Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
SESSIYa_UKRAINSKIJ_YaZYK (1).docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
233.07 Кб
Скачать

4 Морфологічні ознаки:

особа (перша, друга, третя)

Варто пам'ятати, що займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них

число

рід

Рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він (чоловічий), вона (жіночий), воно (середній).

відмінок

усі особові займенники змінюються за відмінками

У непрямих відмінках деякі особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму):

я — мене

він — його

вона — її

ми — нас

вони — їх

Займенники третьої особи після прийменників у непрямих відмінках мають приставний приголосний [н]:

його — у нього

її — до неї

воно — без нього

вони — про них

Прийменник з, під, над, перед, які стоять перед формою орудного відмінка займенника я, для милозвучності вживаються з і:

зі мною

піді мною

наді мною

переді мною

може також вживатися з тією ж метою форма передо мною

Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж:

запитав себе

подумала про себе

не вибачив собі

не задоволений собою

заспокоїли себе

Зворотний займенник не має називного відмінка, у нього відсутні морфологічні ознаки роду і числа. У реченні постійно виступає додатком.

Гідність — це мудра влада тримати себе в руках (Василь Сухомлинський)

Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі. (Бенджамін Франклін)

Чого навчишся, того з собою не носити (народна мудрість)

Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів:

сам по собі

давати собі раду

пересилювати себе

взяти себе в руки

мотати собі на вус

землі під собою не чути

Присвійні займенники вказують на належність предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхньої, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій). Із сукупності присвійних займенників вирізняється група його, її, їх, якій характерна омонімічність з формами родового відмінка особових займенників він, воно, вона, вони. Таким чином, їхня присвійність виражається синтаксичною позицією, на відміну від займенників їхній (їхня, їхнє, їхні). З метою уникнути двозначності в текстах ділового мовлення перевагу слід надавати займеннику їхній для вираження значення присвійності.

відм. Однина Множина

Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки.

Займенник цей уживається тоді, коли мова йде про предмет, близький у просторі або в часі, займенник той — коли мовиться про предмет, віддаленіший у просторі або в часі. Обидва вони мають експресивніші варіанти: оцей і отой. Іноді із значенням «цей» уживається архаїчний займенник сей; особливо зберігся він у стійких словосполученнях: де се видано, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні се ні те. (Від нього, власне, і пішов займенник цей, що виник унаслідок злиття з ним частки от: от + сей.)

Займенник такий не лише вказує на конкретну ознаку, названу раніше, а й може вживатися для підсилення вираженої прикметником ознаки, своїм значенням наближаючись, таким чином, до прислівника дуже. Наприклад, у реченні

«Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди, і здавалось, що довіку все така неволя буде» (Леся Українка)

займенник така вказує на конкретні, щойно названі перед тим ознаки неволі. А в реченні

«Як вона раніше не помічала, що в нього таке симпатичне обличчя, такі добрі, лагідні очі!» (О. Гончар)

займенники таке, такі підсилюють лексичне значення присудків, виражених прикметниками. Те саме стосується й вказівного займенника стільки, який в одних випадках вказує на конкретну кількість чогось, названу раніше, в інших — виражає невизначено великий кількісний вияв предмета, своїм значенням наближаючись, таким чином, до словосполучення дуже багато, як у реченнях

«Ся місцина коштує тридцять срібняків, — за стільки не можна ліпшої землі дістати» (Леся Українка).

«Так мені жалко моїх колишніх ранків, вони мали для мене стільки привабливостей, стільки поезії» (М. Коцюбинський).

За граматичними ознаками займенник стільки співвідносний із кількісними числівниками

Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками.

Займенник весь указує звичайно на цілість предмета або сукупність предметів, а займенники всякий і кожний, навпаки, виділяють окремі предмети в певній сукупності.

Займенник інший вказує на відмінність предмета від предметів, що перебувають в одній із ним сукупності. Отже, спільна роль цих означальних займенників — це позначення відношень між одиничністю й сукупністю.

Основний зміст займенника сам, самий, саме, самі (з наголосом на другому складі) — виділення самостійної ролі певного предмета. Він входить до складу багатьох слів (їх близько п'ятисот), утворених переважно від дієслівних основ, надаючи їм значення зворотності або незалежності дії: самозаспокоюватися, самоаналіз (це слово утворене не від іменника аналіз, а від дієслова аналізувати), самовираження, самоврядування, самозахист, самолюб, самочинний, самохіть. Займенник сам у стійких зворотах часто поєднується із зворотним займенником себе: бути самим собою, заглиблений у самого себе, самому собі не вірити, сам собі господар тощо.

Займенник самий (із постійним наголосом на першому складі) вказує на тотожність предметів, ознак (він самий, той самий, такий самий), на просторову або часову межу (до самого моря, із самого ранку). У сполученні з дієсловом, з прислівником, взагалі з обставиною він набуває прислівникового значення: саме приїхали, саме там, саме тоді, саме перед обідом, саме через те; там само, тоді само.

Питальні займенники : хто, що, який, котрий, скільки вживаються для вираження запитань про предмети, якість, кількість.

Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось.

Неозначені займенники вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись).

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються.

З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), а з частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо, хтось).

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь для кого, аби з ким, хтозна в чому).

Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.

Утворються так: Ні + відносні, тобто ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніко́трий, ніскільки.

Займенником називається частина мови, яка узагальнено вказує на предмети,

ознаки або кількісність, не називаючи їх. У процесі мовлення значення займенників

конкретизується через контекст, наприклад:

Л у каш. Березу mu сестрою називаєш? Хто ж ти така?

М авка. Я — Мавка лісова (Леся Українка).

Займенники я, ти, хто узагальнено вказують на особу мовця (я); на того, до кого

жртаспся мовець (ти) на особу* про яку запитують (хто?), а конкретне значення

виражається іменниками (Мавка, Лукаш), що є назвами осіб.

236 За значенням і граматичними ознаками займенникові слова иеоднотипні. вони

поділяються на три групи: І) узагальнено-предмети і, 2) узагальнено-* кіс ні та

3) узагальнено-кількісні.

Узагальнено-прелметні займенники співвідносяться з іменниками. Вони дають

вказівку на предмети і характеризуються спільними з іменниками граматичними

ознаками: віднессністю до одного з трьох граматичних родів (він, вона, воно) або від­

сутністю формального показника роду (я, ти) чи вираженням його через синтаксичні

зв’язки (що упало? хто прийшов? що таке? хто такий? хто така *)’, синтаксично

незалежним значенням числа (я — ми. ти ви), що виражається суплетивними фор­

мами або контекстуально (хто такі?) і зрідка флексіями (він. вона, воно, вони); зміною

за відмінками.

Узагальнено-якісні займенники дають вказівку на ознаки і за граматичними зна­

ченнями співвідносяться з прикметниками: вони змінюються за родами, числами і

відмінками.

Узагальнено-кількісні займенники вказують на кількість (стільки, скільки) або

порядок предметів при лічбі (котрий) і за морфологічними ознаками співвідносяться

з числівниками. Слова стільки і скільки змінюються за відмінками, а котрий — за

відмінками, родами і числами.

У реченні займенники, що вказують на предмети, виступають підметом або додат­

ком, зрідка — обставиною: Ми в спинних битвах братство закріплячи (М. Бажай);

Через вікно мені видно селище, через двері — море (Ю. Збанацький); Над ним розлога

липа гуде бджолами мов золотистий дзвін (І. Цюпа). Займенники можуть також

виконувати роль іменної частини складеного присудка: Ми ті що в вічність ідемо

(П. Усенко).

Морфологія п розділ ipttmmnM ______ ___ _

Займенники, спів­

відносні з назвами

предметів

Я, ти, ми, ви. він. вона, воно, вони, себе, хто. що. хтось, щось,

абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь. * ‘будь-хто,

будь-що, казна-хто, казна-що, ніхто, ніщо

Займенники,

співвідносні 3

назвами ознак

Мій, твій, свій, наш, ваш. їхній, той, цей. такий, весь, кожний,

сам, самий, інший, який, чий, якийсь, чийсь, абиякий, абичий,

деякий, дечий, який-чебудь, чий-небудь, будь-який, будь-чий.

казна-який, кизна-чий, ніякий, нічий

Займенники, спів­

відносні з назвами

кількості

Стільки, скільки, котрий, котрийсь, котрий-небудь, нікотрий. Синтаксична роль займенників, що вказують на ознаку, схожа з прикметниками. Вони виступають узгодженим означенням або іменною частиною складеного при­ судка: Наш народ має право пишатися своїми богатирями (О. Гоичар).

Увага! Якщо займенник вжито без іменника, то він може бути підметом або додатком: Кожен буває ветким бодай раз за .життя (П. Загребельний); І в серці кожного горить любові жар (і Франко).

Займенники, які вказують на кількість предметів, у реченні разом із відмінковою керованою формою іменника виступають підметом (у знахідному відмінку

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА додатком): Скільки ще жде нас несподіванок, відкриттів (Л. Дмит ,ЄРК0); Скільки книг ти придбав? У родовому, давальному, орудному та місцево^\ відмінках займенники скільки, стільки виконують роль узгодженого означен»

■У 9 скі• лькох д і•т_еП ■й ще немає букваря? Скільком ут ч— ням до—-з-в—о—л-ено п°іздкуї

Скількома вправами можна обмежитися?

Займенник котрий може виступати іменною частиною складеного присудка питальному реченні: Котра (є) тепер година? Частина мови Займенник Що виражає Указує на предмет, ознаку або кількість (не називаючи їх) Морфологічні іознаки Відмінювані слова. Початкова форма: називний відмінок однини. За значенням (на що вказують) та морфологічними ознаками поділя­ ються на особові, зворотний, питально-відносні, означальні, вказівні присвійні, неозначені і заперечні. Ті, що вказують на предмети, змінюються за відмінками, можуть мати рід і число; ті, що вказують на ознаки, змінюються за відмінками, родами і числами; ті, що вказу­ ють на кількість, — за відмінками, а ті, що вказують на порядок при лічбі, — за родами, числами і відмінками Синтаксична Основна: для тих, що вказують на предмети, — підмет (у називному роль відмінку), додаток (у непрямих відмінках); для тих, що вказують на ознаки і порядок при лічбі, — означення

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]