58.Дієвідмінювання дієслів : I і II дієвідміна

За типом відмінювання всі дієслова поділяються на дієслова І та II дієвідмін.

Крім традиційного способу визначення дієвідмін за основою теперішнього часу та

закінченнями (до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають

закінчення -уть, -ють, а до II — дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення

-лть, -ять, можна визначити дієвідміну за основою інфінітива (відкинувши суфіКс

-ти).

Правила поділу дієслів на дієвідміни

До І дієвідміни належать дієслова:

а) з односкладовою основою: жи-ти, ви-ти, пи-ти, ли-ти;

б) з основою на приголосний: вез-ти, нес-ти, тер-ти, берег-ти;

в) з основою на -оро-, -оло- бороти, полоти, колоти;

г) із суфіксом -а-, що стоїть у кінці основи не після шиплячого: каза-ти, писа-ти,

мрія-ти;

г) із суфіксом -а-, що стоїть у кінці основи після шиплячого, але в особових формах

не випадає: вивчати, поважати — я поважаю, ти поважаєш, він поваж ає…;

д) із суфіксом що не випадає в особових формах: радіти, біліти, зоріти,

зеленіти (я радію, ти радієш, він радіє);

е) із суфіксами -ува-, -ну-: існувати, керувати, конкурувати, малювати; тягнути,

іменувати.

До II дієвідміни належать дієслова:

а) із суфіксами -и-, -і-(-ї-), які випадають у 1-й особі однини: звузити, любити,

гриміти, доїти;

б) із суфіксом -а- після шиплячих, який випадає в особових формах:, кричати,

лежати;

Щоб не помилитися в написанні особових закінчень дієслів, треба безпомилково

визначити дієвідміну.

59.Категорія виду дієслова

Дієслівна категорія виду виражає дію з погляду того, як вона розвивається в часі. З допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення.

Видові значення наявні в усіх дієсловах. Залежно від контексту вони можуть бути доконаного або недоконаного виду.

Форми доконаного виду виражають дію, що має певну межу тривання: 1) дію повністю завершену чи завершену на певному етапі виконання (сніг випав, сонце зійшло, колона рушила, дитина заплакала); 2) дію, повторювану до певної межі (попереписував вірші, попідпирав двері); 3) дію одноразову, раптову (стукнув, смикнув, крикнув).

Форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання (здійснення), незавершеної повторюваності: (сонце сходить, двері підпирають, стукає, смикає), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати).

Видове значення не впливає на семантику дієслова. Те саме дієслово може мати як доконаний, так і недоконаний вид: надписати — надписав — надпишу (доконаний вид); надписувати — надписую — надписував — надписуватиму — буду надписувати (недоконаний вид).

Дієслова, що тотожні за своїм лексичним значенням і мають тільки різний вид, творять видові пари: розповідати — розповісти; читати — прочитати, стояти — стати, допікати — допекти. Формальне вираження виду при цьому може бути морфологічним або контекстуальним.

До морфологічного засобу вираження виду під час творення видових пар належить:

1)Суфіксальний спосіб творення : чергування або зміна суфіксів співвідносних основ: -овува-/-ува-(-юва-): мобілізовувати — мобілізувати, організовувати — організувати, завойовувати — завоювати, переадресовувати — переадресувати, обраховувати — обрахувати; -ува- (-юва-) / -и-(-і-): зменшувати — зменшити, зближувати — зблизити, розклеювати — розклеїти; -ува- /-а-: записувати — записати, об'єднувати — об'єднати, розпитувати — розпитати; -а- / -ну- (зі значенням одноразовості, раптовості): кричати — крикнути, грюкати — грюкнути, стукати — стукнути, хапати — хапнути. Дієслова доконаного виду цього типу творення можуть бути з суфіксом -ону-: грюконути, рубонути, хапонути. Відтінок згрубілості, властивий цим дієсловам, надає тексту характеру розмовності: -ва- / Ø: ставати — стати, дівати — діти; -а- / Ø: лягати — лягти, одягати — одягти, стирати — стерти, перебігати — перебігти, витікати — витекти; -а- / -и-: рішати — рішити, рушати — рушити, ступати — ступити, виряджати — вирядити.

2) Префіксальний спосіб творення . Для творення дієслів доконаного виду від співвідносних основ недоконаного виду найчастіше використовуються префікси в-, з-(с-), за-, на-, по-, про-. Вони лише змінюють вид дієслова, не вносячи в його семантику ніяких додаткових відтінків: молити — вмолити, робити — зробити, питати — спитати, в'янути — зав'янути, кликати — покликати, інформувати — поінформувати. Це один з найпродуктивніших способів творення дієслів доконаного виду. Проте не кожний префікс може бути тільки видотворчим. Більшість із них є словотворчими. Вони вносять у семантику дієслова додатковий відтінок, розширюють або звужують його

лексичне значення.

3) Комбінований спосіб творення . Цим способом творяться видові пари: безпрефіксне дієслово недоконаного виду — співвідносне префіксальне дієслово доконаного виду зі зміною або чергуванням суфікса основи: бродити — забрести, чіпляти — зачепити.

У ряді випадків творення видових пар супроводжується чергуванням кінцевих приголосних основи та кореневих голосних: заводити — завести, виїжджати — виїхати, стирати — стерти.

4) Зрідка видові пари творяться шляхом семантичного зближення різнокореневих (суплетивних) основ: брати — взяти, ловити — впіймати, говорити — сказати, шукати — знайти.

В українській мові частина дієслів не має видової пари. Ці дієслова виступають або у формі недоконаного, або у формі доконаного виду. їх можна погрупувати за семантикою та морфемною структурою — за наявністю відповідних афіксів.

До одновидових безпрефіксних дієслів недоконаного виду належать дієслова на -увати зі значенням ставлення до об'єкта (годувати, гордувати, командувати), на -ати, -ити дієслова мовлення (говорити, базікати, твердити), пересування і переміщення (ходити, возити, літати, носити, тягати), мислення (марити, мріяти) та ін. До одновидових дієслів недоконаного виду відносяться також дієслова з префіксом по- зі значенням повторюваності дії: пописувати, почитувати, подумувати, поглядувати, походжати.

До одновидових дієслів доконаного виду належать переважно префіксальні дієслова:

1) з префіксом роз-, які вказують на результати дії (розговоритися, розноситися, розкричатися),

2) з префіксом на-, які виражають вичерпність виконуваної дії (находитися, начитатися, надивитися, нагостюватися, напрацюватися),

3) з префіксами за-, про- (запрацюватися, заплакати, затремтіти, пропрацювати, проплакати),

4) з подвійним префіксом попо- на позначення імперативної завершеної дії (поповодити, попоходити, поподумати, попожити).

Дієслова недоконаного виду мають три часові форми: теперішній, минулий і майбутній (складну і складену форми), дієслова доконаного виду — минулий і простий майбутній.

60.Дієприкметник як відмінювана дієслівна форма.Особливості творення

Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на запитання який? яка? яке?які? Наприклад: зроблений, працюючий.

Доконаний і недоконаний вид дієприкметників

Дієприкметники доконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду: розквітлий (край) від розквітнути: що зробити?

Дієприкметники недоконаного виду творяться від дієслів недоконаного виду: палаючий (вогонь) від палати: що робити?

Час дієприкметника

Дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).

Дієприкметники активного і пасивного стану

Дієприкметники бувають активного і пасивного стану.

Дієприкметники активного стану вказують ознаку тієї істоти чи неістоти, яка сама виконує дію: вже завмираюче поле, ще не почорніле поле.

Активні дієприкметники творяться від основи теперішнього часу дієслів І і ІІ дієвідміни за допомогою суфіксів

у теперішньому часі – -уч-, -юч-; -ач-, -яч-;

у минулому часі – -л-.

!!!Примітка. Слова типу гримучий, скрипучий, летючий до дієприкметників не належать. Може здатися, що, скажімо, слово гримучий – це дієприкметник. Але дієслово гриміти належить до ІІ дієвідміни (гримлять). Отже, дієприкметник від нього матиме форму гримлячий (із суфіксом -яч-), а не гримучий. Слово гримучий – прикметник.

Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник - летячий), кипучий (дієприкметник - киплячий), плакучий (дієприкметник - плачучий), загребущий, тямущий, пропащий;

в) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник - скислий), стиглий (дієприкметник - достиглий), гнилий (дієприкметник - зігнилий), талий (дієприкметник - розталий);

г) має наголошений суфікс -éнн- або -áнн-: нескінчéнний, незбагнéнний, невблагáнний;

ґ) може мати інший наголос: печéна картопля, варéний рак.

Дієприкметники пасивного стану вказують на ознаку тієї істоти чи неістоти, яка зазнає на собі дію з боку іншої істоти чи неістоти: списаний учнем зошит, розбита на ділянки площа. Творяться від основи інфінітива перехідний дієслів за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

На відміну від російської мови, в українській мові дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко. Порівняйте:

батько, який любить – любящий отец (рос.);

поїзд, що наближається – приближающийся поїзд (рос.).

В українській мові на відміну від російської всі дієприкметники на -ний пишуться завжди з одним Н: рубаний, показаний, віяний, пропонований, відстоюваний.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник із залежними словами становить дієприкметниковий зворот: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав. (П. Панч.)

У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням.

Х – означуване слово (ОС), ДПК зв. – дієприкметниковий зворот; ДПК – одиничний дієприкметник.

1. Х, ДПК зв.: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

ДПК зв. Х: Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

2.Завжди відокремлюються означення, виражені ДПК зворотом, якщо вони:

а) відірвані від ОС іншими словами: Вітром збите, котиться вересневе листя.;

б) мають додаткове обставинне значення: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні.;

в) відносяться до особового займенника (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони): Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна…

ДПК не відокремлюється:

1. …………… Х.

2. У реченні є присудком: Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах.

Дієприкметникові звороти часто можна замінити реченнями із займенником який або що: Дай мені книжку, прочитану тобою. – Дай мені книжку, яку ти прочитав.

61.Дієприслівник як незмінювана дієслівна форма.Особливості творення

Дієприслівник – особлива незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію до основної дії, вираженої дієсловом. Дієприслівник відповідає на запитання що роблячи? що зробивши?

Дієприслівник виражає додаткову дію. Основна дія, виражена дієсловом, і додаткова дія, виражена дієприслівником, здійснюється однією і тією є істотою (або неістотою) в реченні. Наприклад: Над степом місяць стоїть, високий. Обледенілі дерева в його промінні блищать, тільки трохи притьмарившись, все ж таки ніч.

Притьмарившись – що зробивши? Це дієприслівник. Він виражає додаткову дію. Основна дія виражена дієсловом блищать. Додаткову й основну дію здійснюють у реченні дерева.

Тому слід уникати помилок типу: Приїхавши у село, нас чекала цікава пригода. Основна дія, виражена дієсловом чекала, і додаткова дія, виражена дієприслівником приїхавши, разом аж ніяк не стосуються підмета пригода.

Як і прислівники, дієприслівники незміні і в реченні виступають обставинами.

Дієприслівниковий зворот

Дієприслівник разом із залежними словами становить дієприслівниковий зворот: Не спитавши броду, не лізь у воду. У реченні він виступає обставиною.

Дієприслівниковий зворот і одиничний дієприслівник на початку речення або в кінці його виділяється комою, а в середині виділяється з обох боків комами.

Але!

Не виділяються комами:

1. Фразеологічні звороти: Сидіти склавши руки.

2. Одиничний дієприслівник, який стоїть у кінці простого речення (в основному, відразу після присудка) і відповідає на питання як? яким способом?: Ми працювали не відпочиваючи.

Вид дієприслівників

Дієприслівники недоконаного виду означають незакінчену додаткову дію, яка відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком. І полем, степом ідучи, свого ти сина закриваєш. (Т. Шевченко.)

Дієприслівник ідучи – що роблячи? – недоконаного виду, вказує на додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною дією закриваєш, виражену дієсловом-присудком.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від дієслів недоконаного виду теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (ючи), -ачи (ячи), -учись (-ючись), -ачись (ячись).

Дієприслівники доконаного виду означають завершену додаткову дію, відповідають на запитання що зробивши? і творяться за допомогою суфіксів -вши, -ши.

!!!У суфіксах дієприслівників після ч, ш пишемо и: будуючи, накресливши.