1. Палеоліт на території сучасної України — початковий і найтриваліший період історії людства, який зародився близько 1 млн. рр. тому - до 10 тис. до н. е. Саме тоді на території сучасної України з'явились перші люди. Їхнє переселення відбулося двома шляхами: з Європи та Закавказзя. Найдавнішими стоянками палеоліту на території України вважають: Королев, Кирилівська на території сучасного Києва, Лука Врублевецька на Дністрі, Амвросіївську на Донбасі, печера Киїк-Коба, печера Старосілля …

РАННІЙ ПАЛЕОЛІТ

Палеоліт на території сучасної України розпочинається з ранньої ашельсої епохи і заселення України близько 1 млн. років тому - 150 тис. р. тому. У Східній Європі панував теплий, дещо вологий клімат. Люди були озброєні найпростішими знаряддями праці - загостреними палицями, киями, рогатинами, дрючками й масивними крем'яними ручними рубилами. Палеоантропи також почали освоювати печери, як сховища та житла, при потребі будуючи в них додаткові споруди - примітивні заслони й огорожі від вітру і навіть намети зі шкур, що поліпшували умови печерного побуту.

СЕРЕДНІЙ ПАЛЕОЛІТ

Під впливом зростаючого похолодання у зв'язку з поширенням дніпровського зледеніння почалися інтенсивні міграції людей по всій Євразії.У Східній Європі середній палеоліт охоплює величезний проміжок часу, який почався 150-35 тис. років тому і закінчився приблизно 40 тис. років тому - з’явився  кроманьйонець.На середній палеоліт припадає інтенсивне заселення людиною майже всієї південної частини Східної Європи. Основною територією, звідки йшло заселення, був Кавказ і Балкани.З півдня заселення відбувалося у напрямку півночі аж до басейну Десни.

В цей час панував порівняно м'який кліматичний оптимум, з досить помітними рисами континентальності, які посилювалися у зв'язку з наступом на Східну Європу зледеніння.Флора і фауна:На сучасній території України степи чергувалися з широколистими дібровами і хвойними лісами, де водилося багато різноманітної дичини.Серед представників фауни: дикий кінь, бізон, олень, дикий осел, мамонт, сайгак, ведмідь, вовк, печерна гієна, лев, носоріг, лисиця та інші. В цей час важливу роль в господарстві людини посідає мисливство. Збиральництво також відігравало значну роль.

Зі збільшенням потреб кількісно зростаючою людської спільноти збільшилася і потреба в зброї, що спричинило суттєве її вдосконалення. Виникають два основні знаряддя з кременю — гостроконечник та скребло.

2. Мезоліт на території сучасної України

Початок голоцену в Наддніпрянщині збігся з початком нової історичної доби — мезоліту, або середнього кам'яного віку. В нових кліматично-географічних умовах первісні громади освоїли й нові форми господарювання. Зникли мамонти, а з ними й колективне загінне полювання, яке донедавна становило основу життєдіяльності людей. Це спонукало мисливців мезолітичної доби до індивідуального пошуку здобичі й винаходу лука — далекобійної дистанційної зброї, що мала неабияку вбивчу силу.

РАННІЙ МЕЗОЛІТ

Уперше скелети людей мезолітичної доби були знайдені в Криму. Дослідження показали, що всі вони характеризуються  широким обличчям, різко випнутим носом. Ці риси були властиві носіям пізньокроманьйонського типу. Висловлювалося припущення, що це - не природжена, а набута за життя ознака, пов'язана з давнім чинбарним виробництвом: для надання шкіряним ременям міцності й еластичності їх протягом тривалого часу жували. Це спричинювало стирання верхніх різців і утворення неправильного прикусу. ПІЗНІЙ МЕЗОЛІТ

Між мезолітичними племенами Наддніпрянщини існували напружені стосунки і відбувалися часті збройні сутички. Ймовірною причиною таких взаємин була неоднорідність етнічного складу цих племен. Дані висновки добре узгоджуються з підсумками антропологічних досліджень.

Винайдення метального знаряддя — дротика із крем'яним гостроконечником - це було перше знаряддя праці дистанційної дії і багаторазового використання. Близько 70 тис. років до н.е. людина освоїла вогонь. В епоху середнього палеоліту на території України з'явився новий тип людини — неандерталець. Форма суспільного ладу називалася людське стадо. Мустьєрські общини розташовувалися одне біля одного, і тому між ними повинні були скластися постійні зв'язки, які ґрунтувалися на родино-шлюбних відносинах. Для них був характерним поділ праці.

ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ

Хронологічні рамки - 35-12 тис. р. тому. Близько 40 тис. років тому з'явився сучасний тип людини, який дістав назву «гомо сапієнс» або кроманьйонця. За багатьма ознаками - випрямленому положенню тіла, будові рук і ніг, об'єму головного мозку, будові мовного апарату тощо - кроманьйонець був таким, як і сучасна людина. На основі кроманьйонців виникла європеоїдна раса.

Кроманьйонці вже об'єднувалися в племена, які успішно могли полювати на великих звірів. Саме в пізній палеоліт максимального розвитку досягають полювання і рибальство, того ж часу намітився поступовий перехід до одомашнення тварин. Люди навчилися робити до 80 видів знарядь праці. Зимові житла будувалися з кісток і бивнів мамонтів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.

На території України досліджено кількасот стоянок, віднесених до часів пізнього палеоліту. Найвідоміші з них розташовані в селах Мізін на Чернігівщині, Добраничівці на Київщині, Кирилівська стоянка в Києві.

Клімат залишається суворим - холодний і сухий. Флора і фауна: зберігаються і представники холодовитривалих тварин - північний олень, песець, біла куріпка, альпійська чайка тощо, з’являється навіть вівцебик, існували також мамонти, дикі коні, бізони.

Збиральництво. Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленів. Застосування різних способів полювання. Форма об'єднання людей: Материнський рід. Знаряддя праці: Кам'яні різки, ножеподібні пластини, наконечники списів та рогів з яких виготовляла собі гаптун, шила, голки. Складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Високого рівня розвитку набуло образотворче мистецтво. При розкопках пізньопалеолітичних поселень було знайдено різноманітні скульптурні вироби малих форм, зразки штрихової графіки на бивні мамонта, а також живописні сюжети на кістках мамонта. Широко відомими стали стилізовані жіночі фігурки.

Доведено, що в добу мезоліту в Дніпровському Надпоріжжі мешкали представники трьох антропологічних типів: давньосередземноморського, протоєвропейського та змішаного, який утворився в результаті їх метисації.

У фінальному палеоліті в лісостеповій та степовій зонах України з'явилися вихідці з Верхнього та Середнього Дніпра, які, очевидно, мали риси протоєвропейського типу. Вони витіснили з Надпоріжжя місцеву людність - носіїв культури Східного Гравету Причорномор'я, яким був властивий давньосередземноморський тип. У пониззі Південного Бугу, на Інгулі та у Приазов'ї прибульці змішалися з місцевими племенами. Наслідком цих процесів, пов'язаних із формуванням кукрекської мезолітичної культури, була поява нового антропологічного типу, що характеризується доліхокранією, помірно широким обличчям, середнім за шириною носом. Він представлений невеликою серією випростаних кістяків могильника Василівка III (7 поховань).

Процес формування антропологічного складу мезолітичної людності Наддніпрянщини тривав тисячоліття: міграційні хвилі накочувалися то з півночі, то з півдня, то з заходу, то зі сходу, аж поки північноєвропеоїдний (протоєвропейський) тип не став домінувати у цьому регіоні.