28.Словотвір.Словотворчі засоби української мови

Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:

Афіксами (префіксом: йти — за-йти, ви-йти, пере-йти, віді-йти, обі-йти, про-йти; суфіксом: ліс — ліс-ов-ий; комбінаціями афіксів).

Словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день).

Абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).

Як окремий спосіб словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.

Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. Чергування звуків). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає ще як прийменники; вони широко вживаються при С. дієслів для творення нових слів (пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятиві для творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова: (роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількох приростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий, грец. архі-дурень). Абревіатурний тип С., вживаний спершу в підпільній літературі (есер 'соціал-революціонер', РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в підсов. добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд 'сільський будинок', НКВС — енкавеес). Інфікси застосовуються при С. вигуків та в арґо. Редуплікація як форма словозростів, уживана при вигуках (зокрема приманках: тась-тась! у дитячій мові: ту-ту 'трубка') й частках (ледве-ледве) виникла з повторень (довго-довго).

Словотворчі засоби

Нове слово виникає на базі вже наявного в мові і сприймається як похідне, вторинне щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний сприймаються як вторинні щодо слів вітер, день. Ознаками їх похідності є мотивованість їхніх значень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова. При словотворенні основною одиницею виступає не корінь, а частина слова (або й ціле словосполучення), що мотивує значення похідного слова, є його словотворчою базою. Твірною основою називається частина слова, від якої твориться нове, похідне слово. Наприклад: ІдобрІйШ —»ІдобротТаї твірна похідна Похідною називається основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий афікс: суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс (кулемет), зрідка флексія із словотворчою функцією (кум - кума). Усі ці афікси називають у словотворі словотворчими засобами. Сукупність спільнокореневих слів, розміщених у такій послідовності, в якій вони утворювалися, становить словотвірне гніздо. Наприклад: учити —> учитель —> учительський —> по-учительськи учителювати учителька Залежно від того, які словотворчі засоби використовуються (чи не використо­ вуються), розрізняються морфологічні і неморфологічні способи словотвору. До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів та творен­ ня слів шляхом відкидання афіксів, тобто безафіксним способом (садити -> сад). 173 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, осоновоскладання н абревіацію. До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний безафіксний, постфіксальний та змішані — суфіксально-префіксальний, префіксаль’ но-постфіксальний, а також флексійний. Неморфологічні способи творення слів такі: 1. Морфолого-синтакснчний спосіб — це утворення похідних унаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу. Наприклад: Поранений тихо стогнав. 2. Лексико-синтаксичннй спосіб — це утворення нового слова внаслідок посту, пового злиття (зрощення) словосполучення в одне слово. Наприклад: одинадцять сімсот, обидва, сьогодні, горілиць, втридорога, чимдуж. 3. Лексико-семантич н ий спосіб — це утворення нового слова внаслідок зміни значення (омонімії): Дніпро (річка) -> «Дніпро» (готель), Таврія (край, територія) -» «Таврія» (автомобіль), супутник (людина) —> супутник (літальний апарат).