42. Cтупені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може бути у предмета в більшій або в меншій мірі: холодний — холодніший — найхолодніший, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння показує, що в одному предметі більше тієї самої якості, ніж в іншому: молодший, сильніший, красивіший, веселіший, кращий, суворіший.

За будовою вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш- або -іш-: довший, дешевший, світліший, темніший, свіжіший, дзвінкіший.

При утворенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються такі фонетичні зміни:

- в основі втрачаються суфікси -к-, -ок-, -ек- перед суфіксом -ш- вищого ступеня: тонкий — тонший, глибокий — глибший, далекий — дальший. Перед суфіксом -іш- суфікси -к-, -ок-, -ек- зберігаються: дзвінкіший, жорстокіший;

- приголосні г, з, ж кінця основи звичайного ступеня разом із суфіксом -ш- змінюються на жч: дорогий — дорожчий, близький — ближчий, важкий — важчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, тяжкий — тяжчий, але легкий — легший;

- сполучення звуків с + ш дає щ: високий — вищий, товстий — товщий.

Кілька прикметників мають паралельні форми вищого ступеня: тихий — тихший — тихіший, товстий — товщий — товстіший.

Є група прикметників, у яких форми вищого ступеня порівняння утворюються від інших основ: великий — більший, малий — менший, гарний — кращий.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника та слова більш або менш: більш талановитий, менш рішучий.

Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета порівняно з такою ж ознакою в інших предметах: найдорожчий, найкращий. Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: просту і складену.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до прикметника вищого ступеня: найвеселіший, найзручніший, найбагатший. Форма найвищого ступеня порівняння може підсилюватися часткою як або що. Ці частки пишуться разом із прикметниками: якнайкращий, якнайбільший, щонайдорожчий, щонайзручніший.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до форм звичайного ступеня слова найбільш або найменш: найбільш приємний, найменш зручний. Часто найвищий ступінь прикметників виражається описовим зворотом: дорожчий над усе, веселіший за всіх.

Не мають ступенів порівняння прикметники:

- з суфіксами -ав- (-яв-), -уват-(-юват-): золотавий, русявий, чорнявий, білуватий, синюватий;

- з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -енн-: гарненький, тонесенький, здоровенний.

43. Відмінювання прикметників. Повні і короткі прикметники

Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду і м'яку.

Тверда група прикметників

До твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий,глухий;

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа - -їв), -ин (після голосного та апострофа - -їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, нянин, шевців;

в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.

М'яка група прикметників

До м'якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний -н- і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного — -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній;

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, завтрашній, зовнішній, колишній;

в) відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.

Загальновживаними в сучасній українській мові є повні змінні форми прикметників: нестягнені форми чоловічого роду (високий, гарний, веселий) і стягнені форми жіночого і середнього роду однини і у називному відмінку множини (висока, гарна, весела; високе, гарне, веселе; високі, гарні, веселі).

Нестягнені форми жіночого і середнього роду можливі лише в називному та знахідному відмінках однини і множини: добрая, синяя; добреє, вечірнєє, синєє; добрії, вечірнії, синії. Вживаються вони переважно в народній творчості, а також у поетичному мовленні для стилізації під народну пісню: Ой у полі три криниченьки. Любив козак три дівчиноньки — Чорнявую та білявую, Третю руду та поганую (Нар. пісня); Ні, мамо, не можна нелюба любить. Нещасная доля із нелюбом жить (Є.Гребінка).

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими.

Незначна кількість прикметників паралельно до загальновживаної повної форми має коротку (незмінну) форму: винен, певен, варт, потрібен, годен, ладен, повен, здоров, рад, славен, ясен, срібен, дрібен, зелен, красен та ін. Вони зустрічаються переважно у фольклорі, використовуються у народному мовленні, в художньому стилі, в основному у поезії для створення народнопісенного колориту, наприклад: Один товариш — ясне сонечко, Другий товариш — то місячко, Третій товариш — то дрібен дощик (Колядка); Виплива на сині ріки ясен вечір іздаля. Ходить пісня берегами, ходить селами й містами, в золот бубон б'є (М. Рильський).

Тільки коротку формумають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (чий?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок "Івановий" не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт; але тільки королевий цвіт.