2. Стандарти правового забезпечення запобігання та протидії відмиванню коштів

За радянських часів однією з найважливіших задач, яка стояла перед правоохоронними органами – була задача по відшкодуванню збитків, заподіяних злочинами, а одним з найбільш дієвих шляхів досягнення цієї мети – жорсткий контроль за витратами громадян. Тобто, особа, шляхом вчинення злочинів та різного роду правопорушень, старанно маскуючись, могла заробити гроші але витратити їх, не привертаючи увагу правоохоронних органів – не мала змоги. Така організація роботи переслідувала мету не тільки виявлення осіб, що живуть не на «трудові доходи», але й була потужним стримуючим, профілактичним чинником в руках держави – який сенс вчинювати злочин, якщо не має можливості скористатись його результатами.

За часів перебудови, а також в перші роки існування молодої незалежної держави в Україні проходив процес розподілу інтересів та сфер впливу, накопичення первинного капіталу, і тому на фоні цих явищ активна діяльність правоохоронних органів щодо відслідковування та виявлення джерел накопичення та подальшого використання коштів була невигідна деяким посадовим особам органів влади та управління і тому дане завдання в повному обсязі не виконувалось.

В зв’язку з тим, що процес легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом реалізується переважно шляхом використання міжнародних злочинних зв’язків, світова практика пішла по шляху створення міжнародних спеціальних організацій, які здійснюють координацію роботи по виявленню, недопущенню та припиненню фактів «відмивання брудних» коштів. До міжнародних спеціальних органів, які займаються боротьбою з відмиванням коштів відносяться:

1. »Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей» (ФАТФ ) – здійснює координацію роботи по боротьбі з відмивання коштів, з метою розкривати намагання «відмивання» злочинних коштів. До основних завдань входить також перевірка підготовленості національних служб, які відслідковують легалізацію незаконно отриманих коштів. В першу чергу це відноситься до поліції, банківської системи та службам по боротьбі з економічною злочинністю.

У 1990 році ця організація прийняла 40 рекомендацій, які на сьогодні вважаються взірцем механізму по недопущенню відмивання коштів. Вони визначають ідентифікацію діючих суб’єктів банківських операцій, ведення обліку, який дозволяє державним органам відновлювати операції, а також правовий захист при повідомленнях про підозрілі операції.

2. »Група міжнародних фінансових дій» (ГАФІ) – створена в 1989 році за ініціативою Президента Франції Ф. Мітерана. Мета діяльності – оцінка результатів співтовариства по припиненню використання банків та фінансових інститутів для відмивання коштів та його подальшого удосконалення. В рамках нарад ГАФІ, відпрацьовуються конкретні рекомендації щодо розвитку та удосконалення національного і кримінального законодавства, пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва в галузі боротьби з легалізацією коштів.

3. »Міжнародна організація кримінальної поліції» – Інтерпол здійснює координацію діяльності правоохоронних органів країн-учасниць в попередженні та розслідування легалізації коштів, розробляє та приймає рекомендації.

У нашому цивільному законодавстві є норми, що ускладнюють легальний оборот незаконно отриманих прибутків. Відповідно до ст.ст. 48, 49, 50 Цивільного кодексу України, угоди, що суперечать вимогам закону, укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, або угоди юридичної особи, що суперечать її цілям, є недійсними.

Спочатку за законодавством України відмивання грошових коштів, отриманих злочинним шляхом не кваліфікувалось як самостійний склад злочину, тому і правова відповідальність за такі дії була відсутня, що сприяло поглибленню криміногенних процесів в наслідок чого в Україні утворились умови для легалізації кримінальних капіталів (у т.ч. закордонних), а досвіду боротьби з цим явищем в нашій країні не було. У багатьох випадках відмивання «брудних» коштів переслідувалось у сукупності з протиправними діями, результатом яких стало отримання незаконних прибутків, особливо в економічній та фінансовій сферах. Кримінальне законодавство визнавало «брудними» тільки ті кошти, що були отримані від торгівлі наркотиками, прекурсорами та психотропними речовинами. Гроші, що отримувались наприклад в наслідок торгівлі людьми, отриманих хабарів і т.і. «брудними» не вважались.

Україна, врахувавши позитивний, передовий досвід, розробила та впровадила ряд законів та підзаконних нормативно-правових актів в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Національне законодавство в Україні щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на сьогодні представлено Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року, Указами Президента України «Про заходи щодо легалізації доходів фізичних осіб, з яких не сплачено податки» від 31 березня 2000 року № 552/2000, «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 10 грудня 2001 року № 1199/2001, Постановами Кабінету Міністрів України «Про Сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)» від 28 серпня 2001 року № 1124, «Про затвердження програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2003 рік» від 29 січня 2003 року № 140, Наказом Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України «Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму» від 24 квітня 2003 року № 40 та інші, а до нового Кримінального кодексу України, який вступив у дію з 1 вересня 2001 року включено такі кримінально-правові норми як придбання, отримання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198), легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209), умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1, 306).

Згідно з Законом України «Про запобігання та протидію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» до легалізації відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місце знаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Предметом злочину є грошові кошти та інше майно, які обов’язково здобуті (безпосередньо чи опосередковано) в результаті вчинення попереднього (предикадного) злочину, що їх здобуття відбулось заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки кримінального законодавства, тобто обов’язковою ознакою предмету злочину є вказівка законодавця на його злочинне походження.

Об’єктивна сторона злочину містить три альтернативні форми діяння:

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Фінансова операція – це будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов’язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку.

2. Вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місце знаходження, переміщення;

3. Набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.