- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
Граматика – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Поділяється на морфологію і синтаксис Морфологія займається граматичними властивостями слова, а синтаксис – граматичними властивостями словосполучення, речення.
Морфологія – розділ граматики, що вивчає системи форм слова або його парадигми, граматичні категорії форм, а також граматичні класи слів.
Граматичне значення слова – узагальнене додаткове значення чи сукупність додаткових значень, що супроводжують лексичні значення семантично відмінних розрядів слів.
Синтетичний спосіб – вираження граматичних значень за допомогою таких засобів:
Афіксація – вираження граматичних значень формотворчими суфіксами, префіксами, закінченнями (радів – раділа - раділо).
Внутрішня флексія – звукова зміна в корені слова, з якою пов’язане протиставлення граматичних значень (день - дня).
Суплетивізм – утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів або основ (гарний - кращий).
Наголос – вираження граматичного значення при його перенесенні в межах однієї словоформи.
Аналітичний спосіб – вираження граматичних значень за допомогою:
Службові слова – прийменники, сполучники, частки (хай скаже, у гаю).
Порядок слів – взаєморозташування слів у реченні.
Інтонація – ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону при вимові.
Частини мови – це лексико-граматичні розряди слів, які відрізняються один від одного узагальненим лексичним значенням, граматичними категоріями, синтаксичними функціями. Виокремлюють: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частку, вигук.
Принципи виділення частин мови:
Лексичний – слова однієї частини мови об’єднуються спільним загально категорійним значенням. Іменник – предметність, прикметник – значення ознаки предмета, числівник – кількість предметів, дієслово – дії, як процесу, прислівник – ознака іншої ознаки.
Морфологічний – визначає, які граматичні категорії властиві словам певної частини мови, які граматичні значення характеризують цю частину мови, які граматичні форми вона утворює.
Синтаксичний – передбачає враховувати, в ролі якого члена речення найчастіше виступають слова певної частини мови.
Словотвірний – визначає словотвірні засоби, найбільш характерні для творення нових слів, що належать до певної частини мови в іншу.
Міжкатегоріальна транспозиція слів – перехід слів з однієї частини мови в іншу.
Субстантивація – перехід прикметників і дієприкметників в іменник (військовий, учений, мобільний).
Ад*єктивація – дієприкметники в прикметник (смажена риба, вишуканий смак).
Прономіналізація – дієприкметник, числівник, прикметник в займенник (данні матеріали, один вдома).
Адвербіалізація – іменник в прислівник (літом, ранком).
Препозитивація – інші частини мови в прийменник (коло, край).
Партикуляція – в частку (тут, просто, проте).
Інтер*єктивація – у вигук (Матінко! Прошу!)