32.Ринки факторів виробництва: загальна характеристика.

Фактори виробництва — блага, що потрібно придбати підприємству для забезпе-чення випуску інших благ — готової продукції. Основними факторами виробництва є земля (природні ресурси), праця, капітал та підприємницький хист.

Ринки факторів виробництва — це специфічні ринки, де попит формують під-приємства, що споживають відповідні ресурси (фактори), а пропозицію формують домогосподарства — власники цих факторів. Ринки факторів виробництва являють собою ту сферу ринкових відносин, де в результаті взаємодії попиту та пропозиції формується ціна на працю, капітал і природні ресурси у формі заробітної плати, від-сотка і ренти.

Процес заміщення факторів виробництва відновиться, якщо збільшиться приріст продукту внаслідок додаткового застосування якогось із них. Крім того, попит на фактори виробництва буде залежати від стійкості попиту на товар, що випускає підприємством, і стійкість доходів від його реалізації, а ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції на них. Але є й певні особливості в ціноутворенні на ринку факторів виробництва: а)  земля як фактор виробництва даний природою і її пропозицією обмежена, тому й ціна землі характеризується стабільністю; б)  установлення високої зарплати звичайно приводить до росту пропозиції праці, а низкою – до росту попиту на працю; в)  ціна на засоби виробництва (верстати, устаткування й т.п.) буде визначатися попитом та пропозицією, а також співвідношенням між граничними доходами й граничними витратами виробництва: якщо приріст витрат менше приросту доходу, пропозиція збільшується, а якщо приріст витрат випереджає приріст доходів, то виробництво свертывается. Отже, стратегія підприємця в придбанні факторів виробництва складається в забезпеченні фірмі найбільшого доходу при найменших витратах.

33.Інвестиції та їх економічне значення.

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу в економіку з метою одержання прибутку. Залежно від особливостей класифікаційних ознак вони підрозділяються: на «внутрішні» - вкладення усередині країни, і «іноземні» - вкладення за рубежем; на «реальні» (прямі) - вкладення у виробництва, «фінансові» - вкладення в цінні папери, і «інтелектуальні» - вкладення в підготовку кадрів, передачу досвіду й т.д.; на «частки» - вкладення приватних фірм, і «державні». Як правило, джерелом інвестицій фірми є її власні засоби - прибуток й амортизаційні відрахування, частково — фінансові засоби держави, обумовлені бюджетом. Крім того, як джерело інвестицій використаються позикові засоби, приваблювані за допомогою кредитів, продажу акцій й облігацій, пайових внесків фізичних й юридичних осіб.

Реальні інвестиціїявляють собою вкладення капіталу в різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаютьсявиробничими інвестиціямиабокапітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції– це вкладення капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів.

Прямі інвестиції– це вкладення коштів у певні об’єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції– це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об’єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об’єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них доход посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.