77.Оптимальна межа оподаткування та її критерії.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Надмірне підвищення податків послабляє фінансові й економічні стимули виробничої діяльності, гальмується и знижається виробництво країни, істотно знижуються надходження в бюджет. Це утрудняє рішення державою вартих перед ним завдань, збільшується обсяг тіньової економіки, іноді виробнича діяльність взагалі губить зміст.

Критерії оптимальності в податковому плануванні: 1) Показник прибутковості проекту податкового планування.2) Показник кількості обмежень проекту податкового планування.3) Показник ризиків проекту податкового планування.

Обмеження в податковому плануванні — це умови, які встановлюють межі реалізації проекту податкового планування.

Обмеження можуть бути внутрішніми й зовнішніми.

Зокрема, в літературі виділяють такі критерії оптимальності в податковому плануванні:

— мінімум податкових платежів протягом податкового періоду;

— мінімум податкових платежів за весь період функціонування підприємства (проектний підхід);

— максимум фінансового результату при обмеженні максимальної суми податків, що сплачуються, або максимально припустимого збільшення податкових платежів на одиницю приросту фінансового результату

78.Класична модель макрорівноваги.

Класична макроекономічна модель відноситься виключно до

пояснюючих моделей і аналізує механізм економічного оптимуму, тобто природної рівноваги на ринкахресурсів і товарів.

Згідно з класичною теорією механізм ринкового саморегулювання

економіки складається з декількох елементів:

Перша («класична») модель руху макроекономіки зводила цей рух тільки до механізму цінової взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції. Її теоретичну основу склав «закон Сэя» (французький економіст), відповідно до якого пропозиція товарів створює свій власний попит.

Суть другого елемента класичної теорії відноситься до саморегулювання и полягає в тому, що ринковий механізм здатний самостійно й досить швидко ліквідувати дисбаланс між доходами і

витратами через взаємодію між товарним та грошовим ринками.

Суть третього елемента класичної теорії про ринкове саморегулювання.Його суть полягає в тому, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники, залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних цін.

Класична модель макрорівноваги грунтується на кількох гіпотезах:

1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів, грошей та заощаджень(інвестицій).

2)Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.

3)На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін, який врівноважує попит і пропозицію, і завдяки цінам відбувається автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції.

Головним інструментом макроекономічного саморегулювання за класичною

моделлю є :

- реальна зарплата як чинник ринку робочої сили;

на зарплата як чинник ринку робочої сили;

- загальний рівень цін як чинник попиту на ринку товарів;

- ставка проценту як чинник розподілу сукупного попиту (при його

незмінній величині).