81.Економіка суспільного сектору.

Більша частина товарів і послуг у ринковій економіці виробляється приватними підприємствами. Однак ринковий механізм не в змозі забезпечити виробництво всіх благ і послуг, необхідних для задоволення потреб суспільства. Тому виникає особливий сектор виробництва благ і послуг, які не створюються ринком.

Економіка суспільного сектора втримується за рахунок усього суспільства, оскільки засобу на неї доставляє оподатковування.

Рішення про рівень виробництва суспільних товарів приймається державою.

Обґрунтування заходів, спрямованих на досягнення цілей розвитку суспільного сектору, передбачає прогнозування доходів і видатків державного бюджету та державних позабюджетних фондів, планування обсягів продукції (робіт послуг) та формування проектів державних контрактів на

поставки продукції (робіт, послуг), необхідних для задоволення державних потреб.

Основними показниками, що характеризують стан та завдання розвитку

сектору є такі:

• питома вага загальної суми державних доходів і витрат у ВВП;

• питома вага державних видатків на освіту, охорону здоров’я, національну оборону, правоохоронну діяльність, охорону навколишнього природного середовища і т. д. у державному бюджеті або у ВВП;

• обсяг державних видатків за відповідними напрямками на душу населення;

82.Економічна політика: основні цілі та важелі.

Економічна політика - це сукупність прийнятих державою заходів впливу на економічні процеси для реалізації суспільних значимих цілей.

Процес розробки економічної політики починається з визначення її цілей. У більшості країн миру переважають чотири мети: -  стійкий ріст національного обсягу виробництва, -  підтримка ефективного розміру зайнятості, -  стабілізація рівня цін, -  забезпечення рівноважного зовнішньоторговельного балансу. Мети економічної політики реалізуються за допомогою застосовуваного державою набору інструментів регулювання, що складається з монетарної, фіскальної, фінансово-бюджетної й зовнішньоекономічної політики. До основних інструментів монетарної політики традиційно відносять: політикові рефінансування, операції держави на ринку цінних паперів, політикові мінімальних резервів. Інструментами фіскальної політики можуть бути: політика доходів і витрат держави, вплив на приватні інвестиції й т.д. У зовнішньоекономічній політиці держава регулює обмінний курс національної валюти, проводить заходу в області цін експорту й імпорту.

Найважливіші характеристики державної економічної політики, які вона повинна мати в цілому, зводяться до відповідності таким показникам. Державна економічна політика мусить:

♦ гнучко реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві і державі;

♦ мати комплексний характер і розглядати будь-яку проблему тільки у взаємозв'язку з іншими проблемами;

♦ бути ефективною і результативною;

♦ викликати довіру населення.

83.Фіскальна політика.

Фіска́льна полі́тика— це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба зінфляцією, згладжуванняциклічних коливань економіки, зниження рівнябезробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Найважливіше завдання фіскальної політики - це залучення грошових ресурсів і формування централізованих державних фондів, які дозволяють проводити економічну політику.

фіскальна політика має дві складові:

• податки

• державні видатки

Податки – частина доходу, що сплачується фірмами і домогосподарствами у розмірі, встановлені законом. В вузькому розумінні до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють дохід державного і місцевих бюджетів. В широкому розумінні податками вважаються всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових не бюджетних фондів – пенсійного, фондів соціального страхування на випадок втрати працездатності, безробіття та нещасних випадків на виробництві.

ЦІлі фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

Виділяють наступні цілі фіскальної політики [4, с 156]:

- згладжування коливань економічного циклу,

- забезпечення сталого економічного зростання,

- досягнення високого рівня зайнятості при помірних темпах інфляції.