3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.

Граматика – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Поділяється на морфологію і синтаксис Морфологія займається граматичними властивостями слова, а синтаксис – граматичними властивостями словосполучення, речення.

Морфологія – розділ граматики, що вивчає системи форм слова або його парадигми, граматичні категорії форм, а також граматичні класи слів.

Граматичне значення слова – узагальнене додаткове значення чи сукупність додаткових значень, що супроводжують лексичні значення семантично відмінних розрядів слів.

Синтетичний спосіб – вираження граматичних значень за допомогою таких засобів:

Афіксація – вираження граматичних значень формотворчими суфіксами, префіксами, закінченнями (радів – раділа - раділо).

Внутрішня флексія – звукова зміна в корені слова, з якою пов’язане протиставлення граматичних значень (день - дня).

Суплетивізм – утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів або основ (гарний - кращий).

Наголос – вираження граматичного значення при його перенесенні в межах однієї словоформи.

Аналітичний спосіб – вираження граматичних значень за допомогою:

Службові слова – прийменники, сполучники, частки (хай скаже, у гаю).

Порядок слів – взаєморозташування слів у реченні.

Інтонація – ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону при вимові.

Частини мови – це лексико-граматичні розряди слів, які відрізняються один від одного узагальненим лексичним значенням, граматичними категоріями, синтаксичними функціями. Виокремлюють: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частку, вигук.

Принципи виділення частин мови:

Лексичний – слова однієї частини мови об’єднуються спільним загально категорійним значенням. Іменник – предметність, прикметник – значення ознаки предмета, числівник – кількість предметів, дієслово – дії, як процесу, прислівник – ознака іншої ознаки.

Морфологічний – визначає, які граматичні категорії властиві словам певної частини мови, які граматичні значення характеризують цю частину мови, які граматичні форми вона утворює.

Синтаксичний – передбачає враховувати, в ролі якого члена речення найчастіше виступають слова певної частини мови.

Словотвірний – визначає словотвірні засоби, найбільш характерні для творення нових слів, що належать до певної частини мови в іншу.

Міжкатегоріальна транспозиція слів – перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Субстантивація – перехід прикметників і дієприкметників в іменник (військовий, учений, мобільний).

Ад*єктивація – дієприкметники в прикметник (смажена риба, вишуканий смак).

Прономіналізація – дієприкметник, числівник, прикметник в займенник (данні матеріали, один вдома).

Адвербіалізація – іменник в прислівник (літом, ранком).

Препозитивація – інші частини мови в прийменник (коло, край).

Партикуляція – в частку (тут, просто, проте).

Інтер*єктивація – у вигук (Матінко! Прошу!)