13.Позначення мякості приголосних на письмі буквами ь,я,ю,є,і. Вживання мякого знака

М’який знак пишеться:

- після д, т, з, с, ц, л, н, що позначають м’які приголосні:

- у кінці слова: молодь, радість, мазь, рись, ґедзь, співець, біль, кінь;

- у середині слова лише перед буквами, що позначають тверді приголосні, крім шиплячих: нудьга, киньте, ганьба;

- після л перед будь-яким приголосним: кулька, стільці;

- після м’яких приголосних перед о в середині складу: сьомий, сльоза, дзьобати;

- після м’яких приголосних у дієсловах дійсного та наказового способів: пишуть, готується, погляньте, покиньте;

- у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч- (в іменниках жіночого роду однини в давальному і місцевому відмінках і утворених від них прикметниках), що походять від -льк-, -ньк-, -ськ-: ненька — неньці, неньчин; Валька — Вальці — Вальчин. Якщо м’який знак є у формі називного відмінка, то він зберігається в усіх відмінках: брунька — бруньці, але жінка — жінці.

- у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: український, козацький, біленький, ріднесенький, свіжісінький, малюсінький.

М'якiсть приголосних звукiв на письмi передаємо кiлькома

способами:

1. М'яким знаком.

2. Буквами я, ю, є: ляля, люди.

3. Буквою /': лiс, сiно. М'який знак пишемо:

4. У кiнцi слова та складу для позначення м'якостi приголосних д, т,

з, с, дз, ц, л, н: мiдь, радiсть, скрiзь, ґедзь, зась, мiць,

сiль, осiнь, дядько, батько. У дiєсловах перед постфiксом -ся

(-сь ) м'який знак зберiгається: вiдгукується,

пiдносься (але: пiднiсся, трясся, бо i/iднiс, тряс).

5. Пiсля м'яких приголосних у серединi склад} перед о: дзьоб,

бадьорий, сьогоднi, останнього, тре ~ тього

6. Пiсля м'яких приголосних перед твердими, батько, бiльший.

7. Пiсля з, ц, с у словах на -зький, -ський, -цький, -зькiсть, -

ськiсть, -цькiсть, -зько, -цько, -сько, -зькому, -ському, -цькому,

-зьки, -ськи, -цьки: запорiзький, козацький, сiльський, близький,

людський, вузько, хвацько, видовисько, вiйсько, по-украiнському (по-

укра ïнськи). Примiтка 1. У словах баский, боязкий, в'язкий,

ковзкий, порский, плоский, рiзкий та похiдних вiд цих слiв м'який

знак не пишемо

8. Пiсля н у суфiксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -iсiньк-, -юсшьк-:

серденько, голубонько, рiченько, тонесенький, тонiсiнький,

малюсiнький.

9. Пiсля м'якого л перед наступним приголосним. ïдальня,

читальня, сiльськiт, суспiльство, пальця, стiльця, будiвельник,

тональнiсть.

10. В iншомовних словах пiсля д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, i,

йо: конферансьє, ательє, мiльйон, Лавуазьє,

Мольєр, Ньютон, Реньє, Вiньi. Примiтка 2. Коли я, ю,

є пом'якшують попереднiй приголосний, то перед ними ь не

пишемо дюна, iлюзiя, мадяр, малярiя, нюанс, тюбик, тюль, Аляска,

Дюма, Цюрих.

11. У дiєслiвних формах дiйсного та наказового способу: косить

— косять, ходить — ходять, стань - станьте, виходь

— виходьте

12. У прiзвищах пiсля м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: а) перед

я, ю, є, ï: Третьяков, Iльюшин, Полозьєв,

Анань'пг, б) перед приголосним: Коньков', в) у кiнцi слова. Соболь.

М'який знак не пишемо:

13. Пiсля б, п, в, м, ф, р у кiнцi складу та слова голуб, сипте, степ,

ставте, верф, сiм, кобзар, лiкар, секретар, шкопяр, Харкiв, крiм

слова Горький.

14. Пiсля н перед ж, ч, ш, щ та перед суфiксами -ств(о), -ськ(ий):

iнженер, iнший, кiнчик, менший, тонший, Уманщина, громадянський,

селянський, громадянство, селянство, але: бриньчати, доньчин,

няньчин, няньчити, женьшень, Маньчжурiя.

15. Пiсля м'яких приголосних, крiм л, якщо за ними йдуть iншi м'якi

приголоснi: вiнця, користю, сьогоднi, танцювати, щастя, але рiзьбяр

(i рiзьбар), тьмянiш i похiднi вiд них

16. Пiсля л в iменникових суфiксах -али(о), -илн(о). держално, пужално,

цi пiтно, але в зменшувальних формах ь пишемо» держальце,

пужальце й под. Примiтка 3. Коли ь уживається у формi

називного вiдмiнка iменника, то вiн зберiгається й у всiх

iнших вiдмiнках, коли ж у називному вiдмiнку його немає, то й

в iнших вiдмiнках (або формах) його не пишемо. Галька —

Гальцi, Гальчин; Наталка - Наталцi, Натаïчин.

17. Мiж подовженими м'якими приголосними, бут- тя, галуззя, життя,

ллється, сiллю

18. Пiсля д, н, т перед суфiксами -ченк(о), -чук, чишин: безбатченко,

Федчишин, але пiсля л пишемо ь Михальченко, Михальчук, Омельчеико

19. Пiсля ц у кiнцi слова — в iменниках чоловiчого роду

iншомовного походження: Галац, Суец, кварц, паяц, шприц, а також у

деяких вигуках, бац, буц, клац

14.Правила вживання апострофа. Вимова слів з апострофом

Апостроф в українській мові вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], [і] після твердих приголосних.

Загальні випадки

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, п'ятниця, зв'язати, п'ю, б'ється, в'яз, м'язи, ім'я, В'ячеслав, Стеф'юк; верб'я, верф'ю, торф'яний, черв'як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.

Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, на узгір'ї, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м'якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.

Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без'язикий, від'єднати, з'ясувати, над'їдений, над'ярусний, роз'ятрити, роз'юшений; дит'ясла, пан'європейський, пів'юрти, пів'ящика, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.

У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний, чотирьох'ярусний, дит'ясла.

Апостроф не ставиться:

Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: торф'яний, черв'як, верб'я).

Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

У словах іншомовного походження у злитній вимові: резюме, бюджет, бюро.

Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.

Апостроф не пишеться:

Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.

Апостроф у прізвищах

Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб'єв, Ареф'єв, Водоп'янов, В'яльцева, Григор'єв, Захар'їн, Луб'янцев, Лук'янов, Пом'яловський, Прокоф'єв, Юр'єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Кейсі, О'Коннейль.

Апостроф у географічних назвах

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В'язники, Дем'янськ, Прокоп'євськ, П'ятигорськ, Ак'яр, Амудар'я, Гур'єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

15.Подовження і подвоєння приголосних звуків.Позначення цих явищ на письмі

Подвоєння приголосних утворюється:

1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і пост­фікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, пере­нісся; міськком, юннат.

2. У прикметниках на -?енн(ий), -?анн(ий) (-?янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.

3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.

Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:

1. В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.

Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.

2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).

3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.

Якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.

4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.

5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.

16.Правопис слів іншомовного походження У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л - у словах: аероплан, баї, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л- у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, їм-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: ірраціоначьний, сюрреалізм.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Гілландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), Міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо).

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іс: дієта, гігієна, клієнт.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сіцілія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор.

Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д,т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельеза, трельяж:. Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.