52.Групи займенників за значенням і граматичними ознаками

Займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (І. Вихованець). Мудрим ніхто не вродився, а навчився (Народна творчість). Була зима - найкраща, найулюбленіша моя пора року (Л. Смілянський).

За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:

* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;

* узагальнено-якісні: мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякий тощо;

* узагальнено-кількісні: скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.

Узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. Зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він - вони, я- ми, ти - ви). Займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.

Узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. У реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.

Узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. Змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. У реченні виконують роль підмета, означення, додатка.

За значенням займенники поділяються на вісім груп: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні і неозначені.

1. До особових належать займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, які вказують на осіб - учасників комунікативного акту, а також на інші істоти, різноманітні явища. Я - перша особа, адресант, ти - друга особа, адресат, він- (вона, воно) - третя особа, яка не є учасником діалогу, але присутня під час розмови або і є її об'єктом. У множині: ми = я + інша особа (особи), ви = ти + інша особа (особи), яким адресується мовлення, вони = він (вона, воно) + інша особа (особи), які не беруть участі у діалозі, але присутні під час нього або/і є об'єктом мовлення. Займенник ми може вживатися у значенні "я" (авторське ми), а займенник ви - замість ти з метою висловлення пошани до адресата мовлення.

2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка, і тому не виражає суб'єкта (виконавця) дії, але відноситься до нього. Цей займенник може пов'язуватися із суб'єктом будь-якої особи, роду й числа: я себе поважаю, ти себе контролюєш, він собі шкодить. Він не має родових форм, не змінюється за числами, у реченні виступає у ролі додатка: Не хвали себе словом, а хвали ділом (Нар. творч.).

3. Присвійні займенники мій, твій, свій, ваш, їхній вказують на належність якогось предмета певній особі:

o мій, наш - 1 -й особі;

o твій, ваш - 2-й особі;

o їхній - 3-й особі;

o свій - будь-якій особі.

Особові займенники його, її, їх у формі родового відмінка вживаються у значенні присвійних: їх (кого?) впізнали всі (особовий). В їх (чиїх?) зошитах (присвійний).

Присвійні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками.

4. Вказівні займенники той, цей, такий (отой, оцей, отакий) вказують на ознаки, предмети, а займенник стільки - на кількість.

5. Означальні займенники сам, самий, весь (увесь), всякий, кожний (кожен), інший вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку.

6. Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий, чий, скільки виконують у мові подвійну роль. Вони є питальними тоді, коли вживаються для оформлення запитання про осіб і про предмети, явища (хто? що?), про ознаки, якості чи належність предмета (який? чий?), про кількість або порядок під час підрахунку (скільки? котрий?).

Ці ж займенники є відносними, коли вони вживаються для зв'язку частин складного речення: Добре жити тому, чия душа і дума дрбрл ішшшлжя любить (Нар. творч.).

7. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден) вказують на відсутність особи, предмета, їхніх ознак чи кількостей: Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творч.).

8. Неозначені займенники абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось, абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь вказують на невизначеність особи, предмета, їхніх ознак, кількості. Вони утворюються від питально-відносних за допомоги суфіксів, префіксів: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос (І. Нечуй-Левицький).

53.Особливості відмінювання та правопису займенників різних за значенням

За особливостями морфологічних форм займенники поділяються на дві групи.

До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною.

До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною.

ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ

н. | я | ти | — ми | ви

р. | мене | тебе | себе | нас | вас

д. | мені | тобі | собі | нам | вам

3. | мене | тебе | себе | нас | вас

0. | мною | тобою | собою | нами | вами

м. | (на) мені | тобі | собі | (на) нас | вас

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВО-ВКАЗІВНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Н. | він | воно | вона | вони

Р. | його (нього) | її (неї) | їх (них)

Д. | йому | їй | їм

З. | його (нього) | її (неї) | їх (них)

О. | ним | нею | ними

М. | (на) ньому (нім) | (на) ній | (на) них

Запам'ятайте: характерною особливістю відмінювання особових і осооо-во-вказівних займенників є те, що під час відмінювання змінюється не тільки закінчення, а й основа: я — мене; ти — тебе; він — його; вона — її; ми — нас; ви — вас; вони — їх; зворотний займенник себе не має форм називного відмінка, роду, множини. Відмінюється як особовий займенник другої особи ти.

ЗАЙМЕННИКОВЕ ВІДМІНЮВАННЯ

Відмінювання вказівного займенника цей (це, ця)

чоловічий рід | середній рід | жіночий рід | для всіх родів

Н. | цей | це | ця | ці

Р. | цього | | цієї | цих

Д. | цьому | | цій | цим

3. Н. або Р. | | це | цю | Н. або Р

0. | цим | | цією | цими

М. | (на) цьому (цім) | | (на) цій | (на) цих

Відмінювання вказівного займенника той (те, та)

чоловічий рід | середній рід | жіночий рід | для всіх родів

Н. | той | те | та | ті

Р. | того | того | тієї (тої) | тих

Д. | тому | тому | тій | тим

З. Н. або Р. | | те | ту | Н. або Р.

О. | тим | тим | тією (тою) | тими

м. | (на) тому (тім) | (на) тій | (на) тих

Запам'ятайте: вказівні й означальні займенники мають стягнені форми. Але з метою стилізації вживаються і нестягнені форми: тая, теє, тую, тії; цяя, цеє, ції;

вказівний займенник жіночого роду та в родовому відмінку однини має дві форми: тієї, тої (остання форма вживається рідше);

означальний займенник сам у називному і знахідному відмінках множини має паралельні форми: самі, сами. Літературною нормою є форма самі;

означальні займенники кожний (кожен), жодний (жоден); всякий, самий, інший відмінюються як прикметники твердої групи.

питальний та відносний займенник чий у давальному та місцевому відмінках однини має паралельні форми: чийому, чиєму; на чиєму, на чиїм;

питальні та відносні займенники хто, що у відмінкових формах мають різні основи. Вони не мають форми множини;

питальний та відносний займенник скільки, як і кількісні числівники, не має граматичної категорії числа.