Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економ теория шпаргалка.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
205.25 Кб
Скачать

14. «Плюси» и «мінуси» ринкової економіки.

У сучасній економічній теорії існують дві протилежні оцінки соціальної ролі споживача й виробника.

Плюси ринкової економіки.

  • Головну роль в економіці такого типу відіграють ринки. Вони визначають ступінь удачливості тієї чи іншої господарської операції і формують суму чистого прибутку, яку отримує господарюючий суб’єкт. Вони також диктують пропорції розподілу обмежених економічних ресурсів між учасниками ринку. Незаперечна гідність ринкового механізму в тому, що він зацікавлює виробника-продавця думати про вигоду покупця і намагатися максимально задовольнити його потреби для того, щоб максимізувати свій прибуток.

Недоліки ринкової економіки.

  • Яким би досконалим не здавався ринковий механізм, він не захищає учасників ринку від зловживань, агресивної рекламних кампаній і нав’язування не надто потрібного або шкідливого товару. Саме тому необхідно поєднувати плюси ринкового регулювання з державним контролем.

  • Заклопотаний лише власною прибутком виробник не завжди враховує наслідки своєї діяльності для суспільства в цілому і не може прорахувати всі наслідки — тому сфера екології, оплати праці, ціноутворення на товари першої необхідності повинні регулюватися за допомогою держави.

Виходячи із цього, загальна установка економічної науки щодо ринкової системи така: Максимізувати «плюси», мінімізуючи «мінуси». Досягнення цієї мети вбачають у створенні оптимальних умов для саморегулювання ринку й обов'язковому коригувальному впливі на економіку держави.

15.Основи системи вільного підприємництва.

У країнах в процесі розвитку ринкової економіки сформувалася система вільного підприємництва, основу якої становлять — «приватна власність», «вільне ціноутворення» й «захищає конкуренція, що,». 1.  Приватна власність означає, що правоздатні громадяни можуть бути власниками будь-якого дозволеного законом майна й використати його для одержання особистого доходу. 2.  Вільне ціноутворення означає, що результати діяльності людей, підприємств і держави оцінюються за цінами реального попиту, а не за цінами, призначуваним державними органами; от чому сучасну економіку часто називають «цінокерованою системою». 3.   Конкуренція, що захищає, означає, що між виробниками, продавцями й покупцями відбувається постійне суперництво, підтримуване державою. Конкуренція вигідна всьому суспільству. Чому? Виробники знають, що якщо вони не задовольнять запити покупців, те це зроблять їхні конкуренти. Продавці знають, що тому, хто не може або не хоче знизити ціну, щоб залучити покупців, не вдасться реалізувати свій товар. Покупці також конкурують між собою, тому що в боротьбі за товар виграє той, хто може більше заплатити; це спонукає до високоприбуткової діяльності, до прагнення працювати, щоб заробити.

16.Умови виникнення, структура та функції ринку.

Існує безліч визначень ринку, але всі їх можна звести до того, що він є формою взаємин між відособленими й тому самостійно приймаючого рішення господарюючими суб'єктами. Ринок - це насамперед місце зустрічі продавців і покупців; між ними здійснюється обмін товарів за цінами, що відбиває співвідношення попиту та пропозиції. Обов'язковими елементами вільного ринку є - обмін товарами, гроші, ціна, конкуренція. Ринок формується в міру розвитку й ускладнення сфери обміну. Ринок характеризується складною структурою. Її класифікують за різними критеріями:

1) по економічному призначенню об'єктів ринкових відносин - ринок праці, ринок цінних паперів і т.д.;

2) по географічному положенню - місцевий, національний, світовий;

3) по ступені обмеження конкуренції - монополістичний, олігополістичний і т.д.;

4) по галузях - автомобільний, нафтовий і т.д.;

5) по характері продажів - оптовий, роздрібний. Ринок виконує наступні функції: інформаційну (виявляє платоспроможну суспільну потребу); регулюючу (сприяє зміні структури виробництва відповідно до платоспроможних потре

б); інтегруючу (дозволяє визнати індивідуальну працю як частку суспільного); стимулюючу (змушує до зниження витрат праці). Ринок породжує особливу систему економічних інститутів, що забезпечують його функціонування (біржі, комерційні банки, страхові компанії, акціонерна власність і т.д.).