини;

• визначення ціннісних орієнтацій, встановлення ієрархії цінностей;

• при оцінці міжособистісних відносин;

• можна використовувати в арт-терапії.

Контингент, вікові категорії

Використовується для діагностики як дітей починаючи з 5 років, так і дорослих. Підхо­дить для групових і індивідуальних досліджень. Бажано, щоб діти молодшої школи при гру­повому тестуванні сиділи по одній особі за партою, бо дітям 6—8 років властиво копіювати малюнки одне одного.

Строки й час проведення: планувати та проводити зазначену методику можна на будь-який період навчального року, наприклад, лютий-березень. Оптимальний час проведення методики — не раніше 2-го і не пізніше 4-го уроків.

Час обстеження для дорослих не регламентується, для дітей час регламентований, щоб діти не захоплювалися просто малюванням, відволікаючись від завдання.