Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економ теория шпаргалка.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
205.25 Кб
Скачать

22.Бюджетні лінії та крива байдужості.

Наприклад, споживач, купуючи те чи інше благо, витрачає різні суми грошей, оскільки у кожного блага своя ринкова ціна. При фіксованому особистому бюджеті й незмінних поточних цінах на товари споживач керується правилом здорового глузду: при граничній корисності будь-якого товару він намагається максимізувати сумарний споживчий ефект від усіх зроблених покупок. Правило максималізації споживчого ефекту досягається за умови, коли рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. Уразі, коли певні товари мають порівняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач збільшуватиме їх закупівлю, намагаючись за рахунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Водночас зменшуватиметься купівля товарів з нижчою граничною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.

Якщо поділити граничну корисність товару на його ринкову ціну, то одержимо зважену граничну корисність.

Залежно від відповіді на це запитання прихильники теорії граничної корисності поділяються на кординалістів і ординалістів. Перші з них (у. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон) при вимірюванні абсолютних величин граничної корисності частіше використовували грошову концепцію, згідно з якою гроші — єдиний оцінний вимірник корисності. Ординалісти (В. Парето, Дж. Хікс) вимірником граничної корисності вважали набір товарів, їх кількість. "Інструментом" такого аналізу стали криві байдужості.

Бюджетні лінії дають відповідь на питання: що можуть дозволити собі споживачі, маючи той чи інший рівень доходу, з урахуванням рівня цін на товари.

23.Витрати виробництва та їх структура.

Будь-яка фірма орієнтується на одержання максимального прибутку. Це досягається мінімізацією витрат виробництва. По своїй структурі витрати діляться на «постійні» й «змінні». До постійного (FC) витратам прийнято відносити ті, величина яких не залежить від обсягу виробництва (оренда приміщень, відшкодування банківського кредиту, оплата страхових внесків, амортизаційні відрахування й т.п.). Змінні витрати (VC) прямо залежить від обсягів виробництва (витрати на оплату робочої сили, платежі за використану електроенергію, сировину й т.д.). Змінні витрати можуть знизитися до нуля, якщо виробництво даного товару припиниться. При цьому постійні витрати залишаться тими ж. Основу постійних витрат становлять витрати на основний капітал, а змінних - на оборотний. Сума постійних і змінних витрат фірми утворять її «валові» (або «загальні») затримки (ТС): ТС = FC + VC.

24.Явні (внутрішні) та неявні (зовнішні) витрати виробництва.

Усякий процес виробництва є застосування факторів виробництва, кожний з яких має на ринку свою ціну. Витрати виробника на придбання факторів виробництва утворять його «явні витрати». Від їхньої величини залежить ціна пропозиції товару, ступінь прибутковості фірми і її конкурентоздатність: чим нижче явні витрати даної фірми, тим вище будуть перераховані показники. Але крім явних витрат, виробникові доводиться враховувати й так називані «введені (неявні) витрати».

Витрати на використання якого-небудь ресурсу, обмірювані з погляду упущеної вигоди, і називаються «введеними витратами» (витратами упущених можливостей). Вони проявляються щораз, коли підприємець повинен робити вибір -і в якому напрямку використати наявні в нього ресурси. Наприклад, організувати виробництво товару А, він неминуче упускає можливість користуватися вигодами від виробництва товару В. Категорія введених витрат має місце тільки в ринковій економіці, де є воля вибору альтернативного застосування ресурсів. Там, де такої волі немає або кількість ресурсу необмежено, там відсутня упущена вигода, а отже, і введених витрати. Таке положення складається, наприклад, у командно-адміністративній економіці, у якій напрямок використання ресурсів задається виробникові зверху, а тому заздалегідь виключає будь-які альтернативи.