90.Торгівельна політика.

Під торговельною політикою розуміють діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення в сфері зовнішньої торгівлі країни. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю.

Протекціонізм — це політика держави, спрямована на захист національних підприємств від іноземної конкуренції. Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробництва, стимулювання експорту та обмеження імпорту. Вадою протекціоністської політики є те, що, захищаючи національну економіку від зовнішньої конкуренції, вона сприяє виникненню в ній застійних явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів на міжнародних ринках, посиленню монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку.

Політика протекціонізму веде до економічної автаркії, тобто до функціонування економіки на засадах самозабезпеченості.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) — це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та обмежує монополізм. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції і зменшувати витрати на виробництво одиниці продукції, що сприяє економічному зростанню.

91.Реалізація порівняльних переваг.

Д. Рікардо в праці "Початок політичної економії й оподаткування" розвинув теорію абсолютних переваг і довів, що в окремо взятій країні завжди знайдеться товар, виготовлення якого більш ефективне, ніж виробництво інших за існуючого середньосвітового рівня витрат.

Теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо ґрунтується на таких передумовах:

§ вільна торгівля;

§ постійні витрати виробництва;

§ відсутність міжнародної мобільності робочої сили;

§ відсутність транспортних витрат;

§ відсутність технічного прогресу;

§ повна зайнятість;

Д. Рикардо відкрив закон порівняльних переваг, відповідно до якого торгівля між країнами буде здійснюватися навіть у тому випадку, якщо країни не мають абсолютну перевагу Блага, які виробляються в даній країні більш ефективно, тобто з меншими витратами

А. Смит розробив теорію абсолютних переваг, відповідно до якої країни продають ті товари, які роблять із меншими витратами, а купують товари, вироблені з меншими витратами в інших країнах.

Адам Сміт, класик економічної науки, застосував для з'ясування причин розвитку світового ринку поняття витрат виробництва різних товарів і обґрунтував тезу, згідно з якою основою розвитку міжнародної торгівлі є різниця абсолютних витрат

Погляди А.Сміта були доповнені і розвинуті Д.Рікардо, який сформулював теорію порівняльних витрат і обгрунтував, чому міжнародний обмін вигідний навіть тими товарами, виробництво яких не залежить від природних умов. Рікардо винайшов принцип порівняльних переваг і довів, що необхідною умовою існування міжнародної торгівлі є виробництво в різних країнах одних і тих же товарів з різними витратами, а тому кожній країні вигідніше виробляти й експортувати ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці на її підприємствах найвища, тобто вона має порівняно більш низькі витрати праці і капіталу.

Принцип порівняльних переваг стосовно світової економіки підкреслює той факт, що сукупний обсяг випуску продукції буде найбільший тоді, коли кожний товар вироблятиметься тією країною, у якої нижчі (у порівнянні з іншими країнами) витрати на виробництво одиниці продукції. І якщо країна А (наприклад, США) має порівняльні (вартісні) переваги у виробництві комп'ютерів, то вона повинна спеціалізуватись якраз на цьому, а країна В (наприклад, Україна) - на виробництві турбін, то їй варто спеціалізуватися (в рамках світової економіки) на виробництві і продажу саме турбін.