Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
SESSIYa_UKRAINSKIJ_YaZYK (1).docx
Скачиваний:
36
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
233.07 Кб
Скачать

62.Правопис не з дієсловами,дієприслівниками і дієприкметниками

Частка не з дієсловами пишеться окремо.

Частка не пишеться разом з дієсловами нездужати (хворіти), неславити (гудити), непокоїтись (хвилюватись).

Не з дієприслівниками пишуть окремо: не почувши, не слухаючи.

Разом з не пишемо тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не: ненавидячи (від ненавидіти)

"Не" з дієприкметниками пишеться окремо у таких випадках:

а) коли при дієприкметнику є залежні слова: не відправлений сестрі лист (сестрі - залежне слово); не оформлені досі документи (досі - залежне слово); не підписана вчора заява (вчора - залежне слово);

б) коли є протиставлення: костюм не шитий, а в'язаний; город не скопаний, а виораний;

в) коли дієприкметник з не виступає в ролі присудка: Сад не посаджений; Дорога не заасфальтована.

"Не" з дієприкметниками пишеться разом, якщо дієприкметники не мають при собі залежних слів: невиконана картопля, незірвані яблука, незакінчений портрет.

"Не" з дієприкметником пишеться разом і тоді, коли він утворений від дієслів, що пишуться з "недо-" разом: недобудований, недов'язаний, недосіяний, недоспіваний, недоторканий, недомєтений.

63.Значення прислівника , його граматичні ознаки як самостійної частини мови. Розряди прислівників за значенням

Прислівник - це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос.

Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виконуючи в реченні роль обставини: Здалеку (звідки?) повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський). Усі вулиці Вербівки ніби навмисне (з якою метою?) обсаджені вербами (І. Нечуй-Левицький). Повстанці просувалися дуже (в якій мірі?) обережно (С. Скляренко).

Вступаючи у смислові зв'язки з іменником, прислівники виконують синтаксичну роль означення: Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах (яких?) віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко).

Прислівники можуть виступати головним членом односкладного речення: Матері кожної дитини жаль (Нар. творч.).

За значенням прислівники поділяються на такі розряди:

o обставинні;

o означальні;

o предикативні;

o модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до цього вони поділяються на такі групи:

o прислівники місця - означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько;

o прислівники часу - виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії, періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці, влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди;

o прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: знічев 'я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу;

o прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло.

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або спосіб їх вияву, міру чи ступінь: весело сміятися, швидко бігти, робити по-нашому, страшенно блідий, зовсім вільно, дуже старанний.

Серед означальних прислівників виділяють:

o якісні (якісно-означальні) прислівники характеризують дію або іншу ознаку з боку якості й відповідають на питання як? Вони утворюються від якісних прикметників за допомоги суфікса -о, зрідка -е: прекрасний - прекрасно, сумлінно, весело, мудро, розумно, гаряче, добре.

Від якісних прислівників творяться форми вищого і найвищого ступенів порівняння: весело - веселіше, найвеселіше. Ступеневі форми прислівників творяться так само, як і ступеневі форми прикметників, зберігаючи всі особливості творення;

o кількісні (кількісно-означальні) прислівники передають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву ознаки і відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? наскільки?: дуже сумлінний, досить активний, трохи збентежений, приходив двічі;

* прислівники способу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання як? яким способом?: по-київськи, по-українськи, по-новому, гуртом, уплав, жартома.

Предикативні прислівники виражають:

* стан природи: тепло, холодно, темно, тихо;

o психічний чи фізичний стан істоти: сумно, радісно, досадно, соромно;

o оцінювання якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності/недоцільності: біда, пора, лінь, гріх, диво. Наприклад: Аж жаль було на нього дивитися;

Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення чи всьому реченню модальних відтінків - можливості/неможливості, ствердження, заперечення, порядок викладу думок: безперечно, звичайно, певно, можливо, нарешті, наприклад, по-перше, по-друге, отже.

64.Особливості правопису прислівників

Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок прийменниково-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислівники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником).

Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з'ясувати на основі синтаксичних зв'язків, наскільки збрежене значення предметності в іменниках, від яких вони походять.

Разом пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, занадто.

2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно.

3. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскілечки, деколи, чимало, щодня, якнайбільше.

Окремо пишуться:

1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники:

без: без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву;

в: в нагороду, в міру, в разі, уві сні;

до: до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до сих пір, до смаку, до сьогодні;

Облікова-фінансові документи

з: з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю;

на: на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на добраніч, на око, на диво;

під: під боком, під силу, під вечір;

по: по змозі, по можливості, по правді, по суті,

2 Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку; кінець кінцем, одним одна, сама самотою.

Через дефіс пишуться;

1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку,' любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники),

2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь.

3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по-1 суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-ктвськи.

4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на -е: по-перше, по-четверте,

5. Прислівники no-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.

65.Прийменник як службова частина мови. Вживання прийменника з відмінковими формами іменників

Прийменники - це службові слова, які в сполученні з формою непрямого відмінка повнозначного слова виражають залежність його від інших повнозначних слів, диференціюючи значення відмінкової форми. Не маючи самостійного лексичного значення, вони разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників виражають різні смислові відношення:

а) місця: Із-за лісу, з-за туману місяць випливає (Т. Шевченко); Між коморою і будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко);

б) часові: 3 давніх часів український народ шанував вербу, оспівував у ліричних піснях, думах, билинах (3 журналу); У неділю годині о дев'ятій, коли сонце почало вже підійматися над кронами дерев, Варя вийшла в садок (І. Сенченко);

в) мети: Я дуже сміливий: я не боюсь нікого слабого; за правду битися готов я до загину... (В. Самійленко);

г) причинові: Народе мій, се ти!.. Закаменілий в болю дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан. Ти все-усе втеряв - зберіг лиш сни про волю і пам 'ять гордих дій та скарб незгойних ран (П. Карманський);

д) умови: При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний (Л. Українка);

е) допустовості: Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський); А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа).

Прийменники завжди вживаються з непрямими відмінковими формами й мають визначене коло зв'язку з відповідними відмінками:

"зв'язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені і відповідністю значень прийменника і відмінкової форми. При цьому прийменник розвиває, доповнює, посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її"16. Прийменники виражають певні смислові відношення тільки з відповідною формою. Вони можуть вживатися з формою одного непрямого відмінка (наприклад: від, до, з-за, з-під, серед, без, біля вживаються тільки з родовим) або можуть сполучатися з двома і більше відмінками (наприклад: перед, під, над - із знахідним і орудним).

У сучасній українській мові відмінкові значення виражаються морфологічно за

допомогою флексій. Із співвідносним їм значенням виступають прийменники:

«…зв’язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповідністю значень

прийменника і відмінкової форми… При цьому прийменник розвиває, доповнює,

посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її»1.

Прийменник може вживатися з формою одного непрямого відмінка (наприклад:

без, біля, від, для, до, з-за (із-за), з-під, проти, серед вживаються тільки з родовим) або

може сполучатися з двома чи трьома відмінками (наприклад: над, під, перед, поза — зі

знахідним і орудним; на, о (об), по — зі знахідним і місцевим; з, з а -з родовим, знахід­

ним і орудним відмінками).

Кожний прийменник мас визначене коло зв’язку з відповідними відмінками і ви­

ражає певні відношення тільки з відповідною формою.

Так, наприклад, прийменники біля, близько, коло, що вживаються лише з формою

родового відмінка, виражають:

а) місце дії, ‘близькість до чогось {рости біля тину, поставити близько вогню,

стояти коло дороги); б) приблизність у будь-яких вимірах (пробути близько години,

лишилося близько кілометра шляху).

Прийменник від (од) вживається з формою родового відмінка, виражаючи при

дієсловах: а) просторові відношення віддалення (відійшов від криниці), а в словоспо­

лученнях від… до… — протяжність дії (їхали від села до села);

б) причину дії (плакати від щастя), так само при прикметниках, дієприкметниках

(чорний від кіптяви, скривлений від болю)’, в) порівняння (вищий від брата, солодший

від меду поряд із конструкцією вищий за брата, солодший за мед); г) при керуючому

іменнику — функціональну (чи відносну) ознаку предмета (ключ від дверей, від стола

та ін.).

Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка, залежного від дієслова,

вказує: а) на предмет; у напрямку до якого спрямовано рух або дію: піти до школи,

поїхати до Львова, покласти до комори; б) на час або межу дії: читав до ранку, дожив

до старості; в) на об’єкт, до якого виявляється зацікавленість, потяг: вдався до

’ віршування, причепився до незнайомого (порівняйте при прикметнику: ласий до меду,

швидкий до роботи, меткий до шиття) та ін. Прийменник за в сполученні з формою

родового відмінка виражає значення часу в його протяжності: вибратися за години

(означає: в сприятливу погоду); зі знахідним відмінком при дієсловах і віддієслівних

іменниках виражає: а) об’єктні відношення: дякувати (подяка) за обід, платити

(плата) за роботу, боротися за свободу, піклуватися за дітей (при більш уживаному

- про дітей)’, б) призначення особи або предмета: бути за пастуха, правити за

виделку (означає: замість виделки); в) час дії: з ’їхатися за день, виїхати за місяць до

зими, здобути знання за час навчання; г) просторові відношення обмеження: пере­

бувати за кілометр від дороги та ін.

Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і орудним відмінками. Коло

відношень, що виражаються цим прийменником, дуже широке:

1) з родовим відмінком виражається: а) напрямок руху зсередини чогось:

вийти з приміщення, витягти з води; б) причина дії: замовкнути з переляку;

в) непрямий об’єкт при перехідному дієслові: скинути з себе ковдру — чи об’єкт при

неперехідному дієслові: сміятися з ледаря; г) атрибутивні відношення — ознака особи

або предмета за галузевою віднесеністю до науки, вчення, спеціальності тощо: фа­

хівець з нейрохірургії, навчання з англійської мови, урок з арифметики, змагання з

легкої атлетики ‘,

2)іззнахідним відмінком виражається приблизна кількість предметів: було

осіб з двадцять; минуло років з п ‘ятнадцять;

3) з орудним відмінком виражається: а) соціативний зв’язок осіб: брат із

сестрою ідуть; б) непрямий об’єкт при дієсловах руху, говоріння: іти з дитиною,

розмовляти з другом; в) характеристика особи або предмета за зовнішньою ознакою:

дівчина з русою косою, шафа із дзеркалом; г) часові відношення із вказівкою на

початок дії: з настанням морозів, з приходом весни та ін.

Прийменник у (в, уві) вживається з формами родового, знахідного і місцевого

відмінків:

1) з родов и м відмінком виражає стосунки до особи1: був у брата, запитав у

майстра;

2) із знахідним відмінком виражає значення: а) напрямку руху всередину

предмета або взагалі в просторінь чи в пункт призначення: увійти в клас, налити в

склянку, піти в світ (у світи), поїхати в Черкаси; б) часу дії: посіяв у дощ; в) міри

вияву ознаки: довжиною в три кілометри, висотою в шість поверхів та ін.;

3)з місцевим відмінком виражає: а) місце дії: працювати в бібліотеці, осе­

литися в Переяславі; б) час дії: виконати у грудні; в) зовнішню ознаку людини,

предмета: дівчина у веснянках, помідори у власному соку та ін.

Прийменник по в сучасній українській мові поєднується з формами знахідного і

місцевого відмінків (з формою давального відмінка не вживається):

1)іззнахідним відмінком виражає: а) відношення просторової межі: зайти у

воду по коліна, заміряти по канаву; б) часової межі: відпочивати по серпень;

2) з місцевим відмінком виражає: а) місце поширення дії: іти по дорозі;

розкидати по кімнатах; б) час дії, що відбувається після якоїсь межі: довідатись по

святах (після свят), виїхати по весні, а також протяжність дії; не спить по ночах

(ночами) та ін.

Прийменник через вживається лише із знахідним відмінком і виражає відношення

об’єктні (перестрибнув через рівчак), просторові або просторово-атрибутивні (ле­

тіти через Карпати, дорога через ліс), причинові (не з ’явився через хворобу).

Окремі прийменники виражають обмежене коло відношень, як наприклад: при,

про, крізь, між, ради.

Прийменники під, над, перед, о (об) та деякі інші, особливо похідні від прислів­

ників та іменників, також виражають невелике коло синтаксичних відношень.

66.Групи прийменників за походженням і морфологічним означенням. Правопис прийменників

За походженням прийменники поділяють на прості, або первинні, і похідні, або

вторинні. До первинних прийменників належать ті, що вже втратили будь-який

генетичний зв’язок із самостійними словами (з, із, за, без, од, від, під, по, при, про, для,

до, між, на, над та ін.).

1 Значення просторової близькості прийменнику в сучасній українській мові не виражає (порівняйте рос.:

стоит у окна, ждет у входа — укр.: стоїть біля (коло) вікна, чекає біля (коло) входу).

До вторинних належать прийменники прислівникового (близько, поруч,

навкруг, відповідно до, подібно до) та іменникового (коло, кінець) походження.

Ці слова можуть виступати то як прислівники чи іменники, то як прийменники.

Порівняйте, наприклад:

1 Навколо тихо бринів золотий півсон 1. Навколо залишених танків запанувала

передосіннього степу (М. Стельмах). тиша (Петро Павч).

2. Жоден ворог не проник в окреслене коло 2. Коло Гущі скупчилась молодь

т , Собко). (М. Коцюбинський).

3. Верба товста, та всередині пуста 3. …Усі процеси (на заводі) були сховані

(Нар. творчість). всередині приладів.

Увага! Прийменник всередині (прислівникового походження), що вживається

з родовим відмінком, слід відрізняти від однозвучної форми простого при­

йменника в (у) та іменника середина у місцевому відмінку (в (у) середині), який

виражає просторові відношення: знаходження між однаково віддаленими від

країв чого-небудь; між двома особами, предметами або часові; коли йдеться про

однакове віддалення від початку й кінця дня, тижня, місяця, року, століття (Див.:

СУМ, т. IX, с. 134). Наприклад: За обідом Йосипа посадили у середині, між

старою й старим (Панас Мирний), але: Підрядна частина може стояти все­

редині головного речення (у його межах): Всередині парламенту немає одно­

стайності щодо землеволодіння (серед парламентарів).

За морфологічною будовою прийменники поділяються на прості, складні і скла­

дені.

До простих належать усі первинні прийменники.

Прийменники, до складу яких входить два чи більше простих, називаються

складними, наприклад: з-за, з-під, понад, попід, з-поміж, поперед, посеред,

поміж.

До складених прийменників належать:у зв’язку з, незалежно від, відповідно

до, у напрямку до, незважаючи на, починаючи з та ін.

Частина мови Прийменник

Що виражає Залежність іменника (займенника, числівника) від інших слів у

словосполученні і реченні

Морфологічні

ознаки

Незмінювані слова. Поділяються на первинні (прості) і похідні,

складені з первинних або утворені шляхом переходу слів із

самостійних частин мови

Синтаксична

роль

Оформляють відмінкове значення іменника як члена речення

(з називним відмінком не вживаються)

Разом із відмінковими формами іменників, числівників, займенників приймен­

ники можуть виражати: простір, час, причину, мету, спосіб дії, порівняння, від­

ношення до матеріалу, а також указувати на предмет, на який спрямована дія.

Наприклад: приїхати до Києва, десять хвилин до п ятоїгодини, за турботами не лиг

спочивати, прийшов на екзамен, старший від сестри, навчатися з задоволенням,

шапка з хутра, вітати з днем народження.

Без прийменників вживається лише називний відмінок, місцевий відмінок

завжди вживається з прийменниками, а всі інші можуть бути як з прийменниками,

так і без них.

Відмінки Прийменники Приклади

р. без, біля, від, для, до,

з-за, з-під, проти, за,

між, в (у), з, коло

без даху, біля дверей, від сестри, для брата, до

батьків, з-за дерева, з-під землі, проти магази­

ну, за царя-гороха, між нив, у нас, з озера, коло

броду

д. завдяки, всупереч, вслід,

навперейми, навздогін,

наперекір, на противагу,

назустріч

завдяки їй, всупереч обставинам, вслід йому,

навперейми коневі, навздогін поїзду, наперекір

погоді, на противагу сказаному, назустріч

сонцю

Зн. над, під, перед, поза, на,

об, по, з, за, між, в(у)

над поля, під ранок, перед себе, поза спину, на

стіл, об стіл, по воду, з відро, за гору, між

квіти, в сад

Ор. над, під, перед, поза, з,

за, між

над деревами, під кущем, перед хатою, поза

парканом, з учнями, за школою, між вікнами

М. на, по, в (у), при на дорозі, по волі, в мисці, при дорозі

За походженням прийменники поділяються на прості (первинні) і похідні (вто­

ринні).

До простих належать прийменники в, на, до, від, у, при, з, за, над, через.

Похідними називаються ті прийменники, що утворюються від інших частин

мови:

- від іменників: край, круг, кінець, коло, протягом, шляхом, перед, наприклад:

Перед тобою світ — великий том розкритий (М. Рильський);

- від прислівників: вздовж, посеред, вслід, всупереч, близько, мимо, поруч, позад,

осторонь, поверх, наприклад: Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі (Леся

Українка). Матвій тим часом стояв у світлиці близько порога (І. Франко).

Правопис прийменників

Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.

Разом пишуться:

а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;

б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

Через дефіс пишуться складні прийменники

з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]