3. Фінансовий моніторинг – центральна ланка в системі запобігання відмиванню коштів в Україні

Розвиток ринкової економіки в Україні викликав необхідність створення дієвої системи протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В Україні на підставі Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». запроваджено систему фінансового моніторингу, яка складається з двох рівнів – державного та первинного. Суб’єктами державного фінансового моніторингу, згідно з законом є центральні органи виконавчої влади, Національний банк України та Державний департамент фінансового моніторингу Міністерства фінансів України (далі –Держмоніторинг). Вказаним законом на Держмоніторинг покладені наступні завдання спрямовані на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом:

– збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу; (обов’язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України);

– створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

– налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

– забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи не державними пенсійними фондами; підприємства і об’єднання зв’язку, інші не кредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов’язаний:

– проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

– надавати Держмоніторингу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;

– сприяти працівникам Держмоніторингу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

– надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Держмоніторингу, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;

– сприяти суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

– зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції.

Крім вищезазначених органів в державі функціонує ряд органів державної виконавчої влади, які в межах своїх прав та обов’язків виконують функції по протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме:

1. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦП та ФР). Первинна функція Комісії полягає в ліцензуванні та регулюванні ринку цінних паперів в Україні з метою захисту прав та законних інтересів інвесторів. Вона має центральні та регіональні представництва. ДКЦП та ФР виконує такі основні функції, як видача ліцензій, ринкового регулювання, аналітична та дослідницька діяльність на ринку цінних паперів, підтримка міжвідомчих відносин. Окрім регулюючої функції, Комісія має повноваження розслідувати випадки зловживань на фондовому ринку.

2. Міністерство юстиції України. Комітет з питань юридичної реформи і законотворення цього міністерства відповідає за розробку законодавства і створення плану дій по боротьбі з відмивання грошей.

3. Державна податкова адміністрація, яка згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» має функції, якими визначено, що її органи координують свою діяльність з іншими державними органами виконавчої влади України та зарубіжжя.

4. Органи Державного Митного комітету України,

5. Генеральна прокуратура

6. Служба безпеки України

7. Органи внутрішніх справ України

З метою організації ефективної діяльності правоохоронних органів у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом взаємодії між ОВС та відповідними державними органами здійснюється таким чином:

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу (надалі СПФМ) зобов’язані переконатись в особистості та адресі своїх клієнтів до відкриття рахунку або видачі ощадної книжки, прийняття у своє ведення цінних паперів, цінностей, виділення сейфу або встановлення будь-яких інших ділових стосунків. Перевірка особистості фізичної особи здійснюється на підставі пред’явлення офіційних документів, термін використання яких не скінчився і які забезпечені фотографією (оригінали або належним чином завірені копії паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу), ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів). Перевірка адреси фізичної особи здійснюється на підставі пред’явлення офіційних документів, які видані державними установами не пізніше ніж за три місяця до перевірки. Встановлення особистості юридичних осіб здійснюється на основі пред’явлених статутних та офіційних документів, які видані не пізніше ніж за три місяці до перевірки і які засвідчують існування цих юридичних осіб (перевіряється юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації, включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноваження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок та номер банківського рахунку). Посадові особи, співробітники і представники, яким доручено відкривати або вести розрахункові рахунки, повинні надавати, крім передбачених документів, документи, які свідчать про делегування доручених їм повноважень (доручення, довіреність). СПФМ повинні ідентифікувати своїх власних клієнтів, навіть якщо їх представляють юристи, з тим, щоб визначити та запобігти проведенню підозрілих фінансових операцій, а також бути спроможними швидко відреагувати на вимогу компетентних органів щодо направлення інформації або накладання арешту. Відповідно така ж процедура повинна проводитись у разі, коли юрист діє як посередник у наданні фінансових послуг. Якщо стає зрозумілим, що клієнт діє не від свого особистого імені, то фінансова установа наводить про нього довідки за допомогою будь-яких розумних заходів про особистість особи, що фактично віддала розпорядження про проведення фінансової операції.

СПФМ в порядку своєї звичайної професійної діяльності, які займаються фінансовими операціями, зобов’язані: а) направляти, до початку здійснення операції, заяву про свою професійну діяльність до Держмоніторингу; б) переконатись в особистості клієнта, вимагаючи пред’явлення паспорта до здійснення будь-якої операції на суму, яка перевищує межі, встановлені законом; в) реєструвати подібні операції у хронологічному порядку із зазначенням повних даних (прізвищ, імен, адрес) клієнтів у реєстраційній книзі, з наданням відповідного номеру та зберігати книги протягом щонайменш п’яти років після дати реєстрації останньої операції.

Надалі СПФМ повинні (на основі Закону) здійснювати постійний фінансовий моніторинг своїх клієнтів, який безпосередньо полягає у наступних діях:

1) кредитно-фінансові установи і будь-які інші особи, що при виконанні своїх професійних зобов’язань здійснюють операції, пов’язані з переміщенням фінансових потоків, або надають консультації в цій галузі, зобов’язані подавати заяви до Держмоніторингу щодо коштів, відносно яких є підозри, що вони отримані в результаті вчинення злочинів, а також про операції, пов’язані з такими коштами;

2) СПФМ повинні негайно направляти заяви щодо таких коштів до Держмоніторингу, який підтверджує їх отримання. В заявах зазначаються установчі дані та адреса заявника або особи, яка видала розпорядження про операцію, характер і назва рахунку, характер і вид операції, а також термін, протягом якого вона повинна бути здійсненна, або причина, через яку її здійснення не може бути відкладене.

Підтвердження отримання заяви Держмоніторингом надається СПФМ протягом відстрочки, яка передбачена для здійснення операції. До нього може додаватись «заборона», згідно з якою здійснення операції повинно бути відкладене на термін, який не може перевищувати 24 години. Якщо підтвердження отримання заяви не супроводжується «забороною», або якщо минув термін дії «заборони» і заявнику не повідомляється про рішення блокувати кошти, він може здійснити операцію. Якщо протягом встановленого терміну (затримки здійснення операції) джерело відповідних коштів встановити неможливо, голова Держмоніторингу може віддати розпорядження про блокування коштів, рахунків чи цінних паперів, про яке йдеться мова в заяві. Позитивне рішення, прийняте Держмоніторингом, підлягає негайному виконанню.

У випадку, коли фінансові установи мають серйозні підозри щодо законності операцій свого клієнта, але вони не зобов’язані повідомляти про них компетентні органи, вони можуть відмовити у проведенні операції цьому клієнту, розірвати відносини і закрити його рахунок. Фінансовим установам, їх керівникам та працівникам заборонено попереджати своїх клієнтів про подання інформації щодо них компетентним органам. Фінансові установи повинні зберігати, протягом п’яти років всі необхідні записи щодо грошових операцій, як внутрішніх так і міжнародних, щоб у разі потреби швидко надавати інформацію відносно таких операцій компетентним органам на їх прохання. Такі записи можуть бути достатніми для відновлення окремих грошових операцій (включаючи суми та типи валют, якщо гроші переведені в них) з тим, щоб при необхідності використати їх в якості доказів в кримінальному судочинстві;

3) заяви про будь який переказ за кордон або з-за кордону грошових коштів, цінних паперів чи цінностей на суму, яка перевищує межу, встановлену Законом, повинна надаватися Держмоніторингу обов’язково. У заяві вказується характер та сума переказу, а також установчі дані та адреси відправника та одержувача.

Кредитно-фінансова установа зобов’язана надавати заяви про проведення операції навіть у тих випадках, коли відкласти їх здійснення неможливо, або коли вже після операції з’ясовується, що вона пов’язана з коштами, які одержані злочинним шляхом. Якщо фінансова установа приймає рішення провести цю операцію, вона складає письмовий звіт, в який включається вся корисна інформація про вищенаведені моменти, а також про особу, яка віддала розпорядження про проведення операції. Звіт направляється у центральний орган Держмоніторингу співробітнику, який несе відповідальність за застосування заходів, спрямованих на попередження легалізації коштів.

Інформація, яка зібрана Держмоніторингом, не може використовуватись інакше як з метою переслідування за правопорушення (злочини). Відомості і документи можуть надаватися компетентним правоохоронним органам, співробітникам митниці та співробітникам центрального органу Держмоніторингу.

Держмоніторинг аналізує отримані заяви на основі відомостей, які він має (зокрема, накопичує шляхом отримання інформації від подібних установ та адміністративних органів) з метою встановлення джерела грошових сум, або характеру операцій (які є предметом заяви). Якщо у фінансових операціях осіб (фізичних або юридичних) Держмоніторингом вбачаються дії, що формально підпадають під дію Закону, то негайно інформуються правоохоронні органи, які в межах своєї компетенції розглядають питання щодо порушення кримінальної справи та здійснення комплексу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій з метою отримання доказової інформації в інтересах кримінального судочинства.

Необхідну інформацію правоохоронні органи отримують, як від Держмоніторингу, так і від СПФМ. СПФМ також зобов’язані надавати будь-яку інформацію, яка може підтвердити або зняти підозри компетентним правоохоронним органам у провадженні яких знаходяться отримані матеріали. СПФМ забороняється посилатися на банківську таємницю як на перешкоду проти застосування оперативно-розшукових заходів правоохоронними органами, або як на основу для відмови від надання свідчень у зв’язку із фактами, які можуть бути доказами при розгляді порушень чинного законодавства щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.