Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

2. Визначте об’єкт злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

3. Перелічить предмети злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

4. Що слід розуміти під істотною шкодою та тяжкими наслідками у злочинах у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг?

5. У чому полягає специфіка суб’єктивної сторони злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг?

6. Хто така службова особа як суб’єкт злочинів, передбачених розділом XVII Особливої частини КК?

7. Хто така службова особа, яка займає відповідальне становище, та службова особа, яка займає особливо відповідальне становище?

8. Чим характеризується склад зловживання владою або службовим становищем із об’єктивної та суб’єктивної сторін?

9. Що відносить судова практика до найбільш характерних випадків перевищення влади або службових повноважень?

10. Які існують форми службового підроблення?

11. Що таке хабар і які його розміри бувають?

12. Що таке неправомірна вигода?

13. Чим характеризується об’єктивна сторона одержання хабара?

14. У чому полягає різниця між пропозицією та даванням хабара?

15. Чим характеризується склад провокації хабара або комерційного підкупу із об’єктивної та суб’єктивної сторін?

Тема 3.2. Кримінологічні засади запобігання корупції в Україні

1. Поняття, ознаки, стан і тенденції корупції. Форми корупційних діянь.

2. Нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні.

3. Причини та умови корупції в Україні. Заходи запобігання корупції.

1. Поняття, ознаки, стан і тенденції корупції. Форми корупційних діянь.

У кримінологічному аспекті корупція характеризується низкою ключових ознак:

1) умисне використання наданих службових повноважень та пов’язаних з ними можливостей у публічній та приватній сферах діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб;

2) спеціальна мета – одержання неправомірної вигоди;

3) прийняття пропозицій отримання неправомірної вигоди для себе або інших осіб;

4) пропозиція чи надання неправомірної вигоди особам зазначеним у п. 1, 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»;

5) прийняття пропозиції або надання неправомірної вигоди фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;

6) її суб’єктом може бути тільки особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування чи прирівняних до них осіб або наділена владою чи посадовими повноваженнями, особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці, фізичні та юридичні особи.

Розкриваючи стан і тенденції варто зазначити, що за результатами дослідження провідного всесвітнього громадського руху з протидії корупції «Транспаренсі Інтернешнл», у 2010 році Україна посіла 134 місце (у 2006 р. – 99, у 2007 – 118 місце).

Аналіз динаміки протидії корупційним проявам за 2003-2010 рр. свідчить про те, що правоохоронними органами України, у середньому, щорічно до суду направляється 5, 5 тис. адміністративних протоколів про корупційні діяння. З них по 4,8 тис. адміністративних протоколів судами приймається рішення про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, що становить 87% від загальної кількості направлених до суду адміністративних протоколів. Значна кількість правопорушень корупційного характеру виявляються серед державних службовців місцевих органів виконавчої влади та службових осіб органів місцевого самоврядування, оскільки саме вони забезпечує реальне втілення в життя законів та інших правових актів держави. У середньому це понад 50 % від кількості притягнутих судом осіб до відповідальності.

В останні роки простежується позитивна тенденція до зниження відсотку закритих судами адміністративних справ (у 2009 році закрито 923 адміністративні справи (16,1 %) від кількості протоколів, за якими судом винесено рішення. На нашу думку, це може свідчити про підвищення професіоналізму осіб правоохоронних органів, що здійснюють протидію корупції.

З метою підвищення ефективності розгляду адміністративних матеріалів про корупцію в судах необхідно запровадити позитивну практику щодо звернень працівників правоохоронних органів до відділів прокуратури по нагляду за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією з метою отримання необхідних консультацій щодо правильної кваліфікації корупційних дій правопорушників, повноти зібраних матеріалів, недопущення інших помилок при підготовці та направленні до суду адміністративних протоколів, а також обговорення подальшої участі прокурорів в судових засіданнях по адміністративних провадженнях.

Збитки, заподіяні корупційними діяннями у 2009 році складають 2 668 716 гривень, це у 2,2 рази більше ніж у 2008 році. Добровільне відшкодування збитків, заподіяних корупційними діяннями складає у 2009 році – 31,6 % від загальної суми збитків та 48% відповідно у 2008 році.

Щодо форм вчинення корупційних діянь Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» відносить :

– використання суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення свого службового становища з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

– неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

– неправомірне сприяння призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;

– неправомірне втручання в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

– неправомірне надання переваг фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;

– зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;

– незаконне входження, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;

– відмова фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надання недостовірної чи не в повному обсязі інформації;

– здійснення фізичною або юридичною особою фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надання їм матеріальної та/або нематеріальної допомоги, безоплатне виконання роботи, надання послуг, передання коштів та іншого майна, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку;

– порушення обмежень щодо одержання подарунків;

– порушення обмежень щодо роботи близьких осіб;

– порушення вимог щодо декларування особистих інтересів;

– порушення вимог фінансового контролю;

– невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції;

– порушення встановленого законодавством порядку фінансування політичних партій та виборчих кампаній в органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

– незаконне використання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням посадових повноважень;

– неправомірне використання державного майна;

– зловживання повноваженнями;

– перевищення повноважень;

– зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;

– комерційний підкуп;

– зловживання владою або своїм службовим становищем;

– одержання хабара, тощо.