1, Соціальна гігієна в античному світі

Соціальна медицина як самостійна наука сформувалась наприкінці 19ст., але протягом тисячоліть лікарі користувались методами соц. профілактики хвороб. Тяжкі умови існування людей в первісному суспільстві обумовлювали виникнення багатьох захворювань. Незважаючи на це, люди прагнули зберегти своє здоровя. Елементарні заходи захисту від несприятливих умов - це примітивні зачатки гігієни. Накопичений тисячоліттями досвід поступово прозвів до усвідомленого розуміння ролі запобіжних заходів у збереженні здоров'я людини і став основою емпіричної гігієни. Подальшого розвитку емпірична гігієна досягла в країнах античного світу. Так в стародавній Індії вже існували водостічні труби, водопровід, каналізаційна система. Широко відображені вимоги до гігієни в стародавній Індії - закони Ману, Самхіти , Аювада. Високого розвитку досягли оздоровчі заходи в стародавній Греції та стародавньому Римі. До наших часів зберігся збірник "Кодекс Гіпократа", де містяться перші соціально-медичні уявлення про природу, здоров'я, хвороби. Найдавніші законоположення римлян, наприклад "Закони 12-ти таблиць" містили постанови санітарного характеру. В імператорському Римі вперше введено посади головних лікарів великих міст та провінцій.

2.Соціальна медицина в епоху Середньовіччя

В епоху Середньовіччя на історичну арену виходять країни Близького і Середнього Сходу. Найвидатнішим лікарем-ученим середніх віків вважається Алі Абу Ібнцина. Увізантії до до християн перейшли греко-римські храми. Після хрещення Русі було використано традицій монастирської медецини в Візвнтії. У зв'язку з колосальним поширенням поширенням прокази в країнах Середньовічної Європи, в епоху Христових походів було створено орден Святого Лазаря. Створювались притулки для хворих, називались лазаретами.

3.Соціальна медицина в 16-19ст.

Зародження нових соціальних відносин зумовили розвиток науки та культури. Антонівар Левенгук створює мікроскоп, італієць Фракасторо написав працю про контагії, контагіозні хвороби і їх лікування(1546р.). Перша праця соціальної спрямованості була "Роздуми про хвороби ремісників"(1700р.) Бернанідо Ромацинні. Учений Йосип Фран вперше обгрунтував та розробив ідею державної організації медичної служби. В цих працях розглядав питання громадського здоров'я. У 1784р. українець Данилевський в листі Гертитигені захистив дисертацію про державну владу як найдосвідченішого лікаря. В цій праці розглядає поширення санітарної освіти серед населення, введення в школах першооснов збереження здоров'я. Накові та навчальні заклади соціальної гігієни вперше виникли в Німеччині в 70р. 19ст. Було введено соціальне страхування населення за рахунок коштів підприємств, державного бюджету та самих трудящих.

1905р. в Берліні було засновано наукове товариство соціальної гігієни та медичної статистики.

4.Розвиток соціальної медицини в Україні 18-19ст.

У 18-19ст. були виконані числені медоко-топографічні дослідження санітарного стану окремих міст та губерній. До ранніх медико-топографічних описів слід віднести працю Шафонського, Чернігівського намісництва, топографічний опис, написану у 1786р. Рукописні альбоми французького лікаря Деляфліза. Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи та етнографічний опис селян Київської губернії. Також працю Київського губернатора Фундуклєя "Статистичний опис Київської губернії"(1852р.) Потужною системою в ООЗ (Організація охорони здоров'я)була благодійна медицина: Товариство Червоного Хреста, Попечительства сліпих і німих, Попечительство охорони материнства.