1. Астенічний тип

1.■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□ 2.■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

3.■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

4.■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

5.■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

6.■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

7.■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

8.■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

9.■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

10.■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□

Астенія — стан, що характеризується слабкістю, підвищеною втомлюваністю, знижен­ням працездатності, емоційною лабільністю, підвищеною чутливістю до зовнішніх подраз­ників, порушенням сну.

До цієї групи потрапляють з підвищеною розумовою стомлюваністю. Однак не всі астенічні діти тихі, ослаблені, втомлені. Є діти досить нормально розвинені фізично, що зай­маються плаванням або бальними танцями. Підвищена виснажуваність характерна тільки для їх інтелектуальної діяльності.

Астенічні діти на уроках сидять із відсутнім поглядом, дивляться «в нікуди», нерідко кладуть голову на парту, можуть не прореагувати на зауваження вчителя. Утримувати увагу протягом уроку вони не в змозі, щось роблять тільки на початку й потім можуть ще пару раз підключитися до роботи — напружена розумова діяльність їх швидко втомлює і «виключає».

Часто до другого уроку такі діти перевтомлюються й просто лежать на парті або тихо займаються своїми справами, особливо не заважаючи перебігу навчального процесу. Проте на пе­рервах вони можуть активно бігати й охоче грати.

Увага в них недостатньо розвинена — вона нестійка, зі слабкою концентрацією. Роз­поділу уваги немає зовсім, тобто астеніки не можуть одночасно писати й слухати пояснення вчителя. Уповільнене переключення призводить до того, що вони не встигають за пояснен­нями й швидко перестають розуміти, що говорить учитель.

Обсяг короткочасної й оперативної пам'яті дуже малий. Без опори на винесені назовні стимули дитина не може тримати у розумі інформацію й оперувати нею: наприклад, одно­часно пам'ятати інструкцію й діяти відповідно до неї. Перехід у довгострокову пам'ять не­рідко ускладнений.

Характерна емоційна інертність і «млявість». Легкі позитивні емоції тонізують, але силь­ні — виснажують нервову систему астеніка. Образне мислення й сфера фантазій астеніків дуже збіднені. їхньою специфічною особливістю є заглибленість у себе; вони нерідко дають дивні, нестандартні відповіді, які батьки вважають талантом і поспішають віддати дитину в різні гуртки й студії, недооцінюючи небезпеку перевтоми й нервового виснаження. Тому що будь-які навантаження небажані, поки в такої дитини не нормалізується мозкова діяль­ність, а постійне стомлення ускладнює й затримує розвиток маляти.

2. Реактивний тип

1.■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□

2.■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□

3.■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□

4.■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□

5.■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□

6.■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□

7.■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□

8.■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□

9.■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□□□□□□□□□□□

10.■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■□□□□□□□□

Реактивність поведінки — патологічний стан посилення та безконтрольності дій з пору­шенням соціально-етичних норм. Призводить до гіперактивності — відзначаються неспокій (70 %), невротичні звички (70 %), порушення сну (46 %) та апетиту (36 %), докучливі рухи, тики, підвищена рухова активність, конфліктність у відносинах з іншими.

Їхнє поводження в повному значенні «польове», воно направляється навколишніми ре­чами, предметами й людьми. Предмети «притягують» дитину до себе, вона не може контро­лювати свою поведінку. Такі діти спочатку діють, а тільки потім розуміють, що сталося. Наяв­не рухове розгальмування, некерована реактивність, підвищена збудливість, переключення і стомлюваність. Присутність дорослих не є для гіперактивних дітей стримуючим фактором. На різке зауваження можуть дати різку відповідь, при спробі стримати реактивну дитину вона починає діяти за принципом відпущеної пружини. Такі діти намагаються, але не можуть ви­конати свої обіцянки; поступово їх оточує бар'єр відторгнення, вони гублять друзів. Ці об­ставини й породжують агресію.

Гіперактивні діти в процесі уроку також періодично «відключаються», не помічаючи цього. Вони швидко втомлюються й не можуть зберегти сприйнятливість і розумову праце­здатність до кінця навчального дня, хоча рухова активність зберігається до пізнього вечора. Пам'ять може бути в нормі, однак через виняткову нестійкість уваги часті випадкові прога­лини навіть у добре засвоєному матеріалі. Емоційні прояви бурхливі, але звичайно швидко минають.

Гіперактивні діти можуть успішно навчатися в спокійній обстановці, коли дорослий на­правляє їхню діяльність. Поводяться спокійніше й краще працюють у невеликих різновіко­вих групах в оточенні старших дітей. Звичайно рекомендується медикаментозне лікування, що зменшує реактивність. Якщо в дорослих, особливо членів сім'ї, зберігається розуміння, терпіння й тепле відношення до дитини, то після лікування ММД всі негативні риси пово­дження зникають. У іншому випадку патологія характеру не тільки залишається, але може навіть підсилюватися.