Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під національної безпекою України. Який її зміст і чим вона забезпечується?

2. Назвіть об’єкти національної безпеки. На які рівні вони поділяються?

3. Що таке національні інтереси України і що їм загрожує?

4. Класифікуйте загрози національній безпеці України.

5. В яких сферах реалізуються основні напрями державної політики національної безпеки України?

6. У яких випадках запроваджується надзвичайний стан і який порядок його оголошення?

7. Що таке система забезпечення національної безпеки. Які її функції? Які сили і засоби складають цю систему?

9. Як розмежовуються повноваження основних суб’єктів системи гарантування і забезпечення національної безпеки?

10. Що таке Рада національної безпеки і оборони?

Тема 1.5. Антикорупційна стратегія України – один із пріоритетів запобігання та протидії корупції

1. Загальні положення.

2. Засади забезпечення державної антикорупційної політики.

3. Мета та пріоритетні завдання державної антикорупційної політики.

4. Механізми реалізації Стратегії.

5. Державний та громадський контроль за реалізацією Стратегії.

1. Загальні положення

Під Антикорупційною стратегією України (далі - Стратегія) слід розуміти нормативно-правовий акт, що містить чітку програму дій, спрямованих на зниження рівня корупції в Україні, шляхом усунення причин та умов корупції, комплексного застосування, адекватних заходів правоохоронними органами, а також шляхом широкого розгортання освітніх програм та пропаганди проти корупції. Визначає принципи, мету, завдання, пріоритети, механізми та очікувані результати реалізації державної антикорупційної політики в Україні.

Правовою основою розробки та реалізації Стратегії є Конституція України, Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», інші закони України та міжнародні конвенції ратифіковані Україною, що визначають засади антикорупційної політики держави.

Державна антикорупційна політика України (далі – антикорупційна політика) формується і реалізується за умов, коли у суспільстві нівелюється різниця між правомірною та неправомірною поведінкою через розповсюдження правового нігілізму в країні. Таке становище вимагає зростання ваги несилових (політичних, економічних, соціальних, інформаційних тощо) складових забезпечення антикорупційної політики.

Корупція – це комплексне, багаторівневе та широкомасштабне явище економічного, соціального і політичного характеру складність якого обумовлена різними причинами економічного, інституційного, законодавчого, політичного, соціального і морального характеру.

Ефективність запобігання та протидії корупції в Україні, крім наявності відповідної політичної волі, вимагає належного законодавчого забезпечення, формування дієвої системи державних органів, забезпечення належного координування формування та реалізації антикорупційної політики, превентивні заходи запобігання корупції, а також її подолання. Залишається незадовільним і стан координації та контролю за діяльністю державних органів щодо запобігання та протидії корупції.

Потребує нагального вирішення питання інституційного забезпечення протидії корупції, зокрема створення спеціалізованого антикорупційного органу з повноваженнями щодо провадження досудового розслідування та координації діяльності в цій сфері, відповідно до міжнародних стандартів .

Протидія корупції є довгостроковим процесом, що має на меті її зменшення. Здійснюється вжиттям запобіжних заходів, спрямованих на криміногенні фактори й усунення сприятливих корупції умов, так і шляхом безпосереднього виявлення фактів корупції із залученням винних до юридичної відповідальності. Дії по попередженню корупції й боротьбі з нею необхідно доповнювати заходами щодо виховання населення в дусі нетерпимості до корупції, а також заходами, спрямованими на одержання підтримки громадян у проведеної органами публічної влади антикорупційної кампанії. Усі елементи Стратегії повинні бути ефективно скоординованими таким чином, щоб позитивний ефект одного з них зміцнював ефект інших і навпаки.