Моральні принципи медичної та фармацевтичної етики.

Суспільство поступово формує свої вимоги до лікувальної справи та взаємовідносин між лікарем та пацієнтом. Основні положення етичних норм, правил поведінки спеціаліста закріпляють в "нормативних документах".

Кожна країни йде своїм шляхом. Питання етичних норм медичних працівників розглядались у найдавніших документах:

• "Закон Хашмурапі" (Вавілон, III ст. до н.е.)

• "Заповіти Імхотепа" (Єгипет, XVIII ст до н.е.)

• "Про благопристойну поведінку", "Про лікаря", "Настанови", "Закон", "Клятва" (Греція, гіпократ 500 р. до н.е.)

• "Закони лікарської науки", "Етика" (Схід, Авідена 980-1038 рр.)

• "Етика тібетських лікарів" (Індія, VI ст до н.е.)

Історичні джерела Київської Русі відображають еволюцію етичних положень у наступних документах X-XI ст.:

• XI століття — "Руська правда" (кн. Я. Мудрий), "Ізборник" (кн. Святослав), "Устав" (кн. Володимир)

• XII століття — Києво-Печерський патерик

• XVIII століття — законодавчі акти Петра I "Про госпіталь", "Морський устав", "Устав аптекарський" (1789 р.)

Поняття етики формувалось до сучасної форми еволюційним шляхом. В історичному аспекті можна виділити п'ять періодів:

1. Догіпократівський період. Давньоіндійські трактати, роботи лікарів та філософів Давнього Сходу, Давньої Греції, Давнього Риму формували вимоги до підготовки лікаря, його зовнішнього та внутрішнього вигляду, але обмежений характер в силу того, що допомога визначалась соціальним статусом хворого.

2. Гіпократівський період (460-377 рр. до н.е.). Лікар Гіпократ перший систематизував правила медичної етики на основі досвіду медицини (книги "Про лікаря", "Клятва", "Афоризми", створив “Кодекс моральних норм” для тих, хто на все життя вибрав медицину свою професією. Основний принцип Гіпократа — "Не нашкодь"

3. Період Парацельса (1493-1541 рр.). Основний моральний принцип, що сформувався в даній моделі — "Роби добро, благо, будь милосердний"

4. Деонтологічна модель — принцип "виконання обов'язку". Термін "деонтологія" (від грец. déontos — борг) вперше запропонував англійський філософ Джеремі Бентам (1834 р.) у своїй роботі "Наука про мораль". Деонтологія — це сукупність правил, які відповідають тій чи іншій медичній галузі діяльності (хірургічна деонтологія, онкологічна деонтологія, фармацевтична деонтологія і т.д.). Принцип "виконання професійного обов'язку" не признає оправдань при його не виконанні.

5. Біоетика — принцип "повага прав та гідності людини". Принципами біоетики є

• безпека життя та здоров'я людини

• тісний взаємозв'язок фізичного та духовного здоров'я

• дотримання прав людини в області охорони здоров'я

• захист гідності та недоторканості людини

• психічна та фізіологічна цілісність людини

• пріоритет інтересів та благополуччя пацієнта над інтересами науки і суспільства

• особиста відповідальність громадян за своє здоров'я

Слід відмітити, що фармацевтична етика має ряд відмінностей від медичної. Ці відмінності обумовлені специфікою діяльності:

• виконавчі функції

• обмеження безпосередніх контактів з хворими

• різноплановість роботи спеціалістів аптеки у порівнянні з одноплановістю професійно-посадових обов'язків лікаря

Характерна особливість фармацевтичної етики визначається тим, що провізор не лікує хворого, не робить призначення, але повинен допомогти людині виготовленням або відпуском лікарських засобів, підтримати словом. Для цього провізор повинен володіти певними моральними якостями, бути профісіоналом, правильно регулювати взаємовідносини.

Відомо, що функції моралі розкриваються у соціально-культурному середовищі. Основними функціями є наступні: регулятивна, виховна, пізнавальна, орієнтуюча, мотивуюча, комунікативна та прогностична.

Одними з основних функцій моралі провізора (фармацевта), як і загальної моралі, є:

• регулятивна між моралю та правом особи

• пізнавальна — орієнтує спеціаліста у виборі ліків, наданні переваги одним перед іншими, а також визначає вибір інтересу особистого та інтересу хворого

• прогностична — дозволяє створити "модель" спеціаліста, колективу, їх взаємовідносин

В останні роки важливою стає комунікативна функція.

Якщо розглядати естетичні кодекси любої країни, то ця функція відображає чотири основні моральні принципи:

• провізора і суспільства

• провізора і хворого

• провізора і лікаря

• провізора і колективу

В 1988 р. в Сіднеї на Міжнародному конгресі МФФ (Міжнародна Федерація Фармацевтів) були затверджені універсальні рекомендації національних кодексів етики, оскільки прийняти єдиний кодекс виявилось неможливо враховуючи державну політику у галузі охорони здоров'я та національні особливості кожної країни.

На даний час національні етичні кодекси розроблені:

• США (1981 р.) — "Кодекс етики Американської фармацевтичної асоціації"

• Польша (1993 р.) — "Кодекс аптекаря Республіки Польша"

• Франція (1995 р.) — "Кодекс медичної деонтології"

• Росія (1996 р.) — "Етичний кодекс фармацевтичного працівника Росії"

Враховуючи міжнародний досвід, національні особливості країни на Національному з'їзді фармацевтів України (1999 р.) запропоновано на розгляд ряд положень професійного Кодексу.

Правова основа фармацевтичної етики базується на Конституції України, "Основах законодавства України про охорону здоров'я" та законах "Про лікарські засоби", "Про рекламу", "Положення про захист прав споживача" та іншихз законодавчих актах, а також документах ООН, ВООЗ у галузі етичних аспектів забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Кодекс Законів про працю України регламентує трудові відносини всіх працівників. Але, незважаючи на регламентовані трудові відносини, у колективах виникають конфлікти.