43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.

Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм певної самостійності. Відокрем¬лені члени речення уточнюють висловлену думку, конкретизу¬ють опис дії, дають поглиблену характеристику особи чи пред¬мета, вносять у речення експресивне забарвлення.

Відокремленим другорядним членам речення властива на-півпредикативна функція, а також функція додаткової харак¬теристики, яка нерідко поєднується з першою (напівпредика-тивною). Напівпредикативна функція — це функція додатко¬вого ствердження якихось ознак ситуації, на думку мовця, менш важливих порівняно з тими, що виражаються присудком. Особ¬ливо наочно напівпредикативна функція виявляється у випад¬ках, коли завдяки своїм граматичним особливостям чи лексич¬ному значенню відокремлений другорядний член перетворюєть¬ся на присудок. Пор., наприклад: В кутку під стіною лежала купа нових книжок, зв'язаних шпагатом (М. К.) і трансфор¬моване: В кутку під стіною лежала купа нових книжок, які були зв 'язані шпагатом; Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармо¬нійний (М. К.) і Раптом ззаду я почув голос, який був чистий і гармонійний. Функція додаткової характеристики полягає в спеціальній увазі мовця до додаткових ознак предмета чи яви¬ща, що залишилися невираженими через присудок. Ця функція найвиразніше виявляється у відокремлених уточнювальних обставинах та означеннях, у яких додаткова характеристика (місця, часу тощо) нерідко виступає як єдина функція відокрем¬лення. Пор.: Враз за полукіпками, в житі, почулась розмова (М. К.); А там, над нашою головою, гарним шатром розсти¬лається темно-синє небо (П. М.); Дедалі попадались вже сосни, старі, руді, кострубаті (М. К.).

ВIДОКРЕМЛЕНI ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. Вiдокремленими називаються другоряднi члени,

видiленi в реченнi для посилення ïхнього змiсту i значення. Це один

iз видiв ускладнення речення. Умови вiдокремлення членiв речення:

1) набуття другорядним членом речення додаткового до основного

значення, наприклад: Стривоженi свiтлом, звiрята заворушилися,

збилися в одну купку (О. Донченко) — додаткове значення

— обставинне (причини), головне-означення;

2) бажання мовця видiлити, актуалiзувати член речення шляхом змiни

порядку членiв речення, наприклад: Млiє даль, волога i

блакитна (В. Сосюра);

3) обтяженiсть члена речення залежними вiд нього словами, на-приклад:

Старий пiдводиться /, не прощаючись, iде, зникає десь внизу за

курганом (О. Гончар);

4) неможливiсть деяких членiв речення утворювати звичайне пiдрядне

словосполучення з провiдним членом речення

Увимовi при вiдокремлених членах речення робиться iнтонацiйна пауза; на

письмi вони видiляються комами.

44. Відокремлення означень і прикладок , засоби їхнього вираження. Пунктуація при відокремлених обставининах.

Відокремлення узгоджених означень, виражених дієприкметниковими і прикметниковими зворотами, а також одиничними дієприкметниками і прикметниками, залежить від їхнього місця в реченні щодо іменника, якому вони підпорядковуються, а також інформативного навантаження основного члена відокремленого звороту.

1. Відокремлюються поширені постпозитивні узгоджені означення (дієприкметникові і прикметникові звороти), близькі за значенням до підрядних означальних речень. Вони містять додаткове повідомлення про предмет, виражений означуваним словом — іменником, характеризують його: «Новий п'ятиповерховий будинок інституту,обкладений білою керамічною плиткою, світлою примарою випливав з туману» (Ю.Щербак); «Світло сонця, живе від млявих порухів і клубочіння нічного застояного туману, проривалося крізь вологе верховіття лісу» (А.Колісниченко).

Поширене відокремлення, що стоїть після означуваного слова, часто містить додаткове обставинне значення. У такому випадку воно тісно пов'язане з повідомлюваним у реченні, що вимагає його змістового й інтонаційного виділення: «Невтомний розум людини, втілений у корисний труд, дає щастя» (А. Малишко). Відокремлене поширене постпозитивне означення втілений у корисний труд вказує не лише на ознаку предмета розум, а й передає умову, за якої можлива дія основної частини речення виражена дієсловом-присудком .

Постпозитивне відокремлене означення може пояснювати означуване слово: «Темна ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією» (О. Гончар); «Через балконні двері в кімнату ллється вечірнє повітря, напоєне пахощами літнього саду» (М. Коцюбинський).

Постпозитивне відокремлене означення — прикметниковий зворот — здебільшого виражає постійну ознаку предмета — суб'єкта дії: «Румун, худющий, смаглий, з горбатим полупленим носом, дивився на Маковейчика, а той — на нього» (О. Гончар).

Відокремлення поширених постпозитивних означень обов'язкове. На письмі вони виділяються комами, в усному мовленні — інтонацією.

Пунктуація при відокремлених означеннях

Відокремлені означення

Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Поширені означення відокремлюються, якщо:

- стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.

- стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

- стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.

- стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.

Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.